За інформацією: Суспільне Вінниця.
Фото: Суспільне Вінниця
Більше тисячі вінницьких медиків мобілізовані до ЗСУ. Понад сотню пішли рятувати життя на передовій — добровольцями. Крім того, багато їздять на деокуповані території надавати медичну допомогу вахтовим методом. А ті, хто залишився на місцях, рятують життя в тилу. Суспільне поспілкувалося із медиками, які працюють в тилу і на передовій.
Хірургів, травматологів, анестезіологів нині потрібно в рази більше, ніж є. Про це Суспільному розповіла директорка обласного департаменту охорони здоров’я та реабілітації Ольга Задорожна. Через повномасштабне вторгнення на Вінниччині побільшало пацієнтів як цивільних, так і військових.
Фото: Суспільне Вінниця
Надає першу кваліфіковану лікарську допомогу практично на фронті військовий медик Євген Антонюк. Рятував поранених оборонців 2014 року. З березня 22-го мобілізований вдруге. Нерідко, розповідає, доводиться оперувати і під канонаду російських градів.
“Того року працювали там, де йшов контрнаступ. Наше завдання — надавати хірургічну допомогу за НАТівськими стандартами рівня 2-а, першу, кваліфіковану лікарську допомогу”, — каже Євген Антонюк.
У руках медиків на війні найцінніше людське життя, каже оборонець Сергій. Це, розповідає, бачив і відчув особисто.
“Вони рятують життя. Зі мною служать дівчата по 21 рік, які хлопців 90 кг витягують із червоної зони, парамедики. Медики зі мною в окопах при пораненні хребта збивали щит. Кваліфікована медична допомога врятувала життя. Наші люди віртуози, медики, в першу чергу, бо на їхніх плечах — евакуація, анестезія, приведення до тями, довіз до шпиталів найтяжчих. Екстрена хірургічна допомога, довіз. На позиціях роблять все можливе”, — каже оборонець Сергій.
Фото: Суспільне Вінниця
Медики Вінниччини одними з перших відгукнулись й ініціювали, висловили готовність приймати поранених, розповідає Ольга Задорожна.
“У перші години війни ми мобілізувались, розуміючи, що перед нами буде. Питання не стояло: будемо чи не будемо. Всі залишилися на місцях. У перші години загальний зум – працюємо”, — каже Ольга Задорожна.
Юрій Деркач – ортопед-травматолог. Таких, як він, нині дуже бракує, і у них багато роботи, каже Задорожна. Порівняно з мирним часом кількість операцій, пацієнтів, зросла в десятки разів, розповідає лікар.
На фото ортопед-травматолог Юрій Деркач. Фото: Суспільне Вінниця
Лікар-комбустіолог Михайло Присяжнюк з опіковими травмами працює понад 30 років. Але те, з чим доводиться мати справу останніх півтора року, каже, досвід новий та болючий.
“Зараз додалися різні травми. Краще б не мали такого досвіду, але доводиться”, — каже Михайло Присяжнюк.
«Краще б не мали такого досвіду, але доводиться»: як вінницькі лікарі працюють у тилу і на передовій. На фото лікар-комбустіолог Михайло Присяжнюк. Фото: Суспільне Вінниця
За словами Ольги Задорожної, більше тисячі вінницьких медиків мобілізовані до ЗСУ. Понад сотню пішли рятувати життя на передовій — добровольцями. Крім того, багато їздять на деокуповані території надавати медичну допомогу вахтовим методом. А ті, хто залишились на місцях, рятують життя в тилу, допомагають своїм колегам на фронті.
Очільник однієї з лікарні, де надають допомогу, Сергій Кобель каже, що дбають про всіх пацієнтів, але до оборонців —особливе ставлення. Нині на передовій двоє його синів.
“Ми надаємо допомогу і військовим по профілю хірургія, травматологія, неврологія. Два сини —і старший, і молодший — боронять неньку Україну. Один на Південному, інший на Східному напрямках. Знаю, до військових і до всіх пацієнтів потрібно ставитися,як би ти хотів, щоб ставилися до твоїх дітей. Принцип – працюємо по максимуму, бо хлопцям важче, ніж нам”, — каже Сергій Кобель.
Фото: Суспільне Вінниця
Максим — і оборонець, і сапер, і медик. З фронту його відпустили на десять днів — на народження донечки.
“Дуже хотіла, щоб він був поруч. У нас є старший синочок, якому 3,5 роки. На пологи хотіла, щоб він приїхав. Встиг. Хочемо набутися один з одним”, — каже дружина Максима Альона.
“Чекали, планували. Почалася війна, але вирішили не ламати плани. Війна війною, але треба жити далі. І ось результат”, — розповідає Максим.
Фото: Суспільне Вінниця
