На утримання тварин необхідно від 2500 гривень на день
З початку повномасштабної війни, коли жителі південного сходу масово виїжджали з окупації, на вулиці залишилось багато покинутих тварин. Про це добре пам’ятають дві волонтерки з окупованого Бердянська – Тетяна Переверзєва та Світлана Косенко. Чотири роки тому вони створили групу «Никогда тебя не брошу» (яку й досі ведуть у фейсбуці та інстаграмі), а у своїх квартирах облаштували притулки домашнього типу.
Жінки розповіли, як рятування покинутих тварин стало справою життя.
В мене був найбільший страх, що вранці нічим буде годувати котів.
З початку окупації пропав корм, – згадує Тетяна. – Його залишки продавали лімітовано, а для цього треба було стояти у великих чергах. Але ж мені треба багато корму, тож люди мене не пропускали, а продавці виганяли, щоб іншим теж залишилось. Тому ми купували для котів собачий корм, а із залишків круп варили каші. В аптеках були страшенні черги, ліків не було. Тоді в мене був найбільший страх, що вранці нічим буде годувати котів. На щастя, таких днів не було.
Світлана Косенко разом із чоловіком ходила годувати собак, які жили на території Бердянського морського порту.
– Спочатку російські солдати пускали нас на територію, – пригадує Світлана. – Тоді у місті не було газу і ми варили каші на електричних пічках. Щоранку я йшла до 20 собак під дулами автоматів і дивилась у землю, щоб нікуди більше не дивитись. Чоловіка не пропускали, тому він чекав мене з телефоном на прохідній. Але так було лише до 24 березня 2022-го, коли ЗСУ підірвали в порту «руський воєнний корабль». Після того нас вже не пропускали.
Світлана з чоловіком продовжували годувати собак, які бігали біля порту. Одну з них – Жулю – жінка забрала додому, вилікувала та відвезла свекрухи, де тварина жила у літній кухні. Але в січні цього року, під час гучних вибухів у Бердянську, серце старого собаки не витримало і він помер.
У квартирі Світлани живе 30 котів, серед них є «біженці».
– Вже другий рік у нас живе біженка Міка, – сміється Світлана. – У травні минулого року її господарі виїхали з Полог до Бердянська із кішкою та кошенятами. Вони дали об’яву, що роздають кошенят, і я забрала двомісячну Міку. У серпні вона захворіла, але лікувати її було ніде: ветклініки були зачинені, аналізи не робилися. Зазвичай зі складними питаннями ми їздили до клініки в Маріуполь, проте тепер треба було самим орієнтуватися. Ми зрозуміли, що це інфекційний перитоніт, або FIP. Це реакція організму котика на котячий коронавірус. Партію ліків ми замовляли в Ростові, тому що тільки звідти це було можливо.
Найбільший притулок на окупованій території
У трикімнатній квартирі Тетяни Переверзєвої тварини живуть 15 років. Але якщо на початку повномасштабної війни у Тетяни було 90 котів, то зараз їх майже вдвічі більше, а саме – 170 котів (ще тут живуть два собаки). Вона називає це притулком домашнього типу, але організацію не реєструвала.
– У Бердянську не було і немає притулку для котів, – пояснює Тетяна. – Тому люди почали нас знаходити та просити про допомогу. Ми виїжджаємо, якщо треба, забираємо тварин, звертаємось до ветклініки, стерилізуємо котів. Потім намагаємось прилаштувати чотирилапих безхатченків, але це непросто. От і залишаються вони під моїм пильним наглядом, а люди скидають гроші на догляд за тваринами.
Разом з Тетяною раніше жили мама, чоловік та донька. Вони спочатку сварились на прихильницю тварин, а потім змирилися. Мами вже три роки немає, а донька поїхала до Німеччини. У квартирі залишилась лише Тетяна з чоловіком, який допомагає.
Щоб захистити квартиру від котячого запаху, Тетяна постійно прибирає та миє підлогу. Каже, що сусіди не жаліються, навпаки, одна бабуся приносила торти, щоб у Тетяни були сили для догляду за тваринами. Коти привчені до туалету (великі лотки ще до повномасштабної війни надіслали з Києва). Вночі коти не кричать, встають після Тетяни, але меблі шкрябають. Сухий корм постійно у вільному доступі.
– Це потрібно для того, щоб сильні коти не з’їдали всю їжу, – пояснює Тетяна. – Адже є дикі тварини, які вдень сидять під ліжком, а вночі виходять, і є слабкі, які не встигають вранці за сильними. А коли корм у лотках завжди є, всі ситі. Більше норми тварина не з’їсть.
Зараз корм та ліки є у вільному доступі. На утримання 170 котів та 2 собак необхідно від 2 500 гривень на день. Гроші йдуть на мішок корму, наповнювач та ліки.
За словами Тетяни, в неї найбільший притулок домашнього типу на окупованій частині України.
– Кожного дня дзвінки, — каже жінка. – Люди просять когось забрати… того кинули, той хворіє… Зараз в Бердянську є ветклініки, ще є лікарі, які працюють вдома, але без апаратури.
Винаймати приміщення для своїх пухнастих Тетяна не хоче з моральних міркувань.
– Вони для мене, як діти, а моя квартира – наче цілодобовий стаціонар, – каже Тетяна. – Тварини завжди під моїм наглядом. А якщо орендувати приміщення, то ти зможеш прибігти вранці та ввечері, прибрати, погодувати – і все. Ти можеш не помітити хворобу, яка починається, до того ж котики сумують. Коли в Бердянську були вибухи, я не прокидалася, а коли хтось із хворих котів м’явкне, я одразу підходила. Тож, якщо і знімати якесь приміщення для тварин, то я буду жити з ними.
Без нормального зв’язку, але з надією
З людьми в окупації зазвичай немає зв’язку, каже коопераційна директорка ГО UAnimals Ольга Чевганюк.
– На нашому сайті є анкета, яку можуть заповнювати всі охочі та просити про допомогу, – пояснює Ольга. – Інколи на нас виходять люди з окупованих територій – це і притулки, і національні парки. Їм потрібні корми, ліки, оплата лікування тварин. Проблема ще в тому, що на окупованих територіях спостерігається дефіцит товарів, а те, що є, вдвічі-втричі дорожче, ніж було.
Чевганюк також зазначила, що фізично нічого привезти не можуть, але якщо керівники притулків мають проукраїнські погляди, відмовляються йти на контакт з росіянами та стоїть питання життя та смерті тварини, вони допомагають. Наприклад, довго допомагали Асканії Новій із закупівлею кормів та будуванням спеціальних приміщень для зимування тварин, які страждають від звуків вибухів.
Нормального зв’язку з окупованими територіями немає вже понад рік, зазначає керівниця проєкту безкоштовних ветеринарних онлайн-консультацій для українців Наталя Камаєва. Зазвичай ветеринари можуть лише порадити власникам, як лікувати тварин, та придумати разом, як дістати медикаменти.
– Ми почали працювати минулого серпня, щоб допомагати всім, хто не може звернутися до ветлікарні очно та потребує дистанційної допомоги, – пояснює Наталя.
Щодня, з 10:00 до 19:00, надаються консультації. На одній зміні адміністратор та лікар обробляють заявки, консультують в чаті, відеозв’язком і телефоном. Щомісяця надається понад 300 повних консультацій трьома лікарями. Двоє з них живуть в Україні, третя перебуває в Ірландії.
– За час роботи сервісу з окупованих територій до нас звернувся 221 пацієнт. А наші пацієнти – це не лише собаки і коти, а й хомʼяки, птахи, білка, кілька черепах і навіть коза!
Причини звернень – різноманітні: захворювання шкіри, розлади шлунково-кишкового тракту, отруєння, травми, допомога під час пологів та новонародженим, поведінкові проблеми через вибухи та постійним перебуванням під обстрілами, загострення хронічних захворювань.
Один із недавніх випадків – це звернення власниці собаки з Херсонської області, який потрапив під обстріл. У нього були множинні осколкові поранення, травми кінцівок. Лікарів поруч немає, в лікарню відвезти неможливо. Власники самостійно обробляли, як могли, і звернулися по онлайн-допомогу, щоб скорегувати лікування, якось знеболити, полегшити стан, зупинити запалення. Ми допомогли.
– Дуже зворушливо, коли пишуть люди з Луганської області та перше, з чого починають своє звернення: «Вибачаюсь за російську», – додає Наталя.
Джерело
