Літо нарешті прийшло по-справжньому. І поки кияни обирають для вікенду Чернігів, самим чернігівцям варто звернути увагу на пам’ятки історії, шедеври архітектури та природні красоти в Чернігівській області. Тим більше, що кордони поки закриті (і невідомо коли відкриються у звичному форматі) і навіть всередині України досі лишаються певні обмеження на пересування.
Тож оптимальний вибір – рідна Чернігівщина. Куди ж поїхати відпочити з Чернігова на черговий вікенд? Пропонуємо 10 основних напрямків. Причому ми постаралися об’єднати кілька місць для відвідування в кожному маршруті. Щоб, так би мовити, двічі не вставати.
Козелець
Невеличке містечко з більш ніж 900-річною історією розташоване на березі річки Остер на півдорозі до Києва. Головний привід приїхати сюди – Собор Різдва Пресвятої Богородиці. Подейкують, що за безхмарної погоди з дзвіниці Собору буцімто видно околиці як Чернігова, так і Києва.
Храм, збудований у середині ХVIII століття, фахівці часто називають найбільш яскравим зразком українського бароко. На його авторство претендують як мінімум троє видатних майстрів: Андрій Квасов, Іван Григорович-Барський та сам Бартоломео Растреллі. Якшо у вас достатньо знань в архітектурі – зможете оцінити і висловити своє припущення з цього приводу.
А от що достеменно відомо – так це те, що Собор побудували за гроші останнього гетьмана України Кирила Розумовського під наглядом його матері Наталії. Справа в тому, що сусіднє село Лемеші – батьківщина Розумовських, а Козелець став фактично їхнім родинним гніздом.
Козелець свого часу був важливим полковим центром, отримав Магдебурзьке право. Тож крім Собору Різдва Пресвятої Богородиці тут є ще на що подивитися. Наприклад – на будинок полкової канцелярії в міському саду, або на інші дві церкви: Миколаївську (кін. ХVIII ст.) та Вознесенську (2-а пол. ХIX ст.)
А ще – обов’язково зазирніть до садиби Покорщина на околиці Козельця (виїзд в бік Бобровиці). Колись цей маєток належав Розумовським, потім – полковнику Дарагану, за ним – славетній родині Галаганів. Тут гостювала імператриця Єлизавета, а у радянські час знімали художній фільм про декабристів «Зірка привабливого щастя». Нині пам’ятка архітектури національного значення перебуває у занедбаному стані, але варта уваги, як найдавніший зі збережених донині садибних комплексів Лівобережної України.
Шлях: по трасі М-01 Чернігів – Київ (70 км)
Що подивитися поруч:
• Біля села Данівка (шлях на Бобровицю, 7 км від Козельця) на березі Остра розташований Свято-Георгіївський монастир, заснований 1654 року.
• За 20 км південніше від Козельця в селі Мостище збереглася у оригінальному вигляді велика Михайлівська церква, якій більше 230 років, – зразок класицизму.
• Також 20 кілометрів до міста Остер (по інший бік Київської траси), у якому стоїть Юрієва божниця — пам’ятка давньоруського зодчества XI ст., збудована за указом Володимира Мономаха у 1098 році. Крім того, у Острі є чимало цікавих зразків цивільної архітектури – зокрема, дерев’яні будинки з різьбленням.
• Парк природи «Беремицьке» (південніше Остра, але до нього також 20 км від Козельця) привабить тих, хто більше любить на споруди, а тварин. Тут займаються збереженням і вивченням унікальних природних комплексів Придесення, та відновлюють місцеву фауну – тарпанів, турів, зубрів, лосів, коників польських, сайгаків… Тут є міні-зоопарк та Музей диких котів з живими «експонатами».
Любеч
Колись Любеч був одним із найбільш важливих міст Київської Русі і неофіційно називався «Північними воротами», де зупинялися для відпочинку варяги перед шляхом по Дніпру до Києва та далі до Візантії. Згідно з однією з версій саме під час такої подорожі князі Аскольд та Дір насолоджувались місцевим краєвидом, зупинилися тут і назвали місце «Любезне». А давні греки називали місто Амадокою, тобто місцем виготовлення човнів-однодеревок.
Любеч згадується в «Повісті минулих літ» під 882 роком і у торговій угоді князя Олега з Візантією 907-го року. Тут у 1016 році відбулася битва між синами Володимира Великого – Ярославом (у майбутньому – Мудрий) та Святополком (на той час вже – Окаянний) за київський престол. А за 80 років потому у Любечі за ініціативи Володимира Мономаха відбувся князівський з’їзд, який мав покласти край усім міжусобним війнам.
Вся ця земля просочена історією і сконцентрована у Історико-археологічному музейному комплексі «Древній Любеч». Він включає в себе залишки валу середньовічної фортеці, городища «Замок» та «Лисиця», залишки давньоруських поселень, печери Антонія (тут чернець провів останні роки життя після переїзду з Чернігова), Спасо-Преображенський собор початку ХІХ століття та на 100 років старіша Кам’яниця Полуботка.
До речі, існує легенда, що печери в Києві, Чернігові та Любечі пов’язані між собою системою підземних ходів. Але навіть без цього ви не будете розчаровані. Як мінімум вид з Замкової гори вартий поїздки. А ще ж є садиба Милорадовичів, пам’ятники князівському з’їзду та матері Володимира Великого – Малуші.
Шлях: по дорозі Т 2506 Чернігів – Любеч (52 км)
Що подивитися поруч:
• За 35 кілометрів від Любеча – на трасі Чернігів – Нові Яриловичі – стоїть районний центр Ріпки. Тут можна зупинитися на годину аби пообідати та поглянути на пам’ятний знак (камінь) на честь Чернігівського козацького полковника Мартина Небаби, який у липні 1651 року в боях з польсько-литовськими військами загинув на Ріпкинській землі.
• Від Ріпок можна повернутися в Чернігів по міжнародній трасі М-01, а можна зробити 24-кілометровий гак на північ до Олешні та Блакитних Озер. У Олешні варта уваги садиба (і музей на її території), в якій народилася і росла просвітянка Софія Русова. А ще це чернігівська столиця гончарства – обов’язково знайдіть можливість привезти з Олешні глечик чи полумисок.
• Блакитні Озера приваблюють відпочивальників навіть з сусідньої Білорусі. Це штучні водойми, які виникли в результаті видобутку серед соснових лісів високоякісного кварцового піску. Закинуті кар’єри наповнилися прозорою цілющою водою і стали туристичним центром. Навколо останніми роками розрослися відповідні послуги – від ночівлі і харчування до кемпінгів та фестивалів.
• Ще 15 кілометрів на північ – і на самісінькому кордоні з Білоруссю розташоване селище Добрянка – один з небагатьох центрів старовірів в Україні. Тут варті уваги старообрядницька церква Дмитра Солунського (єдина в області), різьблені дерев’яні будинки та пам’ятний знак, що нагадує про Омеляна Пугачова, який отримував у Добрянці у середині ХVIII століття паспорт.
Седнів
Найближчий варіант, який доступний навіть на велосипеді. Причина для відвідування №1 – річка Снов з мальовничими краєвидами та невеличкими пляжами. За радянських часів сюди приїздили художники з усієї країни за пейзажами. Для них навіть Будинок художників побудували.
Причина №2 – центральна частина міста з Георгієвською та Воскресенською церквами. Перша – один з найдавніших дерев’яних храмів України (зведений до сер. XVIIІ ст.), в якій знімалися кадри до радянського фільму «Вій» (вони не увійшли в остаточний варіант). Друга – спадок роду Лизогубів кінця XVII ст. Поруч з нею – Кам’яниця Лизогубів.
Причина №3 – садиба Лизогубів з грандіозним (на жаль за розмірами, а не за зовнішнім виглядом) парком. Тут є іменні липи Шевченка, Франка, Лесі Українки, 300-літній дуб, пам’ятники Шевченку Тетяні Яблонській, Глібову, Лизогубам. Поруч – альтанка Глібова, який облюбував Седнів.
А ще – хрест, що росте (він насправді змінюється), Седнівська ГЕС (одна з небагатьох малих гідроелектростанцій, що діють в Україні) та безліч цікавих закуточків.
Ідеальний час для відвідин – вересень, коли тут проходить масштабний фестиваль «Седнівська осінь» – з виступами залужених митців та аматорських колективів, ярмарок (картини, сувеніри, гончарські вироби)… Втім, і влітку ви точно не будете розчаровані.
Шлях: по дорозі Н-27 Чернігів – Мена з лівим поворотом після села Березанка (28 км)
Що подивитися поруч:
• На північному виїзді з містечка – Кінний клуб «Седнівський». Тут можна як просто покататися на конях, так і домовитися про регулярні занятті з верхової їзди. А також – пообідати та заночувати.
• Унікальне село Бігач на 500 мешканців. У самому селі варті уваги хіба що аварійна Троїцька церква і панський сад з пам’ятним знаком на честь Тараса Шевченка, який гостював тут у місцевого поміщика. А от навколо з трьох боків Бігач оточують ботанічні заказники «Малієве», «Церківка» та «Бігацький ліс». Десь там може бути закопана золота карета, легенда про яку вже більше 100 років живе в цих місцях.
Єдина проблемка – до Бігача від Седніва усього 4 кілометри, але їх можна подолати лише пішки – через дерев’яний місточок. Машиною доведеться робити майже 50-кілометровий гак.
• А от значно менше – якихось 16 км – автомобілем доведеться здолати до Снов’янки, за якою знаходиться популярний Еко-готель «Шишкін». Посеред соснового лісу, на березі однієї з найчистіших річок України – Снову.
Мена
Можливо, це не найбільш яскрава точка на туристичній мапі, проте такий маршрут точно буде цікавим для дітей. Мена – це в першу чергу зоопарк. Єдиний у Чернігівській області (не рахуючи невеликих приватних звіринців) – з ведмедями, левами, зубром, страусами і можливістю самостійно погодувати лебедів чи козенят.
Прогулятися містом також можна, але тут навіть старих церков немає. Хіба що зазирнути у парк з новеньким великим фонтаном. Тож після зоопарку найкращим рішенням буде гайнути навколо. Тим більше, що варіантів вистачає.
Шлях: по дорозі Н-27 Чернігів – Мена (70 км)
Що подивитися поруч:
• Ще плюс 20 км по тій же дорозі – і ви у Сосниці на Батьківщині видатного кінорежисера Олександра Довженка. Тут є його садиба-музей, на території якої можна погуляти там, де виріс легендарний майстер, де він надихався красою та величчю Десни.
• За 4 км на північ від Мени – санаторій «Остреч». Навіть якщо не селитися там, то просто помилуватися неймовірними поліськими краєвидами з берега озера на віковий сосновий ліс – вже прекрасна ідея. До того ж влітку тут діє пляж.
• А на зворотному шляху можна зупинитися у Березні. Це буде ще один пункт в освітньому турі – єдиний в Україні музей видатного хормейстера Григорія Верьовки. Поруч – перше в області Співоче поле. Якщо пощастить – потрапите на концерт чи фестиваль, яких тут проходить чимало.
Ніжин
Обов’язкова точка для будь-якого чернігівця, який цікавиться історією рідного краю. Разом з Черніговом та Новгород-Сіверським Ніжин можна вважати одним з трьох найбільш цікавих з історичної точки зору населених пунктів. Втім, подорож може бути не лише пізнавальною, але й цікавою.
Варіант історичний: 117 пам’яток архітектури та 72 історичні пам’ятки усіх епох, та кілька сотень будівель з цікавою історією. Не дивно – адже наприкінці XVIII століття у Ніжині проживало 12 тисяч людей. Для порівняння: у Києві – 8 тисяч, у Чернігові – 4 тисячі. Це був величезний торговий центр (найбільший на Лівобережній Україні торгівельний майдан). А ще тут нещодавно знайшли комплекс підземних ходів, який активно вивчають археологи.
Також обов’язкові для відвідування – перший в Україні музей пошти, художня галерея при університеті та унікальний музей рідкісної книги, де є перше видання «Слова о полку Ігоревім» та твори Платона надруковані у 1512 році у Венеції.
Варіант духовний: Ніжин входить до ТОП-5 населених пунктів України за кількістю старовинних храмів, що збереглися. Програє лише Львову, Києву та Кам’янцю-Подільському, та випереджає Чернігів. Цікавий момент: Хрестовоздвиженська церква надихнула Гоголя на написання повісті «Вій». Чому? Дізнаєтеся під час екскурсії Ніжином.
Варіант культурний: Тут доповнюють одна одну кілька культурних традицій, адже в Ніжині були одні з найбільших діаспор греків, ассирійців та євреїв. Плюс українці та поляки. Саме греки відкрили у Ніжині перші на Лівобережній Україні аптеку та кав’ярню, профінансували комплекс храмів і навіть привчили місцевих мешканців вирощувати огірки, які стали візитівкою міста.
А навколо постаті Миколи Гоголя, який навчався і починав творити саме у Ніжині, можна кілька окремих екскурсій провести. Цікавий момент: автор пам’ятника Гоголю (до речі, це був перший у світі пам’ятник літератору) Пармен Забіла виконав роботу так, щоб на плечі письменника за певного ракурсу було видно профіль самого скульптора
Варіант розважальний: До речі, про огірки. У Ніжині – єдиний пам’ятник огірку, адже цей овоч зробив місто відомим далеко за межами України. Солоні хрумкі огірки, рецепт яких тримався у секреті, експортувалися до більше ніж 50 країн світу і потрапляли навіть на столи монархів. Не сфотографуватися біля нього – значить не побувати в Ніжині J.
Якщо хочете полоскотати нерви – приходьте до будинку з привидами на вулиці Гребінки. На ньому лежить відразу два прокляття, а нещодавно тут побували знімальна група шоу «Битви екстрасенсів».
І не забудьте про Графський парк та пам’ятники видатному мореплавцю Юрію Лисянському та співаку Марку Бернесу (народилися у Ніжині).
Шлях: по трасі М-01 до Кіптей, далі по трасі М-02 до поста ДПС у Вертіївці з правим поворотом на Ніжин (115 км); або від Количівки по дорозі P-67 через Куликівку (90 км)
Що подивитися поруч:
• До села Заньки – батьківщини всесвітньо відомої акторки Марії Заньковецької – 23 км від Ніжина. Її грою захоплювалася вся імперія, а потім – Українська держава та УСРР. Зараз у селі діє Меморіальний музей.
• Та ж сама відстань розділяє Ніжин та залізничну станцію Крути (орієнтир на село Пам’ятне). Тут діє музейний меморіал «Пам’яті героїв Крут», присвячений епохальній для української історії події – бою 1918 року між невеликою групою підрозділів УНР та окупаційною російсько-більшовицькою армією, яка як мінімум втричі кількісно переважала українців.
Качанівка
Національний історико-культурний заповідник «Качанівка – справжня туристична перлина Чернігівщини. Центральне його ядро – палацовий ансамбль 1770-х років родини Тарновських. Це єдина в Україні садиба, яка збереглася в комплексі. Тут перебувала ледь не вся українська культурна та суспільна еліта: Микола Костомаров, Тарас Шевченко, Михайло Максмович, Микола Гоголь, Марко Вовчок, Ілля Репін, Дмитро Яворницький, Михайло Щепкин… Книга почесних гостей Качанівки містить більше 600 автографів. Багатьох з митців Качанівка надихнула на найкращі твори.
На території садиби, яка охопила понад 700 гектарів, можна пробути хоч тиждень – оглянути палац, флігелі, господарські споруди та Георгієвську церкву; прогулятися незліченними алеями парку з його «романтичними руїнами», ставками,місточками, гірками Кохання та Вірності, амфітеатром, скульптурами; і відпочити на березі мальовничого озера.
Шлях: через Ніжин і далі через Ічні дорогою Т-2515 з правим поворотом за Парафієвкою (163 км)
Що подивитися поруч:
• Дорогою можна зупинитися в Ічні. Тут є Воскресенська церква 1679 року (правда, вона згоріла, а «репліка» на тому ж місці на 150 років молодша), напівзруйнована садиба поета Василя Чумака та пам’ятник іншому письменнику – Степану Васильченку. Обидва народилися тут, як і скульптор Іван Мартос (йому теж є пам’ятник) – автор скульптури Дюка в Одесі.
• Обов’язковий для відвідин – дендропарк «Тростянець». Щоб туди потрапити, у Парафіївці слід їхати прямо, а не повертати. Траса Т-2515 доведе. Це зайві 25 кілометрів і 200 гектарів садово-паркового мистецтва. Зі штучними альпійськими ландшафтами, скіфськими бабами, величезним озером з лебедями та унікальною рослинністю. Все це засновано родом Скоропадських, починаючи з 1830-х років.
• Ще 13 кілометрів за Тростянцем в бік траси Н-07 Київ – Суми – і ви в Сокиринцях, де у родовому маєтку Галаганів нині навчаються студенти місцевого аграрного ліцею. Палацово-парковий комплекс складається, що логічно, з вишуканого двоповерхового палацу на 60 кімнат та ландшафтного парку від австрійського майстра – з альтанками, алеями, мостами та ставком. У першій половині XIX століття тут була велика мистецька галерея (вона стала основою для заснування Чернігівського художнього музею), унікальна колекція коштовного посуду та зброї. Тут діяв кріпацький театр та хор. Нині у палаці працює створений 60 років тому музей відомого бандуриста Остапа Вересая.
Прилуки
Доїхати до Сокиринців з Тростянцем можна й через Прилуки – трасою Н-07, але це зайві 50 кілометрів – тож виділимо цей напрямок окремо. Тим більше, що третє за населенням місто області варте того, аби тут затриматися.
Прилуками можна просто гуляти – без екскурсовода. Визначних історичних пам’яток тут небагато, а під час звичайної прогулянки можна милуватися кам’яними двоповерховими будинками, в яких колись жили місцеві купці. Особливо зверніть увагу на будівлі, де нині розмістилася міська рада, школа мистецтв, будинок культури та краєзнавчий музей. Такої архітектури ви більше ніде не побачите.
Варті уваги також полкова скарбниця 1714 року з товщиною стін в 1 метр, церкви (Спаська, Різдва Пресвятої Богородиці), а також пам’ятники Володимиру Мономаху та видатному українському актору Миколі Яковченку.
Шлях: через Ніжин дорогою Р-67 (158 км)
Що подивитися поруч:
• На східній околиці Прилук – село Дідівці. А в ньому – садиба-музей історика та громадського діяча Миколи Костомарова. Він жив і працював тут останні дні свого життя. Об’єкт свіжий – відновлений протягом останніх років 10, тож перебуває у дуже хорошому стані.
• А за 12 кілометрів від Прилук на північний схід – Густинський Свято-Троїцький жіночий монастир з кількома храмами на території. Він був заснований у 1600 році у мальовничому куточку, оточеному водоймою та густим лісом. Тут доживали віку чимало козаків, які «на пенсії» обирали шлях ченців. Про монастир дбали гетьмани Іван Самойлович та Іван Мазепа – тож до середини XVIII століття він поступався грошима та матеріально-технічною базою лише Києво-Печерській лаврі. Імператриця Катерина закрила монастир у 1793 році – і лише за 200 років він відновив свою роботу.
Батурин
Містечко було засноване у 1575 році і досить швидко стало центром політичного життя Готьманщини. З 1669 по 1708 рік Батурин був офіційною резиденцією (читай – столицею) відразу трьох гетьманів: Дем’яна Ігнатовича, Івана Самойловича та Івана Мазепи. Після поразки Мазепи та шведів, цар Петро І наказав вщент спалити місто. Відродити його вдалося лише за 50 років, коли дозвіл на це отримав Кирило Розумовський.
Довгий час усі історичні пам’ятки тут перебували у занедбаному стані, поки за часів президентства Віктора Ющенка історико-культурному заповіднику «Гетьманська столиця», створеному у 1993 році, дали нове життя.
Сьогодні тут розташований десяток об’єктів національного значення: палац Розумовського (єдиний збережений в Україні гетьманський палац, зведений в 1799-1803 рр. за проектом видатного архітектора Чарлза Камерона); будинок Генерального суду кін. ХVІІ століття – рідкісний зразок цивільної архітектури доби українського бароко; Воскресенська церква-усипальниця Розумовського; пам’ятник жертвам Батуринської трагедії 1708 року; парк «Кочубеївський»; пам’ятник гетьманам України… Плюс цитадель Батуринської фортеці.
У самому палаці – унікальна музейна колекція: монети, коштовності, живопис, стародруки, нагороди, твори декоративно-прикладного мистецтва, тощо.
Шлях: трасою М-01 Чернігів – Київ до Кіптей з поворотом на трасу М-02 – до Батурина (179 км)
Що подивитися поруч:
• За 18 км на північ – село Осіч, в якому розташований Миколаївський Крупицький жіночий монастир. Він заснований у XI столітті та входить до «Гетьманської столиці». З тих будівель, які збереглися до сьогодні, тут є келії, дім настоятель, трапезна та пам’ятка архітектури національного значення – дзвіниця монастиря.
• По дорозі в Осіч на пів шляху – мистецький хутір Обирок. Його заснував у 2007 році режисер Леонід Кантер на місці покинутого села. Тут відновили електропостачання, почистили криниці, побудували кінотеатр, організували низку фестивалів, які регулярно проходять у цьому місці.
• До Коропа – 32 км. Тут є чимало церков та два музеї: історико-археологічний та музей-садиба Миколи Кибальчича – винахідника ракетного літального апарату.
• Від Коропа можна мостом перетнути Десну та заїхати до села Вишеньки (плюс 15 км), де розташований палац Рум’янцева-Задунайського – пам’ятка національного значення. Палацу – більше 230 років, а ймовірним автором проєкту фахівці вважають італійця Джакомо Кваренгі. Пам’ятка вдало вписана в ландшафт – стоїть на пагорбі над мальовничим ставком, тому нагадує середньовічний замок.
Бреч
Село Бреч з’явилося у 1710 році під назвою слобода Володимрівка, як поселення литвинів – переселенців з Білорусі. З середини ХІХ ст. поруч з Руською Бреччю з’являється поселення Бреч Єврейська, де поселилися 18 єврейських родин. Згодом два поселення злилися в одне.
Нині село – це кілька десятків старих хатин і величезний сучасний готельно-туристичний комплексом, який розрісся навколо створеного тут 14 років тому кінного господарства. Тепер сюди приїздять відпочивати з Чернігова, Києва і не тільки.
На території – кілька ресторанів, шикарний перелік б’юті послуг – від сауни та хаммаму до комплексних СПА-програм, котеджі та готельні номери різного рівня комфорту. А ще – величезний вибір різноманітних активностей: уроки верхової їзди, прогулянки на кареті, кінні показові виступи та змагання; організація риболовлі та полювання; прокат снігоходів, лиж, ковзанів, квадроциклів, велосипедів).
А ще – велике озеро з «китайською» пагодою на березі та кінноспортивна арена, де проводяться змагання загальноукраїнського рівня з виїздки, конкуру та інших дисциплін.
Поруч з комплексом – ботанічний заказник державного значення «Брецький» та «молодший» за статусом заказник місцевого значення «Васильцеве». Буде де поганяти на велосипедах чи квадроциклах і насолодитися краєвидами.
Шлях: по дорозі Н-27 Чернігів – Мена з лівим поворотом у Мені на дорогу Т 2536 Мена – Корюківка, далі – праворуч по дорозі Т 2558 (108 км). Через село Великий Щимель Сновського району буде на 13 кілометрів коротше, але дорога там гірша.
Що подивитися поруч:
• Очевидна відповідь – Корюківка. Відстань між райцентром та Бречем – 7 кілометрів майже ідеальною дорогою. Останніми роками місто помітно розвивається інфраструктурно, тож зайняти себе зможете без проблем. Протягом літа тут відбувається чимало фестивалів: «Смугастий равлик», «Гурок-фест», «День Нептуна». А наприкінці червня – мила місцева традиція: загальноміський випускний вечір з променадом вчорашніх школярів по центру міста та великим концертом з врученням дипломів на центральній площі.
Також можна ознайомитися з місцевими пам’ятниками – зокрема з Меморіалом страченим під час Другої світової війни мешканцям (це одна з найбільш кривавих сторінок в історії війни).
• Околиці Корюківки, зокрема Чорний хутір, де збереглася архітектура початку ХХ століття – періоду, коли в місті бурхливо розвивалася цукрова галузь: бараки робітників, будинок управляючого, об’єкти соціальної інфраструктури.
• Сновськ розташований за 27 км на захід від Корюківки (вам таки доведеться їхати через Великий Щимель) і є навіть цікавішим. Колись це була ключова залізнична станція на шляху з Гомеля до Бахмача. Тут збудували локомотивне депо, а сама залізниця дала потужний поштовх для розвитку торгівлі та приватного підприємництва з заготівлі та обробки деревини. Нині у Сновську працює тематичний музей, збереглося чимало житлових будівель кінця XIX – початку XX століття.
Новгород-Сіверський
Місто з величною історією, центр давньоруського князівства (з 1097 року), місце відкриття першої на Лівобережній Україні друкарні (постарався у 1674 році архієпископ Чернігівський Лазар Баранович)…
Все це не могло не позначитися на туристичній привабливості Новгорода-Сіверського, у якому нині зберігся Спасо-Преображенський монастир, заснований князем Мстиславом Володимировичем в 1033 році. Головна пам’ятка комплексу – збудований у XII столітті Спаський собор, з якого вирушив у похід Ігор Святославович – герой знаменитого «Слова о полку Ігоревім». Але нинішній храм – відбудова ХVIII століття. На сотню-другу років старшими є Петропавлівська та Іллінська церкви, будівля бурси, келії та підземні ходи на берег Десни. Також тут діє музей «Слова о полку Ігоревім».
Варто також оглянути Миколаївську церкву – зразок дерев’яної архітектури Сіверщини. Вона датована 1720 роком. Унікальна і дуже красива культова споруда. Також виділяється Успенський собор 1761 року в центрі міста.
Зі світської архітектури потрібно згадати три ключові об’єкти:
• Тріумфальна арка, яка була зведена в 1786 році на честь приїзду імператриці Катерини II
• скандальна водонапірна вежа з портретами декомунізованих Лєніна та Сталіна на фасаді, які місцева влада відмовляється демонтувати
• будівлі торгових рядів ХІХ ст. на центральній площі Новгорода-Сіверського
Також надовго ви зупинитеся перед будівлями бібліотеки, жіночої гімназії та будинком готелю «Савой». В місті в цілому багато монументальних будинків, які хочеться розглядати якнайдовше.
А якщо ви завітаєте до міста навесні – то на кілька годин «зависнете», милуючись шикарними краєвидами паводку Десни.
Шлях: по дорозі Н-27 Чернігів – Мена – Сосниця – Новгород-Сіверський (175 км)
Що подивитися поруч:
Новгород-Сіверський знаходиться «в куті» області – на самому північному сході. Тож місто не зовсім зручне з точки зору логістики і дістатися до інших туристично привабливих місць звідси не так і просто. Але пару напрямків виділити потрібно.
• На північний захід від міста на відстані 35 км знаходиться рідне село колишнього президента України Леоніда Кучми — Чайкине. Село свого часу було «вилизане», тут збудували нову школу, відремонтували дороги…. Просто так сюди їхати не обов’язково, але в тому ж напрямку (на 11 кілометрів раніше) знаходиться унікальний гідрологічний об’єкт – Узруївські джерела.
За легендою, раніше вони тут били фонтаном (нібито підземні води були пов’язані з великим виром на Десні). Зараз тут об лаштована зона відпочинку з альтанками та «президентським будиночком». Розташований об’єкт не над дорогою – потрібно буде проїхати метрів 500 лісовою ґрунтовкою.
• Приблизно ті ж 35 км від Новгорода-Сіверського до Мезина – на південний захід. Але це якщо пересуватися сільськими дорогами. По трасі вийде майже 60 кілометрів. Але ці кілометри того варті. Тут у Мезині та біля сусіднього села Деснянське над Десною розташовані відповідно археологічний музей та палеолітична стоянка, на якій були знайдені сліди поселення кроманьйонців – «фундаменти» жител, унікальні оздоблені орнаментом прикраси з кісток і навіть музичні інструменти (такого в Східній Європі більше не знаходили). Щороку тут відбувається «Мамонт-фест». Але навіть якщо ви на нього не потрапите – не біда. У вас буде купа часу для того, щоб трохи побродити територією Мезинського національного природного парку.
