За інформацією: Суспільне Вінниця.
Суспільне Кропивницький
Надії Литвин – 95. З народження живе у селі Олександро-Мар’ївка Петрівської селищної ради Кіровоградської області. Любить, щоб вдома завжди була свіжа паляниця. Що таке голод знає. У 1932 році, коли в Україні розпочався Голодомор, їй було п’ять років. Своїми спогадами поділилась з Суспільним.
"Хлібчик – це життя. Скільки нашого хліба у цьому році Путін украв? А Україна усіх дітей своїх годує, і ще скільки хліба давала різного всім країнам, які хотіли хліба".
Пам’ятає, коли вдома представники влади забирали останнє. Приходили по декілька разів на день, забрали корову.
Під час репресій радянської влади, позбавлені власного господарства, хлібороби мусили йти в колгосп. За це родинам давали дерть – зерновий корм для худоби, який люди перетирали з бадиллям. Дітей колгоспників приймали до дитсадка. Серед таких була і Надія Литвин.
"Хлопчик, такий красивий, у садку тому був. Ми зайшли в хату, а хазяйка, їсти готує, затерла затірку, і він стоїть отак на ту затірку дивиться. Упав і вмер, ми всі закричали: "Володя вмер, Володя вмер!".
Згадує, після голоду хати у селі стояли порожніми. Родина жінки вижила. Батько найбільше хвилювався за дітей. "Рушницю ні вдень, ні вночі не випускав з рук, бо боявся, їли одне одного. Батько обійшов 13 хат – нікого. Усі одне одного поїли, а хто лишився, що трохи сильніший, пішли геть з нашої сторони. Двоюрідна сестра – батько й мати померли, а їх троє дітей, вона найстарша, взяла возик, дітей цих двох на возик, і лопату взяла. Пішла на кладовище, поховала, а сама пішла на станцію, сіла на потяг і поїхала, не знаючи куди. Оце такий був 1933 рік".
Надія Литвин мріє, аби люди більше ніколи не знали, що таке голод. "Щоб швидше війна закінчилась, щоб наші діти й онуки не знали слова голод – оце найстрашніше".
Науковиця Світлана Проскурова говорить, сталінський режим використав Голодомор для винищення заможних селян. У 2006 році опитувала свідків у селі Талова Балка Олександрійського району.
"Старожили цього села розповідали, що був куток села, який називали Куряча Балка, де напівживих людей звозили, скидали, і пригортали в масовому похованні.Там від 300 до 600 людей. Наш регіон чорноземний, тут розвинене землеробство, і скотарство, і ніколи не було неврожаїв, таких, щоб люди помирали з голоду. Громада мала запас зерна на такий випадок".
Розповіла, голодомор 1932-1933 років був повністю ініційований радянською владою. "Це була помста Сталіна селянам за спротив радянізації. Найбільш непокірні села виносили на чорні дошки".
Петрівський краєзнавчий музей
За словами історика Сергія Мілютіна, точних даних, скільки людей померло під час Голодомору на нинішній території Кіровоградської області немає.
Говорить, актові записи або збереглися частково, або не збереглися взагалі. В більшості записів вказувалося або хвороба серця, або нездужання, або причина смерті взагалі не вказувалася. "Найбільш точні дані були оприлюднені декілька років тому Інститутом демографії та соціальних досліджень імені Птухи. І вони складають близько чотирьох мільйонів – прямі втрати".
