Фото ілюстративне
У вівторок 18 жовтня, Львів попрощається з п’ятьма Героями: Валерій Хорошев, Юрій Ленько, Назарій Чигінь, Максим Моклович, В’ячеслав Волгін, які загинули у бою з російськими ворогом. Про це повідомили у прес-службі Львівської міської ради.
Чин похорону відбудеться у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, поховають військовослужбовців на Личаківському кладовищі, лиш Назарія Чигіня — у рідному Запитові.
Об 11:00 год. розпочнеться Чин похорону Валерія Хорошева, Юрія Ленька, Назарія Чигіня та Максима Мокловича, об 11:30 год. — міська церемонія прощання на площі Ринок.
О 15:00 год. відбудеться Чин похорону В’ячеслава Волгіна, о 15:30 год. — міська церемонія прощання на площі Ринок.
Мешканців закликають долучитися до міських церемоній прощання та утриматися в цей час від проведення розважальних заходів та святкувань.
Довідки про Героїв
Юрій Ленько (14.06.1984–09.10.2022). Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів № 49 міста Львова, згодом перейшов до тоді середньої загальноосвітньої школи № 16 міста Львова.
Після завершення навчання проходив службу в армії у лавах прикордонників. У мирний час займався підприємницькою діяльністю у будівельній сфері, активно співпрацював із іспанською дистриб’юторською групою “Inditex”. Був учасником благодійної організації «Благодійний фонд «Фундація імені князів Острозьких».
Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації займався волонтерською діяльністю та збором гуманітарної допомоги на потреби Збройних сил України. У квітні добровольцем став на захист України, боровся із російськими загарбниками у складі військової частини А4574.
У Юрія Ленька залишилися батьки, дружина та двоє синів.
В’ячеслав Волгін (04.05.1999–19.09.2022). Львів’янин.
Навчався у початковій школі «Дивосвіт» Львівської міської ради та у середній загальноосвітній школі № 90 міста Львова. Під час навчання був дитячим аніматором, прислуговував при храмі Зіслання Святого Духа УГКЦ.
У 2016 році вступив на підготовчий курс до Львівської духовної семінарії Святого Духа УГКЦ. Згодом протягом двох років навчався у Національному університеті «Львівська політехніка». Працював у товаристві з обмеженою відповідальністю «Нова пошта».
Надихався військовою справою, пробував власні сили при вступі до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. У 2019 році вступив до лав 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних сил України.
У 2020–2021 роках виконував бойові завдання із стримування агресії росії на території Донецької та Луганської областей. Із першого дня повномасштабного вторгнення російської федерації боровся із окупантами у «гарячих точках».
У Вячеслава Волгіна залишилися мати, сестра та дружина.
Назарій Чигінь (24.03.1995–06.10.2022) Уродженець селища міського типу Запитів Львівської області.
Навчався у закладі загальної середньої освіти І–ІІІ ступенів селища міського типу Запитів та навчально-виховному комплексі «Школа комп’ютерних технологій — Львівський технологічний ліцей». Закінчив механіко-математичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка.
Опісля протягом року проходив строкову військову службу. Працював кур’єром, займався репетиторством із математики, у вільний час вивчав мову програмування. Захоплювався бігом, брав активну участь у марафонах.
Із початком повномасштабного вторгнення боронив державу у лавах 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних сил України.
У Назарія Чигіня залишилися батьки, сестра та брат.
Максим Моклович (15.09.1982–18.09.2022). Львів’янин.
Навчався у середній школі № 4 та середній загальноосвітній школі № 16 міста Львова. Закінчив юридичний факультет Львівського торговельно-економічного університету.
Із 2006 року працював юристом у мережі підприємств зовнішньої економічної діяльності. Згодом обіймав посаду менеджера у товаристві з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Tрадос».
Із початком повномасштабного вторгнення став на захист України. Пройшов підготовку офіцерів запасу в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Боровся із загарбниками у складі військової частини А4279.
Виконував бойові завдання на територіях Луганської, Донецької, Миколаївської і Херсонської областей на посадах командира взводу та командира роти мотопіхоти.
У Максима Мокловича залишився батько.
Валерій Хорошев (01.01.1974–06.10.2022). Уродженець міста Сальськ, Ростовської області. У 5-річному віці разом із родиною переїхав до Львова.
Навчався у ліцеї № 45 Львівської міської ради. Після завершення навчання проходив строкову військову службу у лавах Національної гвардії України. У 2000-му році разом із батьками переїхав до Краматорська. Протягом двох років працював шахтарем, згодом — робітником із видобутку корисних копалин на місцевому приватному підприємстві.
Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації повернувся до Львова. У липні добровольцем став на захист України, боровся із окупантами у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних сил України.
У Валерія Хорошева залишилися мати, сестра, племінниці та швагро.
Раніше повідомлялося, що Львівщина втратила на війні Героя.
