За інформацією: Суспільне Рівне.
Інна Гандзілевська та Микола Бондарчук на зустрічі з школярами та студентами. Суспільне Рівне
Школярі та студенти на зустрічі з Миколою Бондарчуком. Суспільне Рівне
За словами Миколи Бондарчука, бабуся розповідала йому про ті події та співала повстанських пісень. Хлопець приходив до неї на вечорниці, слухав історії й поступово сам почав цікавитися минулим.
«Найбільше запам’яталася історія про арешт бабусі та її чоловіка. В день їхнього весілля приїхали НКВСники й забрали нареченого і наречену, на підводи повезли і арештували прямо з весілля, з-за столу», — розповів Микола Бондарчук.
За його словами, подружжя засудили до 25 років ув’язнення. Спочатку вони перебували в Дубенській колонії, де чекали на суд, а згодом їх вивезли до Сибіру.
«Бабуся мене навчила повстанських пісень і розказала історію повстанської армії, за що вони боролися, що вони добивалися. Дуже схоже до того, що відбувається зараз», — зазначив військовий.
За повстанську пісню покарали батька
Першою піснею, якої Микола Бондарчук навчився від бабусі, була «Ой чути, чути ревуть гармати». Згодом він вивчив «Повіяв вітер степовий», «На купині під осокою», «Спіть, хлопці, спіть» та десятки інших композицій.
«Пісні я записував у зошит. Зараз у мене його нема, все триваю в голові. Загалом знаю майже сотню повстанських пісень», — додав чоловік.
Пригадав, уперше повстанську пісню назагал виконав у школі в 1984 році:
«Тоді я був шкільним солістом і заспівав на уроці “Повіяв вітер степовий”. Однак учителі зупинили мене, сказали, що не треба співати зараз. Тато був за це покараний, оштрафований. Всі думали, що тато мене навчив таких пісень, хоча він навіть і не знав».
На сцені з повстанськими піснями Микола Бондарчук почав виступати у 1990-х роках. Його запрошували на різні заходи на Рівненщині, на Волині, у Львові, Тернополі та інших містах.
У 1990-х роках козацтво Василя Червонія подарувало Миколі повстанську форму, в якій він почав виступати. За його словами, це стрій — командування офіцерського складу. Його використовували саме в Рівненсьому регіоні та пов’язували із традицією Волинської Січі.
Микола Бондарчук виступає в офіцерській формі УПА. Суспільне Рівне
Офіцерська форма УПА, характерна для Рівненщини. Суспільне Рівне
«Поки ворог буде на нашій землі, я сюди не прийду»
Після початку повномасштабного вторгнення Росії Миколу Бондарчука мобілізували. Додав, що служив, зокрема, на Донецькому та Харківському напрямках:
«Я в формі більше 20 років. З 1997-го року я працював в Дубенській виховній колонії. Коли почалася повномасштабна війна, мене мобілізували і я пішов далі служити. Я пишаюся формою: і формою УПА і тією, що зараз на мені».
У Миколи Бондарчука двоє синів. Молодший — школяр, а старший, 23-річний Віталій, також військовослужбовець. На початку повномасштабної війни він навчався в університеті в Луцьку, але вирішив залишити навчання й добровільно піти до війська.
«Про це рішення сина спочатку я не знав. Коли Віталій прийшов додому у військовій формі, ми з дружиною були здивовані. Я йому сказав: “Для чого, нащо ти вдів форму? Ти ж учишся”. Він каже: “Я вже не учуся”. Це для нас із дружиною був шок. Він сам каже: “Тато, це моє рішення”», — розповів Микола Бондарчук.
За його словами, Віталій зазнав поранення, однак вирішив повернутися на передову:
«Я дуже пишаюся своїм сином. Після поранення він міг і мав право трошки реабілітуватися і чуть відійти в тил. Він сказав: “Ні, ні, ще раз ні. Поки ворог буде на нашій землі, я сюди не прийду”».
«Мрія одна: мир»
Микола Бондарчук продовжує виконувати повстанські пісні, зокрема перед дітьми. Він зазначив, що вважає важливим передавати молодшому поколінню знання про історію боротьби за українську незалежність:
«Бабуся не раз казала: “Сину, якщо ми не знаємо минулого, ми не будемо мати майбутнього».
Додав, що найбільша його мрія — щоб закінчилася війна, а діти й молодь не знали того горя, яке переживають українці.
«Буде мир, буде нас усе», — підсумував Микола Бондарчук.
