За інформацією: Суспільне Суми.
Як живе малолюдне село Графське на прикордонні Сумщини. Суспільне СумиЯ тут народився, мені вже 65 років, і звідсіля вже виїжджати нікуди не буду.
Хазяйство, дім. Собаки в нас, їх хазяйка померла, так що годуємо її собак, лабрадорів. Ірина Лозовамісцева жителька
Сьогодні на центральній вулиці Графського збираються місцеві жителі – скоро має приїхати автолавка. Прийшли майже половина мешканців села, всього тут живе 15 людей.
Як живе малолюдне село Графське на прикордонні Сумщини. Суспільне СумиУ мене тут мамі 97 років, і бабусі зятя 91 рік. І мені 75. І оце втрьох тут сидимо, розповіла Зінаїда, місцева жителька.
Олександра Кутузова – дачниця, виросла у Графському, вийшла заміж та переїхала до Сум, але кожного літа живе у батьківській хаті.
У нас там немає сусідів, три хати, там і хату заселену не знайдеш. Олександра Кутузовадачниця
По хліб прийшла і пані Лідія. Їй 84 роки, говорить, все життя прожила у Графському.
Лідія Геращенко. Суспільне СумиРаніше в нас тут село велике було. Ферма була, все життя проробила, 40 років на фермі. Людей багато було. Онука в Києві, а дочка була в мене одна-єдина, так померла в 60 років, оце два роки пройшло. А син зі мною. Якби не син, так хтозна, як і жити, треба ж і дров напилять, і нарубати, і протопить, вже немає сили на все.
Мешканці Графського кажуть: зустрічаються не тільки біля автолавки.
Як живе малолюдне село Графське на прикордонні Сумщини. Суспільне СумиСпілкуємося, звичайно. Збираємося іноді, на баяні граємо, каже Микола Лозовий.
Збираємося, то чаюємо, буває, і 100 грамів п’ємо, ну а як? Не без цього. Ірина Лозовамісцева жителька
Приїхала автолавка. У продажу – ковбаси, консерви, молочні продукти. Найбільше – хлібобулочних виробів різних видів, але випічки не вистачило. З розмов біля автолавки:
Нема рогалика? А батон є? Візьми хлібину. — Не треба, в мене хліба повно.
Як живе малолюдне село Графське на прикордонні Сумщини. Суспільне Суми
В цілому асортименту автолавки, яка приїздить два рази на тиждень, місцевим жителям вистачає, розповідає Олег Московченко.
Хліб хороший, хотінський, дуже смачний. Нам вистачає, всього вистачає на городі. Що нам треба? — Хліб. Олег Московченкомісцевий житель
За потреби можна з’їздити в магазин у сусіднє село, за 2 кілометри, дістаються своїм транспортом або автобусом.
Це село живе через те, що дорога тут прохідна, і автобус їздить два рази в день.. Взагалі-то, жити можна. Свиней тримаю, курей, утят, у мене трактор є, розповів Микола Лозовий.
Як живе малолюдне село Графське на прикордонні Сумщини. Суспільне Суми
Люди працьовиті, кожен трудиться на своїй ділянці. Громада допомагає, чим може: викошують ділянки, дорогу обкошують, хліб привозять. Олег Московченкомісцевий житель Мені допомагають накосити траву, по господарству, в мене козочки є, ну це бабушка займається ними. Дуже добрі люди. Усі дружні, в горі у кожну хвилину кожний допоможе, каже місцева жителька Зінаїда.
У Графському – три вулиці. Лідія Геращенко живе на найдовшій з них. Більшість хат покинуті і заростають. Жінка розповідає, що колись тут було 50 дворів.
Двір Лідії Геращенко. Суспільне СумиА зараз три хати. Оце ми, Олег та ще за Олегом два пенсіонери живуть, жінка і чоловік, ото і все.
Ділянка біля подвір’я пані Лідії – доглянута, облаштований загін для птиці, заготовлені дрова, адже газу у селі немає. Господарство велике, — говорить жінка. Разом із сином доглядають поросят, город та свійську птицю.
Лідія Геращенко. Суспільне СумиКурей чимало, так вистачає яєць. А онуки не їздять все одно, так Олегова жінка бере та попродає в Сумах, а щось купе.
На городі вирощують все, що потрібно і самим, і на корм тваринам. Цьогоріч додатково засіяли і кілька покинутих ділянок, — каже пані Лідія.
Як живе малолюдне село Графське на прикордонні Сумщини. Суспільне СумиСама полю городи, а син оре, усе робить. Тут у мене і кабачки, буряки, помідори. Городину оце тільки одну половинку сіємо, а то все зернове.
Як живе малолюдне село Графське на прикордонні Сумщини. Суспільне Суми
Олег Московченко говорить:
В селі постійно в роботі. Вийдемо коли, ввечері комарі, вдень жарко. На свято села, 19, на Спаса, бувало, до війни зустрічались тут, концерти громада проводила, стіл накривався З’їжджалися всі ті, хто далеко повиїжджали, людей багато було. Приїжджали і діти, і внуки, і правнуки, хто виріс, хто пам’ятає село. В останній час ніхто, навіть на кладовище приїдуть – і бігом назад, квіти, поприбирали… Мало хто навідується.
Медичну допомогу у Графському намагаються надавати самостійно, — розповідає Ірина Лозова.
Он у Василівни донька медик, частіше за все до неї звертаємося за консультацією телефоном. А так ні, то слухавку не беруть, якщо після 5 вечора, то не додзвонишся. У чоловіка часто тиск, так вже все навчилися, і уколи робимо.
Як живе малолюдне село Графське на прикордонні Сумщини. Суспільне Суми
Від Графського до російського кордону близько 10 кілометрів. Мешканці кажуть, що виїжджати не збираються, а ось дачників тут стало менше, ніж до вторгнення.
Страшно. Вибухи оці. Невідомо, куди воно летить, що воно. Сьогодні вночі «шахед» летів. До мене онук приїжджав, діти приїжджали до війни, а зараз, звичайно, бояться. Поруч вибухи. Олег Московченкомісцевий житель
Страшно — да. Буває, що прокидаєшся вночі через те, що хата дрижить. Ірина Лозовамісцева жителька
Воно вже таким старим не страшно, що вб’ють, а як розіб’ють куток, що ніде вийти і пожити, так ось це страшне. Лідія Геращенкомісцева жителька
