Фото: ДПСУ
Перегляд всіх рішень військово-лікарських комісій, винесених за часи великої війни, напевно дасть свої результати. Види «послуг», які можна отримати в терцентрах комплектації та соціальної підтримки, а також розцінки на них давно стали притчею.
Але якщо всередині країни мобілізаційний резерв можна буде поповнити, то питання з ухилянтами, які виїхали за кордон, залишиться актуальним. Про категоричну відмову видавати втікачів від мобілізації заявили Австрія та Угорщина. Чехія, Німеччина та ще низка країн дотримуються тієї ж позиції, але із застереженням на «окремі випадки».
Масового видворення українців призовного віку з Європи апріорі не може бути, оскільки такої процедури не існує у цивільному праві.
Є процедура екстрадиції, яка передбачена Європейською конвенцією про видачу правопорушників та регулюється кримінально-процесуальними кодексами. KP.UA розглянула варіанти, коли її можуть застосувати.
Ухилення від мобілізації
У коментарях ЗМІ закордонні експерти зазвичай посилаються на 4 статтю Європейської конвенції про видачу, яка забороняє екстрадицію за порушення військового права. Але це не зовсім так.
Конвенція свідчить, що видача неможлива, якщо військове правопорушення не є правопорушенням у кримінальному праву. А в Кримінальному кодексі України стаття 336 говорить, що ухилення від призову під час мобілізації та на особливий період є злочинами. Теоретично запит на екстрадицію є правомірним.
Проте ексзаступник генпрокурора, заслужений юрист України Олексій Баганець, вважає цю статтю не перспективною.
— Для екстрадиції необхідно відкрити кримінальне провадження, скласти підозру, отримати заочне рішення суду про запобіжний захід, в ідеалі – судовий вирок. 336-та стаття КК застосовується не просто до ухилянтів, а до тих, хто пройшов звірку військово-облікових даних у ТЦК, за рішенням ВЛК було визнано придатним до служби, але не з’явився до мобілізаційного пункту. Таких за кордоном навряд чи багато знайдеться. Виїжджають зазвичай із довідками про непридатність.
Експерт також зазначає, що видати людину можуть лише у тому випадку, якщо вчинений в Україні злочин визнається злочином у країні перебування.
– А у кримінальних кодексах більшості країн Європи немає статті про ухиляння від призову, оскільки армія будується на контрактній основі, – нагадує юрист.
Але навіть якщо подібна стати існує — призов є у Швейцарії, Австрії, Фінляндії, Норвегії та ще низці країн — розглядати запит не зобов’язані.
Австрія, наприклад, першою заявила, що не має наміру розглядати можливість видачі українців. На її території зареєстровано як переселенців 14 тисяч наших співвітчизників віком від 18 до 54 років.
Хабар
Дача хабара — це така ж кримінальна дія, як і її отримання. У країнах Європи за заохочення корупції можна клопотати від великого штрафу до 6 років позбавлення волі. Але більшість ухилянтів тікали від мобілізації навесні – влітку минулого року. Чи можна довести хабар заднім числом?
– Довести факт хабара без проведення негласних слідчих дій, оперативних комбінацій практично неможливо, – вважає Олексій Баганець. – Навіть якщо знайдуться свідки, їхні свідчення можуть бути доказами лише у суді під час розгляду справи по суті.
Повернути тих, хто давав чиновникам тисячі доларів за внесення до системи «Шлях» або розплачувався за виїзд на кордоні, точно не вдасться. А за тих, хто купував рішення ВВК щодо непридатності до служби, можна поборотися, вважає адвокат Олександр Сирота.
— Порушується протокол засідання ВВК, порушуються довідки, медична картка. Якщо чоловік призовного віку не мав захворювань, а в період мобілізації вони різко з’явилися, є підстави підозрювати, що людина отримала діагноз корупційним шляхом. Тим більше, якщо в даному ТЦК вже були підтверджені факти щодо резервістів, які в Україні. Відкривається кримінальна справа, виноситься підозра, а це вже є підставою для подачі на екстрадицію, — каже юрист.
Якщо в екстрадиції відмовить, ухилянт залишиться у внутрішньодержавному розшуку та буде затриманий на кордоні, коли сам вирішить повернутись до України.
Підробка документів
До вересня 2022 року, коли наклали заборону на виїзд студентів іноземних вишів, однією з найпопулярніших форм ухилення від служби були підроблені документи про вступ до європейських інститутів та університетів. Також штампувалися та штампуються довідки про інвалідність, наявність трьох неповнолітніх дітей, фейкові трудові договори моряків.
— Використання наперед підроблених документів є кримінальним злочином як у нас, так і в Європі і може бути підставою для запиту та реальної екстрадиції, — каже Олексій Баганець. – Але знову: мають бути докази, кримінальне провадження, підозра та рішення суду про запобіжний захід. А ця стаття КК не є тяжкою чи особливо тяжкою, за яку передбачено арешт.
Проблеми екстрадиції
Запит можна подавати, коли буде встановлено, що той, що розшукується, знаходиться саме в цій країні. А країни, що приймають, не передають списки біженців в Україну. Видача можлива лише тоді, коли її аргументовано. Тобто країна, яка подає запит, має надати докази, що саме ця людина скоїла злочин і має відбути покарання. Рішення про екстрадицію ухвалює суд. Перед цим генеральна прокуратура країни проводить перевірку щодо ризиків порушення на батьківщині прав, передбачених Конвенцією про права людини. Якщо затриманий каже, що вчинив порушення тому, що брати до рук зброю йому забороняє віра чи моральні переконання, це може бути причиною відмови у видачі. Якщо рішення є позитивним, запитуваний має право його оскаржити. На такі процедури може піти від кількох місяців до півроку. У період перевірки запиту порушник має право попросити статус біженця – з політичних, релігійних чи якихось інших мотивів. На розгляд питання може піти до року та ще стільки ж, якщо не більше, на оскарження відмови. Ряд країн не визнають процедури екстрадиції. Серед Ізраїль, Великобританія, ОАЕ, Республіка Косово, Турецька Республіка Північного Кіпру. Видача може відбутися лише у виняткових випадках.
Джерело
