За інформацією: Суспільне Тернопіль.
Панахида в Архикатедральному соборі УГКЦ. Фото: Суспільне Тернопіль
Попрощатися із захисником прийшов його одногрупник Ігор Крочак. Розповів, разом із Любомиром навчався на історичному факультеті, обидва були учасниками громадської організації УНА-УНСО.
Ігор Крочак, ветеран. Фото: Суспільне Тернопіль
"Глибоко цікавився історією козацтва. Світла пам’ять. Любчика завжди згадував. Завжди усміхнений. Ця його посмішка — незабутня".
Учасники вшанування пам’яті Любомира Крупи. Фото: Суспільне Тернопіль
Колега Любомира Крупи Ірина Шумада говорить, разом працювали депутатами Тернопільської облради під час 7 і 8 скликань.
Ірина Шумада, депутатка Тернопільської облради. Фото: Суспільне Тернопіль
"Наша остання зустріч відбулася, коли він приїхав з відпустки, займався забезпеченням свого підрозділу. Найголовніше кредо його життя було бути людиною і бути собою. Він був гідною людиною і був собою. І загинув з честю".
На Микулинецькому кладовищі. Фото: Суспільне Тернопіль
На Микулинецькому кладовищі теж відправили панахиду за Любомиром Крупою і всіма полеглими українськими воїнами. Пам’ять загиблих вшанували хвилиною мовчання.
До прощального слова запросили дружину Любомира Крупи Ірину.
Ірина Крупа, дружина Любомира Крупи. Фото: Суспільне Тернопіль
"Коли звільняли Київщину від окупантів, весь інтернет облетіла фотографія тіла загиблого бійця, який не був похоронений і не був належно вшанований. Багато зараз є таких бійців. Коли прийшли наші, звільнили цю територію, тоді ексгумували це тіло. І фотографія була така: рука, синьо-жовтий браслет. Тоді всі дуже зворушливо сприйняли ту фотографію. А мій Любомир взяв її собі на сторінку, сфотографував свою руку з кулеметом. І там був браслет, який сплів йому наш син. Синьо-жовтий браслет. Любомир написав: "На місце одного стануть сотні". Боротьба ще триває. Він вірив, що на місце полеглого стануть сотні живих, сильних і непереможних".
Панахида за загиблими. Фото: Суспільне Тернопіль
Ірина Крупа розповіла, що Любомир став на захист держави в перший день повномасштабного вторгнення.
"Коли почалася війна, то ми цього навіть не обговорювали. Я по тривозі поїхала на службу, а він відразу поїхав у військкомат. Коли приїжджав на ротацію додому на деякий час, я була дуже схвильована, бо в мене також і син пішов воювати. Коли я вже в тому відчаї його спитала: "Любчику, ти мав три броні, а не одну: науковець, директор школи, депутат обласної ради". Він просто глянув на мене, як завжди, примружив око, а він умів дуже гарно посміхатися, і сказав: "Ну, Ірочко, ти ж за такого заміж би не вийшла".
Учасники заходу. Фото: Суспільне Тернопіль
Любомир Крупа загинув 23 березня 2023 року на Харківщині. Юрій Трохименко був командиром відділення, у якому Любомир служив кулеметником. У бою, під час якого загинув боєць, Юрій втратив обидві руки.
Юрій Трохименко, побратим Любомира Крупи. Фото: Суспільне Тернопіль
"Там, на цьому місці, де ми прийняли бій, було семеро. Двоє пішли прикривати. Нас п’ятеро стояло на позиції. Костянтина менше зачепило, бо він нижчого росту. А ті хлопці високі. Коли міна розірвалася, то всі уламки полетіли на голови. Мені пощастило тим, що я розвернувся до міни лицем. Якби стояв боком, то теж би загинув. Прийшовши до тями і повернувшись з другої спроби направо, я побачив тіло Любомира. Він загинув".
Рідні, друзі та побратими вшановують пам’ять Любомира Крупи. Фото: Суспільне Тернопіль
"Зранку ми з ним переписувались. Він завжди писав мені, що в нього все добре. Хоч потім побратими розказували, що добре не було. Дуже важкі бої йшли багато діб. Вони прийшли на допомогу іншому підрозділу. Він все одно мені написав: "У мене все добре". Мав там декілька годин відпочивати. Його останніми словами були: "Цілую. Я йду спати", — розповіла дружина.
