Зустріч Лаврова та Рубіо. Фото: ЄРА
Міжнародні переговори, що проходять далеко від лінії фронту, безпосередньо стосуються майбутнього окупованих територій — у тому числі Мелітополя.
Зустріч державного секретаря США Марко Рубіо з міністром закордонних справ РФ Сергієм Лавровим, що відбулася 10 липня в Малайзії, викликає серйозні побоювання у аналітиків та експертів.
Згідно з даними Інституту вивчення війни (ISW), Кремль не намагається завершити війну — навпаки, він використовує переговори як інструмент тиску. Москва сподівається на втому Заходу від конфлікту і намагається переключити увагу США з українського опору на можливість «нормалізації» відносин з Росією.
Йдеться, зокрема, про спробу нав'язати Заходу тезу про визнання так званих «реалій на місцях» — тобто фактичної окупації українських міст, таких як Мелітополь, Маріуполь або Бердянськ. Під приводом «нового підходу до врегулювання» Кремль сподівається домогтися поступок: заморожування конфлікту і, по суті, легалізації захоплених територій.
Мелітополь, адміністративний центр півдня Запорізької області, перетворений на символ окупаційного свавілля. Сотні городян пройшли через фільтрації, десятки — були викрадені, тисячі — позбавлені житла або змушені покинути рідний дім. Але для Росії Мелітополь — це всього лише політичний розмінний актив.
В ISW зазначають: Росія не збирається повертати захоплені землі, вона хоче, щоб світова спільнота «погодилася» з фактом окупації. Натомість Кремль пропонує США двосторонні економічні перспективи — надію на відновлення торгівлі та зняття санкцій.
Але реальність, яку щодня бачать мешканці Мелітополя, — це не дипломатія, а озброєні патрулі, військові вертольоти в небі, зниклі активісти і розкрадені підприємства. Підтримка України — це не просто питання політики, це питання життя для міст, які опинилися під російським чобітом.
Росія хоче видати тимчасове за постійне, зруйноване — за стабільне, а захоплене — за законне. Але ні Мелітополь, ні інші окуповані міста не стануть частиною «нової реальності». Вони залишаться частиною України — незважаючи на всі спроби Лаврова і його дипломатичної мімікрії відвернути увагу від головного: Росія — агресор, і її цілі не змінилися.
