За інформацією: Суспільне Чернігів.
Ольга Шостак разом з дітьми. ФОТО: Суспільне Чернігів
У будинку є газ, вода, ванна кімната та вбиральня. Наявність у будинках зручностей відрізняє Деснянське від інших сіл півночі Чернігівщини, каже Ольга, тому й обрали це село для переселення.
Діти діляться враженнями від нового місця проживання.
"У Деснянському мені набагато краще. Тут не так сильно стріляють, взагалі тихо можна сказати", — розповідає Уляна.
Вихованка дитячого будинку Уляна. ФОТО: Суспільне Чернігів
"Тут краще. Влітку теж гарно купатися. Гарні краєвиди. Є тут хлопці, з ними й на риболовлю їжджу, і гуляти ходимо", — каже Тарас.
Вихованець дитячого будинку Тарас. ФОТО: Суспільне Чернігів
Чоловік Ольги Дмитро Лапицький один із сараїв переробив на лазню. Діти, каже, звикли до лазні, коли жили у Семенівці.
"У нас лазня – двічі на тиждень ходимо, зазвичай середа, п’ятниця або субота".
Дмитро Лапицький. ФОТО: Суспільне Чернігів
Лазня родини. ФОТО: Суспільне Чернігів
Ремонт у будинку і на подвір’ї триває весь час, як родина сюди переїхала. З останнього – у жовтні 2023-го замінили старі вікна на нові.
Організація ZOA допомогла придбати житло в Понорницькій громаді ще чотирьом багатодітним родинам, які стали вимушеними переселенцями. Загалом у них виховується 25 дітей.
"Окрім будинку, ці родини отримали допомогу на заміну вікон, була грошова допомога на дрова і багатоцільова грошова допомога", — каже Ольга Кунтиш.
Ольга Кунтиш. ФОТО: Суспільне Чернігів
Щоб отримати гроші, родини мали виконати обов’язкову умову – набути право власності на будинок і на присадибну ділянку, каже Ольга Кунтиш. Населені пункти люди обирали самі.
В селі Деснянське придбали два будинки, в Крисках, Авдіївці та Понорниці — по одному. Всі родини переїхали з прикордонних громад Чернігівщини, одна — з Нікополя, розповіла Ольга Кунтиш.