За інформацією: Суспільне Чернівці.
Суспільне Чернівці
Троє дітей 60-річної Світлани з села Слобода-Комарівці Чернівецької області воюють на передовій. Донька Тетяна підписала контракт три роки тому. Зараз служить гранатометницею на Запоріжжі. А двоє синів вирішили служити добровольцями після повномасштабного вторгнення — вони снайпери на Донеччині. Всі троє служать у різних бригадах.
Жінка важко переживає відсутність дітей й постійно хвилюється, адже ті на нулі. Через це відчуває постійні головні болі та погано спить. Основне бажання жінки — закінчення війни. Чому діти Світлани вибрали службу на фронті — читайте у публікації Суспільне Чернівці.
Першою у сім'ї Світлани вирішила служити донька Тетяна. Вона у 2020 році підписала контракт. Жінка розповідає, що дочка хотіла потрапити до війська ще зі школи. Тоді говорила, що якщо служити йдуть всі хлопці, то й вона буде. Зараз Тетяна тримає оборону країни на Запорізькому напрямку, де саме — матір не знає.
Син Михайло намагався потрапити на фронт від початку повномасштабного вторгнення, втім до військкомату йшов двічі, спершу йому відмовили через проблеми зі здоров'ям. Чоловік — снайпер, за час служби отримав дві контузії та був поранений.
"Як почалась війна [повномасштабна — ред.], він працював охоронцем. Казав мені, що піде воювати, але спочатку його не взяли, бо через стан здоров'я не підходив. Трохи волонтерив, а потім однаково пішов ще раз у військкомат і пішов воювати. Зараз він на Донеччині", — розповідає Світлана.
Третьому сину Миколі 31 рік. Чоловік воює на тому ж напрямку, що і брат, тільки в іншій бригаді. Він також снайпер. Світлана каже, що найчастіше вдається зідзвонюватись з Миколою, але від того легше не стає. Жінка важко переживає розлуку, адже від початку вторгнення бачилась лише з однією дитиною один день, іншим відпустки не давали.
"Дуже важко, бо ми були постійно разом. Подзвонили: "Мамо, вітаю тебе з Новим роком, чи іншими святами". Тепер ще й був Святий вечір 24 числа… Дуже важко мені. Я слухаю, що там кажуть, скількох військових вбили, але я просто не можу. Я не маю сили стільки думати. В мене немає сили, бо болить голова й починають труситись руки",— каже Світлана.
Світлана розповідає, що як тільки діти пішли на війну, у селі почали говорити, що це через гроші. Світлана — багатодітна мати, має 9 дітей. Усі дорослі, лише двоє менших ще навчаються у школі.
"Не тому, що хочуть багато грошей, а тому, що хочуть захистити державу, захистити Україну. А той хто казав, що хочуть багато грошей, то хай піде туди й теж матиме багато грошей. І хай не страждають там діти по два роки", — каже Світлана.
