Так само можна оцінити і ступінь моральності держав як суб’єктів – того, яким чином вони поводять себе у світі.
Багато хто декларує пріоритет моральних цінностей, конструюючи цілі теорії в обґрунтування тих чи інших стратегій, відповідних розумінню владними елітами національного інтересу в міжнародних справах. Насправді ж, моральні імперативи у більшості випадків є маніпулятивним інструментом, про що цілком здогадується більшість громадян у більшості країн світу – якою б різною не була зовнішня політика відповідних держав.
Деякі особливості сприйняття громадянами різних країн світу ступеня моральності зовнішньої політики як своєї країни, так і світових лідерів виявило вельми цікаве опитування, проведене міжнародним соціологічним консорціумом WorldPublicOpinion.org у 21-й країні світу, зокрема й в Україні.
Дані опитування спростовують стереотип про те, що світ складається із уражених націоналізмом народів, впевнених у тому, що зовнішня політика їхніх власних держав відповідає високим моральним стандартам, на відміну від зовнішньої політики інших країн. Виявилось, що більшості людей все ж таки властивий реалістично-критичний погляд на речі. Вони вважають, що зовнішня політика їхніх країн не є ані більш, ані менш моральною порівняно з іншими країнами. Такої думки дотримуються 41% респондентів у всьому світі, зокрема половина опитаних росіян і американців та 36% українців (діаграма 1).
Якщо ж поглянути на тих, хто вважає, що зовнішня політика їхніх країн відрізняється від рівня моральності інших, то рівень критичності українців до моральності власної зовнішньої політики є вищим, аніж у середньому в світі. У загальносвітовому масиві 24% опитаних вважають, що зовнішня політика їхніх держав більш моральна, ніж інші. У Йорданії таких – рекордні 44%, в Індії – 40%, у Китаї – 38%, у Німеччині – 29%, у Росії – 27%. Натомість в Україні лише 8%, стільки ж або менше – лише в Південній Кореї, Мексиці та Аргентині.
Із наведених даних, якщо зіставити їх із рівнем довіри до влади у відповідних країнах, випливає цілком чітка кореляція: там, де керівництво держави популярне (Індія, Китай, Німеччина, Азербайджан, Росія), більше тих, хто вважає, що зовнішня політика їхніх держав є високоморальною. І навпаки. Тож дискредитувавши себе як лідерів, українські керманичі дискредитували і той зовнішньополітичний курс, який з ними асоціюється.
А як різні народи сприймають зовнішню політику інших держав? Виявляється, що в Україні більше тих, хто вважає високоморальною політику Вашингтона (12%), аніж Києва (8%). Щоправда, ще більше респондентів вважають моральною зовнішню політику Парижа (18%) та Москви (24%). Загалом, рівень антиамериканських настроїв, зважаючи на ці дані, в Україні значно нижчий, ніж у Німеччині або Туреччині. А виразні симпатії до американської зовнішньої політики в Китаї (24%) чи Мексиці (36%) узагалі здивували автора цих рядків (діаграма 2).
До зовнішньої політики Росії українці ставляться більш поблажливо, ніж у середньому в світі. Якщо в середньому зовнішня політика Росії отримала 29% «чорних куль», то в Україні – лише 16%. Цікаво, що німці та французи вельми критично ставляться до ступеня моральності зовнішньої політики Росії, що спростовує стереотип про наявність значних проросійських настроїв у цих країнах (діаграма 3). Французи навіть більш «антиросійські», ніж американці. Доволі по-різному ставляться до зовнішньої політики Росії китайці, що живуть у Китаї, і китайці, що живуть у Гонконгу.
Про французьку зовнішню політику можна сказати, що її моральність ставиться під сумнів насамперед у мусульманських країнах Середземномор’я (діаграма 4).
Серед європейських респондентів українці є найменш впевненими в моральності державної зовнішньої політики України. Їхнє ставлення є найбільш критичним до американської зовнішньої політики та найбільш позитивним – до зовнішньої політики Росії (діаграма 5).
І насамкінець хочеться порадіти за толерантний народ Кенії, який максимально позитивно і доброзичливо оцінює рівень моральності зовнішньої політики практично всіх світових гравців.
