Краматорка Анастасія Кириченко розповідає, що вже у перші години повномасштабного вторгнення зрозуміла, що ця війна надовго. Вона бачила результати попадання снарядів, як гинули люди, чула, як від ракетних обстрілів здригалася земля. Лише в кінці квітня їй разом із сім’єю вдалося виїхати з міста, каже, що батьки вперто не хотіли покидати квартиру.
Студентські роки дівчина провела у Харкові, де навчалася у Державній академії культури та мріяла працювати за фахом – викладати сучасну хореографію, вже навіть домовилась на співбесіду в одній з танцювальних студій міста. Але почалося повномасштабне вторгнення.
“24 лютого на 10-ту ранку в мене по плану була співбесіда. Так, напередодні, я читала новини в телеграм-каналах, знала, що російські війська можуть вторгнутись на територію України, але мій мозок відмовлявся вірити у це. Втім, вже зранку я зрозуміла, що вторгнення почалось”, — розповідає Анастасія.
Виїхати з Краматорська Анастасія ходіла одразу, але дуже довго на наважувались батьки. Але питання «Куди їхати?» відпало само собою — адже в Кам’янському у родини є рідні.
“Ми не планували надовго затримуватися тут, гадали, що через 2 місяці повернемося додому. Пам’ятаю, що коли доїхали до Кам’янського , я розплакалася. Ми нарешті були у безпеці. Але валізи довго не розпаковували. Важко перший час було у всьому. Життя змінилося кардинально. Перший час не знали, що робити далі, як складеться наше життя. Батько одразу влаштувався на роботу, а ми з мамою сиділи вдома. Пізніше в мене з’явилась думка орендувати зал та відкрити свій клас хореографії”, — згадує Настя.
З того дня дівчна почала активно навчатися, відвідувала різноманітні курси, майстер-класи, тому що розуміла: хореограф повинен постійно підвищувати свою кваліфікацію, не лише ділитися знаннями, а й навчатися самому.
“І ось одного разу тренерка на одному з майстер-класів запропонувала мені продовжити працювати вже на постійній основі та набрати повноцінну групу для викладання хореографії. Так я почала займатись з дітьми. З ними тяжко емоційно. Дорослий, коли приходить на танці, розуміє, навіщо він прийшов, його не потрібно вмовляти, ти його вчиш і виправляєш. Доросла людина приходить свідомо. А з дітьми урок має бути побудований так, щоб їм було цікаво. З дітьми завжди важче працювати”, — зізнається краматорка.
Зараз вона хореограф сучасного танцю. Її напрямки – це кантемп, джаз і решта, базовані на класиці. Діючи групи Анастасії – сучасна хореографія для дітей 6-8 років, 16+ та 18+, всі відкриті для набору. Дівчина каже, що хотілося б додати нові групи, але поки що робочий час уже розписано.
“Хочеться повезти дітей на змагання, на різноманітні танцювальні фестивалі, виступити перед публікою з дівчатами з дорослих груп. Дівчатам потрібно й відчути, що таке глядач. Такого досвіду вони не мають. І діти так само. Коли їдеш на фестиваль, включається конкуренція, порівняння, вони бачать інших і мають стимул прагнути до вищих результатів”, — ділиться краматорка.
Анастасія мріє про мир в Україні. Мріє повернутися додому в Краматорськ.
“Розумію, що як раніше вже не буде, сьогодні вже змінилося дуже багато чого. Але дуже хотілося б повернутися. А поки мрійте, кохайте та танцюйте. Це у нас в університеті був такий девіз. Переконана, усі труднощі можна вирішити танцем”, — каже вона.
