У центрі міста Самбора, що на Львівщині поблизу міської ради, встановили автоматизований громадський туалет. Вбиральня обійшлась місту у 2 мільйони гривень. Про те, як виглядає нове надбання міста, його вартість та особливості користування розповідається у матеріалі LMN
Замовником робіт було Самбірське комунальне підприємство «Об’єднане», яке раніше, замовило в матері своєї працівниці робіт на 8 мільйонів гривень. Саме це комунальне підприємство обрало для берегоукріплення Дністра сумнівного підрядника, якому оголосили підозру.
Журналісти вирішили перевірити, наскільки встановлена вбиральня відповідає вимогам тендерної документації. Громадський туалет – річ, якої, як виглядає, самбірчани дійсно потребують.
Безготівкова оплата не працювала
Обидві кабінки були зайняті. Разом з кореспондетами розглядала новинку і самбірчанка Галина.
«Ні, ну та я зараз не хочу. Ну але треба подивитись, як то воно працює. То може бути деколи треба, бо я отут недалеко працюю», – ділиться жінка поміж іншим. На вигляд їй близько 60 років.
Поки розглядаємо, підходить ще одна – молодша. Придивляється до панелей. Розповідаємо пані Галині, що, так виглядає, можна й карткою платити буде, але поки що ні – великими літерами біля модулю з блоком для безготівкою оплатами написано ТИМЧАСОВО НЕ ПРАЦЮЄ.
«О на маєш, то я тут дарма стою!» – обурюється молода жінка, яка вочевидь розрахуватись хотіла саме карткою.
«Коротше, висновок такий – треба тепер з собою мати завжди дві гривні», – усміхається Галина.
Коли окупиться надбання
Вартість користування – 2 гривні. Стільки коштує один похід до громадської вбиральні у центрі Самбора.
Один мільйон відвідувань – і місто отримає назад інвестовані кошти. Якщо, звісно, кошти будуть йти на офіційні рахунки. Щоправда, є вірогідність, що кошти вдасться повернути швидше, адже з оплатою не все так просто.
Обережно, решту не видає
«Я заплатив 10 гривень, воно мені показало якийсь код решти. Я думав – зайду всередину, введу та й буду мати. А воно так не працює. Я не розумію, що мені з тим кодом робити», — розчаровано каже чоловік, що саме вийшов з однієї з кабінок. Ще раз намагається прочитати все, що написано на панелі.
Виявляється, що отримати решту з готівки неможливо – код решти це як своєдний депозит. Ним можна скористатись лише для подальших візитів. Для цього треба сфотографувати або запам’ятати шестизначний код і ввести його на екрані.
Тож якщо якийсь заклопотаний турист, гуляючи центром Самбора, дуже потребуватиме таких послуг і не матиме часу читати умови, то візит у громадську вбиральню може обійтись йому у сотню, а то й більше – все, що заплатить, стане потенційними візитами до туалету, якими туристи навряд чи скористаються.
При оплаті у 2 гривні покористуватись туалетом можна 15 хвилин – коли людина заходить всередину, зовні вмикається таймер, який підсвічується червоним. Про те, що кабінка відкрита, сигналізує зелений екран.
На момент візиту журналістів усередині туалету доволі чисто. Тут справді встановили пеленальний столик.
На перший погляд, вбиральня відповідає базовим вимогам доступності для людей з інвалідністю, та ми не експерти з універсального дизайну, тож визначити достеменно складно. Однак, під час нашого візиту з крану наполегливо без упину текла вода.
Полагодити простим закручуванням в один чи інший бік не вдалось. І, як не прикро, саме в цей момент там не було туалетного паперу.
Чи вдається застати це щастя самбірчанам в інші дні, а також чи запрацює модуль безготівкової оплати – поки невідомо.
Додамо, що за попередніми харктеристиками вказаними в тендері у вбиральні було передбачено:
- зовнішнє відеоспостереження,
- освітлення
- інтернет.
