За інформацією: Суспільне Вінниця.
Максим Кибал, старший солдат роти вогневої підтримки 120 бригади територіальної оборони. Вінницька міська рада
Сьогодні, 2 лютого, у Вінницькій громаді попрощалися з Максимом Кибалом, який був старшим солдатом роти вогневої підтримки. Свій останній бій він прийняв 23 травня 2024 біля села Стариця Чугуївського району. Йому було 33 роки.
Про це повідомили на сайті Вінницької міської ради.
Максим Кибал добровольцем долучився до війська у перший день повномасштабного російського вторгнення. Захищав Україну на бахмутському та харківському напрямках у складі 120-ї окремої територіальної оборони.
"Ми до останнього плекали надію побачити Максима живим. Не могли повірити у його загибель навіть побратими. Кажуть, що з будь-якої ситуації, він міг знайти вихід. За таке вміння, розум та спритність називали тигром, дуже любили та поважали", – розповіла дружина полеглого воїна Тетяна.
Народився Максим Кибал 30 березня 1991 року у селі Парпурівці Луки-Мелешківської громади Вінницького району. Після навчання у школі закінчив у Вінниці професійно-технічне училище. Працював монтером колій на залізниці. Разом із дружиною виховував донечку, якій наразі 9 років.
"Максим мав осяйну усмішку, яка практично не сходила з його обличчя. Він з радістю йшов на роботу та повертався з неї, а на дозвіллі любив повудити рибку та поганяти у футбол із друзями. Втім на першому місці в нього завжди була сім’я: ми з донечкою та батьки з молодшим братом", – сказала жінка.
Прощання з Максимом Кибалом відбулося у селі Парпурівці, воїна поховали на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
