За інформацією: Суспільне Полтава.
Антоніна Мирінець виготовляє однакове вбрання для себе та своєї кішки. фото А.Мирінець
Джилії десять років тому жінці подарував син.
"Приїжджає ( син – ред.) на вихідні і витягує з-під куртки отаке, на долоні не видно. Ой, кажу: "У нас в селі краще б я знайшла кошеня". А він витягує з другої поли і каже: "Мам, родовід є". У мене перед цим була персидська киця, і вона прожила 14 років і пішла за веселкою, як у нас кажуть котівників. Я вже вирішила нікого не буду заводити, буду жити одна.
Фестивалі, концерти та виставки – таке життя було у них близько десяти років, розповіла Антоніна Мирінець.
Антоніна Мирінець із кішкою збирають гроші для ЗСУ на фестивалях та концертах. фото А.Мирінець
"Ось так ми виходимо на сцену і вона сидить собі спокійно. Я можу її й так показати і отак. І у вальсі ми отак виходимо", — каже волонтерка Антоніна Мирінець.
Антоніна та кішка завжди в однаковому вбранні. Його жінка шиє власноруч.
"Вона в зиму у мене з’явилася, то перше, що в неї було, я відрізала рукав від светру, зробила чотири дірочки – і вийшла безрукавка. Так вона почала одягатися. Маю гарні вишиванки, сукні бальні, стрічки, банти. Але це не просто так, щоб розважити зівак, ЗСУ допомагаю, дух козацький підіймаю. Й нищать хлопці ворогів, так аж цур’я з них летить", — говорить волонтерка Антоніна Мирінець.
Кішку волонтерка одягає по погоді. фото А.Мирінець
Волонтерити з тваринкою почали давно, розповідає жінка. А від початку повномасштабної війни гроші збирають, зокрема, для військових.
"У нас перші волонтерські концерти були – збір для хворих діток онкологією. Вона сидить в українському кошику, там стоїть бокс, ми спускаємося в зал і збираємо гроші. Коли почалась війна, ми почали працювати вже з нею плідно. Склали вірш про нас: "От, візьму я лапки в боки, розбіжаться усі орки. Вишиванку одягнула, орків наче вітром здуло. На своїй землі я нині, слава нашій Україні"", — розповіла волонтерка Антоніна Мирінець.
Кішка Джилія у зимовому комплекті одягу. фото А.Мирінець
Скільки загалом зібрали грошей за час волонтерства, жінка каже, не рахувала.
"Оцей останній, що був "Мамина сорочка" в Наталії Май, ми назбирали 2700 ( гривень –ред). І це ж, уявіть, ми назбирали за три години. Коли як, але менше двох (тисяч – ред.) ми ніколи не назбируємо", — каже волонтерка Антоніна Мирінець.
