В селі Бабчинці Могилів-Подільського району до цього часу бережуть давні традиції. Перед Святим Вечором на вулицях села завжди пахне свіжоспеченим хлібом. Минаєш одну, дві, десять хат, а запах не зникає. Бабчинецькі господині щороку печуть колачі, саме так тут називають різдвяну здобну випічку. Про збережені та давні традиції розповів Вінниця.info бабчинянин, та ведучий радіо «Марія» Максим Приступа.
«Мені 34 роки і скільки я себе пам’ятаю в селі Бабчинці традиція випікання колачів існувала давно. Про це оповідала мені ще моя бабуся Ганна. Хочу наголосити, що в нашій місцевості кажуть саме колачі — це архаїчна назва. Здавна до їх випікання ставилися дуже старанно. Це був цілий ритуал», — говорить Максим Приступа.
Для випікання різдвяного колачагосподині квапливо робили розчинку. Для цього брали тепле пражене молоко розмішане з вершковим маслом, дріжджі, трішки цукру, муку та сіль.
«І починалася магія. Мені в дитинстві, і досі цікаво спостерігати за цим дивом, тісто росте. Розчинка підходить. До речі, тісто на колачі місять не менше години. Через годину ставлять ночви з тістом в теплому місті. Тричі хрестять ночви, тісто накривається білим рушником. Десь через годину знову перемішують. Всього колачі випікаються у печі півтора години. Далі вибирають найкращий колач з яким носять вечерю до нанашок ( хрещених). Вони взамін дають солодощі чи гроші», — ділиться Максим Приступа.
Також в Бабчинцях два найкращих колачі та деякі страви із столу несуть, як вечерю за померлих. Роблять це також шостого січня в Святвечір.
«Ще в нас на Святвечір обов’язково носять вечерю за померлих. Пригадую, бабуся шостого січня завжди просила дістати з горища велику тарілку в яку накладали по ложці з кожної страви, що є на столі. Наприклад ложку куті, кілька вареників із капустою, кілька із вишнями, кілька із картоплею, рибу, фрукти. Потім на тарілку ставляться два колачі, свічка, ложка, обов’язково солодощі ічашка. Це все має бути нове. Все зв’язується у вузлик. Приносять вечерю до стареньких або бідної людини.
Несемо цю вечерю, коли зійшла зірка. Приходимо в хату, в тиші ніхто нічого не каже. Чомусь так робили і так нині. Ставимо вечерю на стіл, розв’язуємо цей вузлик – хустинку собі забираємо, запалюємо свічку, і даємо трапезу. Якщо за жінку померлу дається жінці, за чоловіка — чоловікові. І проголошуєш: « помоліться за таку от людину». Господар ставить колач на стіл і починає помилитися. Старі люди знають всі молитви, а потім уже вітаються і сідають за стіл», — говорить Максим Приступа.
Хоча часи змінюються, стають іншими, господині в Бабчинцях і сучасні майстрині з випічки намагаються максимально зберегти кращі традиції українського народу, надихаються ними і відтворюють по сьогодні, і вірять, що Україна обов’язково переможе.
Нагадаємо, що традиційний обрядовий хліб Вінниччини» увійшов до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Відповідний Наказ затверджено Міністерством культури та інформаційної політики від 23 грудня.
