За інформацією: Суспільне Полтава.
Прощання з Владиславом Трященком та Євгенієм Бережним у Свято-Успенському соборі. Суспільне Полтава
20-річні солдати Владислав Трященко та Євгеній Бережний загинули в один день – 31 березня 2026-го на Харківщині.
"Це була неймовірно золота дитина. Дуже за мене переживав, піклувався, допомагав, він у мене один син. Він з 16 років займався в «Центурії», оце було б три року як він пішов на службу у Донецькому напрямку. Це велике горе і дуже велика скорбота. Я не можу передати, що я зараз відчуваю. Я лишилась одна на білім цім світі", — розповідає мама Владислава Трященка Любов Трященко.
Після храму колона рушила до Корпусного саду, де маршем пам’яті вшанували полеглих бійців. Суспільне Полтава
Євгеній Бережний одружився за два місяці до загибелі.
"Я не знаю, як це пережити тепер. Женя для мене завжди був опорою. А тепер таке відчуття, наче всередині все вирвано. Взагалі нічого не відчуваю. Я навіть не можу повірити, що його більше немає. Таке враження, що я йому в Telegram пишу, пишу, у мене відчуття, наче він там на завданні, просто не відповідає, а зараз зайде додому у двері, я оце чекаю, доки він зайде", — повідомила дружина Євгенія Бережного Вікторія Бережна.
Євгеній Бережний. Суспільне Полтава
"Це був кращий друг, з яким дуже багато спогадів. Я колись захворіла, це була зима, а він приїхав на канікули, мене не відпускали,а він, не знаю, як, через городи, прибіг і кричить: «Бодька, виходь». Я почула, я вибігаю, і він каже: «На тобі іграшкову мишку, щоб ти одужала». І ото та мишка ще досі лежить", — пригадує подруга Євгенія Бережного Богдана Ярошенко.
Обоє хлопців були учасниками військового молодіжного осередку "Центурія" та інструкторами у "Школі хоробрості імені Круглого". У Євгенія Бережного був позивний "Сова", а у Владислава Трященка – "Хобіт".
Владислав Трященко. Суспільне Полтава
"Хлопці дійсно були навіть для мене, як старшого за них, для мене були показником, якими треба бути хоробрими, розумними, кмітливими. Молодь для нас завжди показник. Саме з "Хобітом" ми прийшли до "Азову", проходили БЗВП, їздили на ВЛК, ми з самого початку разом. Ця людина ніколи не була похмурою, завжди усміхався. Проводити з ним час було просто в кайф", — розповів товариш загиблих Євген "Дьорік"
Поховали військових на Алеї Героїв Затуринського кладовища, там запалили фаєри та здійснили молитву українського націоналіста.
