За інформацією: Суспільне Вінниця.
Валерій Торкотюк з міста Бар, що на Вінниччині, два роки й дев'ять місяців провів у російському полоні. Додому чоловік повернувся важкохворим, з діагнозами: туберкульоз, грижа, посттравматичний стресовий розлад.
Про те, що довелося пережити у російській неволі та плани на майбутнє він розповів Суспільному.
Свою службу Валерій розпочав 2017 року. У полон потрапив 4 вересня 2022 під час штурму позицій противника. За його словами, перші допити в херсонському СІЗО були найжорстокішими.
"Найжорстокіші допити були в Херсоні, в СІЗО. Намагалися спочатку вибити інформацію: струмом, палицями…".
Як розповів захисник, далі був "показовий" табір у Криму — з телевізорами, книгами та їжею, як у російських військових. Після нього — СІЗО у місті Таганрог та камера-карцер у Кам'янськ-Шахтинську, де провів 13,5 місяців.
"Щілини в вікнах величезні. Бувало таке, що тиждень не мали опалення зимою, в куртках стояли. Цілий день мусиш стояти. Кожного ранку була перевірка: заходили до нас в камеру з електрошокерами, битами".
Валерій Торкотюк. Суспільне Вінниця
У полоні захисник захворів на туберкульоз. Розповів, що кашляв кров'ю, але охоронці ігнорували його стан. Лікувати почали через пів року, коли стан став критичним.
"Зробили рентген, сказали, що нічого не бачать, що це десь зв'язка порвалась. Потім з'явилися фонтани крові, кровотеча, яка не зупинялася. Але вони все одно не звернули на це увагу. Коли комісія приїхала, перевірка, тільки тоді почали лікувати. Це вже було в березні. Тобто я захворів 24 вересня, а в лікарню мене повезли 25 березня. Там діагностували туберкульоз й почали лікування".
Знущання та катування, за словами Валерія, в полоні були постійно.
"Вони дуже часто тримали між життям і смертю. Багато людей було хворих, в багатьох були виразки на ногах. І вони не лікували, а підліковували, щоб рана не розходилась, але і не заживала. Дуже часто було в хлопців, що вже майже все зажило, і їх переставали лікувати. Знаю полонених, які рік і більше були з тією ж самою виразкою на нозі. Нога вигнивала майже до кістки".
Валерій Торкотюк. з відкритих джерел
Додому Валерій повернувся у червні 2025 в рамках обміну за Стамбульськими домовленостями. Розповів, що зараз лікується як цивільний: отримує ліки проти туберкульозу, проходить терапію у неврології через грижу та лікує психічні травми.
"Іноді бувають прояви агресії, яку мені важко стримувати. Це з'являлося не тільки в мене, а й у багатьох людей. Нам усім доводилося спілкуватися і жити разом. Далі з'явилися проблеми зі сном, із засинанням. Поки не почав приймати ліки, не було жодного нормального сну без війни, без полону. Сни, де ми щось втрачаємо, не контролюємо ситуацію".
Попри пережите Валерій намагається будувати майбутнє в Україні: вивчає англійську, основи бізнесу і планує залишитися у Вінниці, щоб відкрити власну справу.
"Планую залишитися у Вінниці. Планую запустити тут якусь свою справу. Якщо вийде завези сім'ю, дітей. За кордон не хочу їхати", — сказав захисник.Читати ще
Читати ще
«Робота з деревом – моя реабілітація»: на Вінниччині оборонець після поранення знайшов себе у власній справі
