31 січня у всьому світі святкують День ювеліра. Серед майстрів цієї справи — чимало художників, які прославилися на весь світ.
Це ремесло вимагає акуратності, технічності, творчості і не терпить поспіху. Більше деталей про справу нам розповів полтавський ювелірний майстер Євген.
Як починали?
Взагалі, за освітою я — фінансист (і це допомагає мені зараз вести свою бухгалтерію).
У 2010 році знайшов оголошення, що потрібен учень майстра. Пішов на роботу у ювелірний магазин, стажувався і вчився близько року. І тільки тоді я зміг отримувати власні замовлення. Кілька років працював у магазині, доки індивідуальних замовлень не стало більше, ніж мені міг запропонувати роботодавець. Саме тоді постало питання щодо приміщення. Шукав у центрі, оскільки знаю, що багато ювелірів працюють в промзонах, зовсім незручних для клієнтів та і самих майстрів. Саме тому знайшов і орендував кабінет на Пушкіна.
Де брали обладнання для кабінету?
Інструмент збирав з усього світу. Деяка апаратура куплялась у Німеччині, у Швейцарії. Деякі інструменти знаходили за моїм замовленням на блошиних ринках. Так, наприклад, маю кілька таких старовинних від швейцарських майстрів, бо нових вже не виготовляють. Або ж якість не та. Грошей на інструмент не шкодую. Та і вважаю: одного таланту недостатньо — аби створювати якісні ювелірні вироби, треба застосовувати найкращі інструменти і техніки. Широкий вибір інструментів — від моделювальних до всіляких електрошпателів — безумовний плюс для моєї майстерні.
Найдорожчий для мене інструмент — це мікроскоп МБС-1. Його мені подарував дідусь, який теж займався схожою справою, і вони використовували такі прилади. Сам мікроскоп чорного кольору і виглядає, як музейний експонат — йому вже більше 50 років. Але у робочому стані, і повністю виконує свої функції. Я ще до нього додав нові шарнірні тиски — то взагалі працює “на ура”. Мікроскоп дуже важливий у процесі кріплення камінців. Я із задоволенням ним користуюсь.
Розкажіть про процес створення
Розповім на прикладі браслету. Є злиток золота. Перед початком роботи, я маю приготувати необхідні рідини — їх склад засекречений у кожного майстра. Потім плавлю злиток. Необхідний мені шматок прокочую по прямокутній формі іншими інструментами. Якщо роблю браслет, протягую цей матеріал у довгий дріт потрібної товщини. Далі — з нього створюю ланки, центр тяжіння для яких напилюється чи накусується. Далі — усе це збираємо в купу. Для цього треба спаювати елементи за допомогою золота 585 проби з більш текучим складом. Аби таке створити, необхідно чисте золото, яке теж треба знайти. Далі йде обробка напильниками, наждаком, магнітними голками. Потім кілька зовнішніх поліровок і ще кілька дрібних процедур.
І це я не врахував ще виготовлення карабінів. Для них вже є спеціальні форми, де їх відливають. У карабіни додають металічний дріт, аби сам карабін пружинив.
Уже як весь браслет зібрали, важимо і видаємо.
З якими металами вам найбільше подобається працювати?
Люблю працювати із золотом 585, 750 проби. Також подобається працювати з білим золотом, воно в обробці тугіше і робити з нього щось складніше, проте результат завжди прекрасний.
Сріблом я займаюсь менше. З нього роблю такі речі, які із золота створювати просто непотрібно. Наприклад, срібні ложечки дітям на подарунок тощо. Якщо ж просять вироби з ювелірним камінням — то там тільки золото.
З яким камінням працюєте?
З усіма, головне їх знайти і замовити. А ще дуже люблю дізнаватися у клієнта, чому саме той чи інший камінь. Вони часто обирають каміння по знаку зодіака, для цього читають в Інтернеті купу інформації, а потім переказують мені. Я підшукую те, що вони просять, або ж раджу, що саме обрати.
Дуже подобається працювати із дорогоцінним камінням — воно таке гарне. Це, наприклад, алмази, рубіни, сапфіри, смарагди.
Скільки часу витрачаєте на виріб?
Простенький виріб, наприклад, каблучка, займає всього пів робочого дня. Більш складні вироби, наприклад браслети з плетінням — від пари днів до тижня. Найскладніші моделі до місяця: поки створюю модель, поки віділлю форму, приготую каміння тощо.
Найдовше робити ланцюжки, оскільки треба кожну ланку зігнути. А також дуже важкі вироби, бо тоді металу треба багато і більше сили, аби з нього щось створити. Також багато часу потребують надто дрібні вироби — на противагу важким, тут навпаки треба бути дуже акуратним, аби нічого не зламати.
Колись робив золотий ланцюжок, то витратив на нього майже місяць.
На фото здається, що там роботи на пару днів, проте це не так. Найважче загинати метал для створення плетіння. І це при тому, що зараз застосування комп’ютерних програм дуже полегшує роботу і дозволяє не обмежуватися старою школою, а створювати нове.
Зараз освоюю техніку 3D-моделювання, аби ще більше полегшити роботу і створювати високоякісні ескізи.
Як збільшуєте свої знання? Можливо, якісь курси, тренінги…
Основні знання здобув у перший рік навчання, коли працював із досвідченими майстрами. Зараз мені вже набагато легше просто зробити інше плетіння, іншу модель, оскільки я знаю, як це все працює. Також іноді читаю профільні сайти або спілкуюся з майстрами на форумах. Обмін досвідом ніхто не скасовував. Проте там тобі допоможуть лише із проміжними етапами. Хімію рідин ніхто відкривати не буде — це секрет кожного майстра.
Були цікаві історії, пов’язані з виробами чи клієнтами?
Знаєте, клієнтів багато, майже ніхто не розповідає, а випитувати — нетактовно. Я можу лише робити висновки, коли, наприклад, приходять за обручками. І просять всередині зробити гравіювання. Там можуть бути імена закоханих, дата весілля, якісь клятви. Іноді латинською мовою. Це дуже зворушливо.
А от найбільш сумно, коли приносять на переплавку новенькі обручки. Тоді розумію, що ще одна родина розпалася…
Читайте також: Полтавців запрошують вшанувати Героя Крут, історика церкви Демида Бурка.
