За інформацією: Суспільне Вінниця.
На фото спецавто та представник гуманітарного проєкту ЗСУ «На щиті» Віталій Максименко. Колаж: Суспільне Вінниця
До війни Віталій Максименко жив в Лимані на Донеччині, займався будівельним бізнесом та технічним обслуговуванням автівок. Після того як російські війська зруйнували його дім і окупували рідне місто — долучився до гуманітарного проєкту ЗСУ "На щиті". Саме Віталій забирає з моргів і перевозить тіла загиблих захисників і захисниць. Нині він і водій, і вантажник, і експедитор.
Про те, як доставляють тіла загиблих військових, як їх забирають з деокупованих територій, а також чому ця місія така важлива — Віталій розповів в Суспільному.
Вирішив таким чином допомагати державі.
Перевозити тіла морально було важко, але поступово призвичаївся, розповів Віталій Максименко.
"У нас є програма, у якій ми бачимо своє завдання. Приїжджаємо до моргу, там є відповідальна особа, яка видає документи. Після звірки документів отримуємо власні речі загиблого, якщо такі є, потім йдеш уже отримувати тіло", — пояснив Віталій.
До моргу тіла потрапляють з передової. Туди їх доправляють спеціальні бригади.
"Це військовослужбовці, які їздять на "нуль", на "передок", які займаються пошуковими роботами і та частина, де той чи інший військовий служив, вони їх витягують з поля бою. Там уже є свої евакуаційні групи, які довозять їх до моргів, де проводять експертизу", — розповів волонтер.
AP Photo/Efrem Lukatsky
Пакують тіла у спеціальні пакети, в морзі тіла нумерують. Водії місії "На щиті" звіряють усі номери по документах і по факту видачі тіла і підписують пакет. Це роблять для того, аби не виникло плутанини.
"Буває 15-20 тіл везеш і ти їх складеш не по маршруту, то потім є певні труднощі. Потрібно розвантажувати, завантажувати", — пояснив Максименко.
Перевозять волонтери не лише тіла, а й останки військових. Для прикладу, як розповів Віталій, це може бути лише один палець.
"Це підписаний пакет, він лежить або в спецавто, або в морзі. Якщо збігаються дані, збіглося ДНК, то останки ці теж потрапляють на маршрут. Буває це маленький пакетик", — зазначив волонтер.
Кінцева точка транспортування — обласний морг. Тіло зустрічає представник військкомату, а далі це процедура місцевої влади та військових, пояснив Максименко.
Фото: Суспільне Вінниця
Найважче — коридори пошани
Попри тисячі подоланих кілометрів і виклики в дорозі, волонтер говорить, що найважче — це, коли ти їдеш в коридорі пошани.
"Коли ти їдеш, люди зустрічають тебе на колінах і ти так їдеш через все місто чи село, це дуже важко морально. У мене душа розривається коли стоять діти, літні люди на колінах і зустрічають цього загиблого Героя. Заради чого? Це не пояснити, це дуже важко. Я після таких поїздок "розбитий" приїжджаю. Я не фізично втомлююсь, тягаючи 15-18 тіл, а морально", — зазначив Віталій Максименко.
Тіла перевозять в спеціально облаштованій автівці — там обов'язково є холодильник. Як розповів Віталій Максименко, в ньому можна відрегулювати температуру до мінус 5 градусів. Каже, роблять усе можливе, щоб довезти тіло і воно було максимально придатне для відкритого поховання.
За словами Віталія, нині гуманітарний проєкт ЗСУ "На щиті" найбільше потребує спеціалізованих автівок та мішки.
