За інформацією: Суспільне Тернопіль.
Особисті речі й нагороди загиблого військового з Тернопільщини Ігоря Безкоровайного. Оксана Дорош
У березні на сесії обласної ради 79 військовим посмертно присвоїли звання "Почесний громадянин Тернопільської області". Серед них — Ігор Безкоровайний, старший солдат військової частини А4267. Він загинув 10 квітня під час бойового завдання на Бахмутському напрямку. Про Ігоря Безкоровайного, який народився і похований у селі Токи, Суспільному розповіла його сестра Оксана Дорош.
"Мій брат народився 6 січня 1986 року в селі Токи Тернопільської області. Я його старша сестра, в нас різниця п'ять років. Ігор зростав, як звичайні хлопці сільські. Закінчив школу, поступив в Підволочиський училище на радіомеханіка. Коли пішов в армію, служив в Павлограді зв'язківцем".
Ігор Безкоровайний під час служби в армії. Оксана Дорош
Оксана пригадує, коли Ігор народився, вона спочатку ревнувала його до батьків:
"Народився він, принесли таке замотане, червоне, крикливе. То я все ревнувала, знаєте, трохи так. Коли були малі, ми трохи чубилися. Він був менший, то отримувала я, бо старша. Але коли ми повиростали, він хоч і був молодший, мене дуже підтримував".
Ігор Безкоровайний в дитинстві з мамою. Оксана Дорош
Ігор та його двоюрідна сестра Наталя. Оксана Дорош
У школі Ігор Безкоровайний любив українську мову, літературу, фізкультуру.
Ігор Безкоровайний в шкільні роки. Оксана Дорош
Ігор Безкоровайний. Оксана Дорош
За словами Оксани, їхня мама Богдана працювала на заводі у Волочиську на Хмельниччині, а батько Михайло був водієм у сільському колгоспі. Сама за фахом повар, працює в дитсадку:
"У садочку працюю вже з війни. Раніше з Ігорем все на заробітки їздили до Польщі. Він першим поїхав, бо він більш рішучіший і відважніший. А потім і я долучилася, працювали на полях у фермерів. Також Ігор два роки працював на місцевій фермі. Я живу з батьками на Тернопільщині, а брат купив собі хатинку в Хмельницькій області, влаштувався на водоканал, там працював. Своєї сім’ї не мав".
Ігор Безкоровайний з колегами по роботі. Оксана Дорош
Родина. Оксана Дорош
Як розповіла Оксана Дорош, Ігоря мобілізували в грудні 2022 року:
"Ми вже взнали в останню хвилину. Він не хотів, напевно, сповіщати батьків, щоб не хвилювалися. Спочатку потрапив в піхоту, коли виходив з оточення, отримав контузію. Потім потрапив в підрозділ до Степана Барни. Про війну він з нами не дуже хотів говорити, з нього треба було витягувати. Запитаємо, а він: "У мене все добре, все добре".
Ігор Безкоровайний в ЗСУ. Оксана Дорош
Ігор Безкоровайний в ЗСУ. Оксана Дорош
Жінка пригадує день загибелі брата:
"Він подзвонив до мене 9:40, а в 10:50 він вже загинув при запуску дрона. Важко про це говорити, досі переповнює біль. Змиритися тяжко, я й нині не вірю. Йому було лише 38 років. Нам його дуже не вистачає. Мама досі переживає, батько тримається. Добре, що привезли його тіло, що є могила, є пам'ятник.
Похоронили ми його в Токах. Ігор був перший, хто загинув в підрозділі ударних безпілотних авіаційних систем мотопіхотного батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс". Не забуває командир, приїжджає, неодноразово був на його могилі".
Могила Ігоря Безкоровайного. Оксана Дорош
Оксана Дорош, Богдана Безкоровайна, Діана Дорош, Михайло Безкоровайний, Степан Барна. Степан Барна
За словами Оксани, в школі, де Ігор навчався, встановили меморіальну таблицю, а на "Алеї героїв" в Скориках, є банер з його фотографією:
"Таке пошанування є для нас дуже важливим, щоб люди пам’ятали, що його життя і те, що він пішов захищати країну від окупантів, десь не розчиняються в часі. І ми вдячні за звання "Почесного громадянина Тернопільської області".
Меморіальні дошки загиблим захисникам України. Оксана Дорош
Вдома родина зберігає речі захисника. Серед них — фотографії, грамоти з роботи, військові нагороди, прапор з автографами побратимів:
"Ми так все зібрали в один куточок, де запалюємо свічку. Коли ходимо на могилу, то цукерки носимо, "Ромашку", "Червоний мак," — він їх любив. Кажуть люди: "Не можна, не треба". Але, знаєте, як мамі сказати, щоб не несла їх? Або те яблуко з дерева, що він посадив? Мама ж синові несе".
Ігор Безковайний. Оксана Дорош
Нагороди загиблого військовослужбовця. Оксана Дорош
Оксана Дорош розповіла, що Ігор був хрещеним батьком її доньки Діани:
"Він її дуже любив, дуже".
Ігор Безкоровайний з похресницею. Оксана Дорош
У коментарі Суспільному Діана Дорош сказала, що її хрещений, був для неї, як другий батько:
"Мій хресний був для мене, як другий тато. Він був дуже рідною і близькою людиною для мене. Я й досі не вірю, що його більше немає в живих. Мені здається, що він просто десь далеко від дому, і що ще подзвонить до мами чи бабусі.
Він завжди був добрий до мене, допомагав, підтримував і піклувався. Коли він приїжджав на вихідні з роботи чи з війни, я бігла до нього і міцно обіймала, бо дуже скучила. Це були найтепліші моменти, які назавжди залишаться в моїй пам’яті.
Він часто дарував мені подарунки, купляв те, що я хотіла. Ми грали з ним у волейбол, різні ігри, знімали відео під музику з ТікТок. Мені дуже його не вистачає, але він назавжди залишиться в моєму серці".
Діана Дорош на могилі свого хрещеного батька. Оксана Дорош
