23-річний нападник Максим Разумов є однією з найпомітніших постатей під час уже традиційних двосторонніх матчів, які проводить національна збірна України щосуботи в рамках тренувального збору в Києві. В інтерв’ю Разумов розповів про емоційний хокей у своєму виконанні, згадав про фотосесію для Playboy і як втік з-під бомбардувань у Краматорську в місто, у якому гриміли вибухи, на Київщині.
Чи звикли ви до життя в нових реаліях?
Звісно, є розуміння, що все це страшно. Але намагаюся не перевантажувати голову і не вбиватися через те, на що не можу вплинути. Не зациклююся і концентруюся на хокеї, на власній підготовці. Так легше. Живу сьогоднішнім днем.
24 лютого, у перший день війни я був у Краматорську. Ми прокинулися від вибухів ракет та артилерійських обстрілів. Тоді встиг напроситися в автобус до «Білого Барса» і повернувся в рідні Бровари. Можна сказати, мені пощастило. Об 11-й вечора вже був удома. У Броварах тоді теж було неспокійно. Вибухи не вщухали і 24-го вночі, і впродовж 25 лютого. Вороги тоді вдарили по військовій частині. Мій будинок – у 800-х метрах від неї. На сусідніх вулицях лежали снаряди. Але з Броварів не хотів їхати нікуди. Швидко оговтався і почав відвідувати єдину відкриту на все місто «качалку». Мабуть, я там один на всі Бровари й займався.
У перші тижні війни колишні і чинні хокеїсти «Донбаса» записали відео, в якому звернулися до колишніх російських партнерів за командою з закликом, щоб ті не мовчали. Це подіяло?
Я спілкувався з окремими хлопцями. Найперше з тими, з ким провів у команді по три роки. Вони були шоковані тим, що відбувається. Ці росіяни не можуть збагнути, чому так відбувається, так само, як ми. Люди мене підтримували. Від тих, з ким спілкувався, не почув жодного поганого слова на адресу України чи українців.
Незадовго до початку війни хокеїсти «Донбаса» взяли участь у фотосесії для журналу Playboy. У хокейному середовищі вона викликала чимало балачок.
Не знаю, хто був ініціатором, але, здається, світлини були присвячені Дню закоханих. Вибрали з нашої команди трьох «самців» і відправили на фотосесію. Зізнаюся, перших хвилин п’ять дуже соромився. Але поступово увійшов у роль. Було круто. Це незабутні емоції. Навіть не думав, що буде так цікаво. Шкода тільки, що через початок війни журнал не вийшов. Сподіваюся, колись до цих фото Playboy ще повернеться.
Кажуть, що фотографи під час таких фотосесій розкручують моделей на відвертіші фото вже в ході дійства. Вам роздягнутися ще більше не пропонували?
Вони справді робили такі спроби. Акуратно. Скажімо, пропонували щось випити. Але насправді все було культурно й спокійно. Хоча фотографувалися близько п’яти годин. Вранці приїхали до Києва, а після фотосесії ввечері вирушили назад у Краматорськ.
Максиме, ви вже визначилися з тим, де проведете сезон-2022/2023?
Шукаю команду, очікую на пропозиції. Буду думати. Звісно, дуже шкода, що команди «Донбас» не буде. Будемо тепер цінувати те, що маємо. Дай Боже, щоб у кожного з нас знову була нагода пограти на рівні Ліги чемпіонів.
Проект реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки у рамках Transition Promotion Program.
