За інформацією: Суспільне Рівне.
Світлана Діденко та сини. Суспільне Рівне
Павло зізнавався в коханні Світлані. Суспільне Рівне
На третьому побаченні — зробив пропозицію, на шостому — зіграли весілля
Жінка пригадала, що вперше він до неї приїхав наприкінці лютого, потім у березні відвідав вдруге. І коли приїхав у квітні втретє — зробив пропозицію.
"Була Пасха якраз. Павло приїхав додому до моїх батьків, встає з-за столу, просить у батька дозволу на одруження. Потім встає на коліно, виймає коробочку червону, відкриває — а там перстень. Я така сиджу в шоці. Я його третій раз в житті бачу, уявляєте. Я сиджу — на маму, на тата. Питаю — що робити?", — пригадала Світлана.
Далі, додала, Павло пообіцяв створити міцну сім’ю, і вона погодилася:
"На весіллі у нас був шостий раз побачення. Але весь цей час ми у спілкуванні були, у всьому. Щирий, відкритий, просто такий, знаєте, душа-душа. Багато хто казав, що мені повезло заміж вийти за такого хлопця. Але я виходила за душу, за людину, в якої був тільки дім — і більше нічого. І те все, що ми маємо, і наших троє діток — це все ми надбали разом".
Фото з весілля Павла та Світлани. Суспільне Рівне
З тракториста — у добровольці
Павло Діденко працював трактористом на місцевому підприємстві в Тараканівській громаді.
"Він любив цю роботу. Казав, якщо піде з армії — то лише на трактор", — зазначила Світлана.
Жінка додала, що у 2013 році Павло хотів їхати на майдан на Революцію гідності:
"Він дуже туди рвався, але у нас була маленька донечка, їй ще й року не було — і мені вдалося його відмовити від поїздки. Проте не надовго".
19 серпня 2014 року Павло Діденко доєднався добровольцем до лав ЗСУ. Служив у 54 окремому розвідбаті. У 2020 році у зв'язку з сімейними обставинами перевівся у 130 окремий розвідбат.
Архівні фото Звіробоя. Суспільне Рівне
У 2016 році Звіробій під своїм авто знайшов розтяжку
"У нас тоді воріт не було, у дворі стояла перша наша автівка, "Жигулі". У двір забігали чужі котики, і Паша взяв тапка, щоб їх відігнати. І той тапок попав під автівку, біля колеса переднього лівого. Він пішов того тапка забрати — як бачить, блиснуло щось. Це була розтяжка — від колеса в автівку розтяжка", — поділилася Світлана Діденко.
Світлана додала: за декілька днів до інциденту ходили незнайомі люди по селу і питали, де живуть атовці. Був чоловік, який показав.
Архівні фото Звіробоя. Суспільне Рівне
Історії з фронту: в російських військових викрав трактор
Світлана Діденко розповіла, що чоловік "війну в хату" не приносив, але інколи розказував цікаві чи щемливі історії:
"Одного разу, коли Паша пішов у розвідку, то зрозумів, що він вже не там, де треба, що він увійшов до ворогів у тил. Вскочив у трактор і пригнав його на нашу територію".
Жінка додала, що Павло був у найгарячіших точках, вийшов з Іловайського котла. За 11 років знищив багато техніки і боєприпасів. За голову Звіробоя окупанти пропонували 30 тисяч доларів США.
Архівні фото Звіробоя. Суспільне Рівне
Історії з фронту: за тиждень до загибелі врятував побратимів і техніку
Світлана Діденко розповіла, що на початку липня 2025-го Павло з побратимами пішов виводити хлопців з напівоточення.
"Я тоді давай бігом у Facebook, до всіх священників, сестер, конфесій, просила — ставте свічки й моліться. Десь через п'ять з половиною годин він до мене виходить на зв’язок — «Квітуль, ти знаєш, як мене Бог любить». Каже, прийшли туди — ясне небо і просто стіною дощ. «Такою стіною дощ, що військові РФ нас не бачили, дрони не злетіли, і ми наших хлопців вивели геть всіх, навіть техніку — всіх вивели». І він так радів, що вони всі вийшли. А через тиждень він пішов по "двохсотого" і остався там", — додала жінка.
Архівні фото Звіробоя. Суспільне Рівне
9 липня 2025 року Звіробій загинув, евакуйовуючи тіла побратимів. Воїна супроводжувала трикілометрова колона на щиті
Світлана Діденко розповіла, що з 2014 року в них з чоловіком була традиція: щодня о 9 ранку і 9 вечора обов'язково зідзвонитися, або хоча б скинути повідомлення:
"Того дня він не подзвонив о 9 ранку. Його друг сказав, що Паша на завданні, передзвонить пізніше. У другій половині дня мені сказали, що Паша — "двісті". Я не повірила, взагалі. Знаючи його, з яких передряг він виходив — я взагалі не повірила".
Жінка додала, що понад місяць молилася і сподівалася, що чоловік живий, доки в серпні її не викликали в Дніпро на упізнання.
"Мені в Дніпрі було важко. Цей запах ще й зараз в носі. Але я знала, що мушу це зробити, щоб потім не сумніватися, що може це був не мій Паша. Всі татуювання були на місці. Це було підтвердженням, що це він", — поділилася Світлана.
Після упізнання розпочалася підготовка до поховання. Попрощалися з Павлом Діденком 22 серпня 2025 року.
"Я хочу подякувати місії "На щиті". Я вже потім через декілька днів після похорону дізналася, що було аж три кілометри автівок. Дякую усім людям, друзям, побратимам, посестрам, які підтримували і зараз підтримують".
Звіробій. Світлана Діденко
"Наш тато став лелекою": молодший син про полеглого батька
Світлана пригадала, коли 9 липня їй повідомили про загибель чоловіка, до неї першим підбіг наймолодший п'ятирічний син:
"Діти на той момент ще не знали про смерть тата. А Тимофій підбіг і каже: «Мама, що, тата немає?» А я кажу: «Діти, ваш тато став янголом». А він: «Мама, не янголом, наш тато став лелекою. Сьогодні в бабусі на подвір’ї цілий день лелека ходить». А потім каже: «Мамо, а можна я на всіх лелек буду казати "тато"?»".
Любив робити сюрпризи та дарувати квіти
Світлана розказала, що Павло любив дітей, а їй робив сюрпризи, часто дарував квіти:
"Він на мене казав Квітуля, я на нього — Мураша. Старша донька у нас Пташина, середній хлопчик — Любчик. А найменший у нас — Бубочка. То бубочка точно. Він після похорону прийшов і каже: «Мама, можна я на тебе скажу Квітуля?» Питаю: «Чого?» — «На тебе ж тато так казав. Тата вже немає, то можна я Квітуля казати буду?» А в мене аж мороз по тілу. Ще все свіже, а тут Квітуля звучить".
Павло Діденко мріяв з дружиною збудувати новий будинок і мати біля нього став, де з друзями на вихідних рибалитиме. Діти розповіли, що любили проводити з батьком час.
"Тато наскільки був доброю людиною — всім допомагав. Він гарно малював — мені не раз допомагав відтворити якісь складні елементи. А потім в школі питали: «Тато малював?»", — розповіла донька Поліна.
Донька Поліна біля кітеля свого батька. Суспільне Рівне
Павло Діденко зі своїм малюнком. Світлана Діденко
Історія позивного "Звіробій"
Дочка Поліна пригадала, як батько розповідав їй історію появи свого позивного "Звіробій":
"У 2015 році тато був на завданні. І він пішов рвати звіробій на чай. Коли пішов — їх почали "крити". Всі вийшли, а він не вийшов. Його не знайшли, він в тому полі сховався. Потім прийшов, йому кажуть: «О, Звіробій вернувся. Що, назбирав на чай?» А він каже: «Ні, згубив»".
Батько трьох дітей, з двома важкими контузіями — Звіробій хотів захищати Україну
Світлана розповіла, що неодноразово просила чоловіка звільнятися зі служби, адже практично сама виховувала трьох дітей, окрім того — вела побут і господарство.
"Паша казав: «Квітуль, я не можу. Як проїдуся площею, подивлюся на ті чорно-білі фото. І там хлопці молоді, в яких немає ні сім’ї, ні дружини, ні дітей, нікого — я не можу бути вдома»", — пригадала дружина.
Останнім часом чоловік, з її слів, Звіробій почав говорити про звільнення. Казав, що за 11 років втомився — і морально, і фізично:
"Він шість разів проходив ВЛК, жодного разу не пройшов. У нього 46% судин головного мозку були непрохідні після двох важких контузій. Він був хворий — де сяде в хаті, там спить. Казав: «Квітуль, в мене так болить голова. Ще раз їду, останній раз, передам справи — і все, буду звільнятися по дітях». І справді вийшло, що останній раз".
Сім’я Діденків. Суспільне Рівне
Ініціюють вручення Павлу "Золотої Зірки" посмертно
Дружина та діти показали нагороди Павла Діденка. Серед них — медаль "За військову службу Україні" від президента Петра Порошенка, годинник від Валерія Залужного.
"Паша багато чого зробив для України. Багато чого не згадають, багато чого не записано, багато чого забудеться. Є багато врятованих життів. Я хочу, щоб про нього знали, пам’ятали, що зі звичайного хлопця-непосиди, з людини, яка колись працювала в полі, з хлібороба — він став воїном. І то таким знаковим воїном", — додала Світлана Діденко.
Павло Діденко мріяв зібрати найближчих людей у себе, щоб святкувати перемогу України. Світлана пообіцяла, що виконає це бажання чоловіка.
У Дубенському замку Світлана з дітьми висадила троянди, в пам’ять про Павла. Дубенський замок
