Фото: 24 канал
На Мелітопольському напрямку окупанти бояться втратити Новопрокопівку та Вербове. Контроль ЗСУ навіть над одним з них матиме критичні для росіян наслідки.
Український контрнаступ не скидає своїх обертів, і це не аби як знесилює російську сторону. Через втрати живої сили, яка регулярно стає неживою, окупанти змушені постійно підтягувати резерви та доукомплектовувати бригади, які беруть участь о бойових діях. На цьому напрямку, вочевидь, командування противника вбачає однією з головних умов успішного стримування українського наступу — утримання флангових районів, розповідають військові експерти.
— Про це свідчить спосіб, у який воно використовує зараз основний об'єм своїх резервів у вигляді двох десантно-штурмових дивізій (7-ї та 76-ї дшд) — саме у флангових районах, а не навпаки, власне, місця вклинення передових підрозділів ЗСУ в систему оборони противника.
Інша справа — 42-га мотострілецька дивізія противника. Саме по ній припав основний удар ЗСУ, тож дивізію довелося терміново посилювати, аби окупанти змогли вирішити два завдання:
- повністю зупинити просування передових підрозділів ЗСУ між селищами Новопрокопівка і Вербове
- утримати своїм лівим флангом рубіж Копані — Новопрокопівка і створити умови для проведення активних (наступальних) дій з цього рубежу в напрямку як на Работине, так і в напрямку Новоданилівки.
Російські загарбники особливо бояться за ці рубежі, адже встановлення контролю ЗСУ хоча б над одним із населених пунктів означатиме дві речі:
- подолання ними першої позиції головного рубежу оборони противника на всю її глибину будови;
- отримання ними подальшої перспективи просування в загальному південному напрямку.
Командування рашистів чудово це розуміє, тож намагається постійно поповнювати живу силу замість неживої. Проте, вважають експерти, для окупантів це лиш тимчасовий ефект, а не кардинальне вирішення ситуації.
— Російські командири цілком усвідомлює той факт, що постійне і регулярне стягування додаткових резервів на напрямок активних, наступальних дій ЗСУ може дати лише короткостроковий ефект.
За словами експертів, рано чи пізно, той чи інший полк або бригада кардинально втратять боєздатність через втрати, понесені в боях.
— Росіяни вже зрозуміли, що наразі головне призначення українського наступу, по суті, — "пропускання" резервів окупантів через м'ясорубку. А з такими темпами — бригад не напасешся.
Чимало втрат серед рашистів спричиняє використання ЗСУ так званих “касетних” боєприпасів. Своєю чергою, окупанти намагаються знайти спосіб вирішити цю проблему "кардинальним" чином. Бо у змаганні між українськими "касетними" боєприпасами та кількісними об'ємами російського "людського ресурсу" останньому виграти буде важко.
— Так, у нас їх (касетних боєприпасів) порівняно небагато… для великих темпів і обсягів наступу їх потрібно набагато більше. Але з нарощуванням виробництва на вітчизняних і союзницьких відповідних підприємствах кількість цих боєприпасів у розпорядженні ЗСУ почнуть кардинально зростати.
Експерти стверджують, що методи ведення наступу, яким наразі користуються українські Сили Оборони передбачають навіть досить обмежене використання "касетних" боєприпасів, але разом з тим призводять до парадоксальної ситуації — супротивник не просто зазнає порівнянних втрат із формально наступаючою стороною, а на окремих ділянках навіть більших.
