За інформацією: Суспільне Чернівці.
Інна Руснак разом з чоловіком Павлом. Джерело: instagram/Інна Руснак
Чоловік буковинки Інни Руснак Павло у січні цього року зник безвісти під час бою на Харківщині. За кілька тижнів з'явилося відео, де військовий каже, що він потрапив у полон й обіцяє повернутися до дружини. Водночас в офіційних списках військовополонених Павла немає.
Інна моніторить списки звільнених полонених з надією, що знайде серед них ім'я Павла. Також час від часу переслуховує останнє голосове повідомлення від чоловіка. Суспільне Чернівці розповідає її історію.
"Був за 500 метрів від ворога"
Чоловік Інни Павло Балахтар на початку повномасштабного вторгнення долучився до лав тероборони. Майже рік він служив у Новодністровській теробороні, а на початку цього року його направили захищати Харківський напрямок. Через два тижні після від'їзду Інні повідомили про зникнення чоловіка. Жінка каже, це була перша втрата у батальйоні. Зі слів побратимів Павла, Інна дізналася, що під час нічного чергування військовий з товаришами зустрів ворожу диверсійну групу.
"Мій чоловік заступив ще з трьома товаришами в наряд. Коли диверсійна група підійшла занадто близько, він по рації сповістив про це штаб, також повідомив, що будуть відкривати вогонь. Найближчі хлопці намагалися допомогти, але через артилерійський обстріл змогли підійти до бліндажа вже вранці. Там було все заміновано. До кінця не знали, живі чоловік з товаришами, чи ні", – розповідає Інна.
Після розмінування на позиції виявили загиблого, ще троє військових, серед яких був чоловік жінки, – зникли. Інна каже, під час обстеження побратими чоловіка дізналися, що військові боролися з противником та повністю відстріляли свої боєприпаси.
"Деякий час їх шукали в найближчих околицях, бо, наскільки я зрозуміла, це була перша лінія [зіткнення]. Вже потім дізналася, що це сталося за 500 метрів від ворожої сторони", – розповідає дружина військового.
Чоловік Інни Павло Балахтер. Джерело: instagram/Інна Руснак
"Спочатку вважали зниклим безвісти"
Про зникнення Павла стало відомо в середині січня. Інна каже, чутки швидко поширилися містом й про те, що сталося з її чоловіком, вона дізналася від колеги. Опісля – з жінкою зв'язався військовий штаб. Коли Інна отримала офіційне сповіщення, що Павло зник безвісти, то почала пошуки – спочатку звернулася в поліцію.
"У штабі припускали, що він в полоні. Це був шок. Це було ніби не зі мною, як уві сні. Згадала мить перед його від'їздом на Харківщину, бо він мені тоді сказав дві фрази: "Я не потраплю в полон, краще буду двохсотим" та "Що б не сталося, ти маєш бути сильною". Це було страшно чути, але коли за два тижні він зник, я зрозуміла, що тоді він щось передчував".
Шукати чоловіка Інні допомагала сестра. Каже, одній було складно зібратися думками й визначитися, до кого потрібно звертатися. Крім поліції, жінки телефонували на гарячу лінію МВС, контактували з Національним інформаційним бюро, Червоним Хрестом та СБУ. Весь процес пошуків занотовувала у щоденнику.
"Дуже цінна порада – вести щоденник. Записувати туди все важливе: куди звертаєшся, яку відповідь та коли отримуєш. Вже коли ми контактували з ООН, то потрібно було вказувати, куди ми зверталися раніше. Цей щоденник справді знадобився", – розповідає Інна.
Щоденник, в який Інна записувала результати пошуків Павла. Фото: Суспільне Чернівці
"На відео з полоненим впізнала свого чоловіка"
Через два тижні після зникнення Павла на одному з російських телеграм-каналів з'явилося відео з полоненими українськими військовими – на ньому були Павло та побратими, з якими він чергував на позиціях.
"Тоді я раділа, що він живий. Як і його побратими, я думала, що бійців немає в живих, бо ми чули, що поблизу того напрямку теж захопили хлопців в полон і перерізали їм горло. Мені зараз кажуть дякувати, що він у полоні, й не хвилюватися, бо він живий. Але полон – це катування або й смерть. Багато хто не хоче цим цікавитися".
Інна каже, відео сприяло пошукам Павла, бо вже було конкретно відомо, що він в полоні. З неофіційних джерел жінка дізналася, що її чоловік з 6 лютого рахується в реєстрі полонених. Водночас Національне інформаційне бюро, Червоний хрест та Офіс уповноваженого з прав людини надсилав відповіді про те, що наразі невідомо, де перебуває Павло.
"Наразі не можуть надати Павлу статус військовополоненого, бо російська сторона не підтверджує, що він перебуває у полоні. Два місяці тому ворог підтвердив, що двоє побратимів, які зникли з ним, наразі у полоні. Мого чоловіка не підтверджують. Можливо, їх закинули у різні СІЗО, куди не доїжджає Червоний хрест", – каже жінка.
Інна Руснак. Фото: Суспільне Чернівці
За словами Інни, списки безвісти зниклих та полонених постійно передають російській стороні, тому наразі їм з сестрою доводиться просто чекати на нову інформацію.
"Намагаємося стежити за телеграм-каналами, де публікують списки звільнених з полону. Хоча ми зрозуміли, що наші пошуки вже припинилися – все що можна було зробити, ми з сестрою вже зробили. Водночас нещодавно знайшли петицію про те, щоб поверненим з полону військовим збільшили тривалість реабілітації перед тим, як повертати їх на передову. За тиждень назбирали понад 10 тисяч голосів. Кожна така справа допомагає рухатися далі", – каже Інна.
Нещодавно виповнилося сім місяців, як Павло виходив на зв'язок з дружиною. Інна каже, час від часу прослуховує останнє голосове повідомлення – у ньому чоловік обіцяє їй зателефонувати або написати наступного дня. Інна розповідає, якщо вдень робота відволікає, то ввечері їй важко повертатися у квартиру, де кожна річ нагадує про Павла. Тому намагається займатися корисними справами, спілкуватися з близькими або читати книги.
"Ця подія переламала мене, але водночас не дала впасти. Думаю, Паша не хотів би бачити мене безпорадною та в сльозах. Тримаюся заради нього. Єдине, що у всіх нас залишається, це віра. У те, що ми переможемо й обіймемо наших близьких".Читати ще
Читати ще «Надія, що рідний повернеться додому». Історія чернівчанки, яка шукає брата й допомагає родинам зниклих безвісти бійців
Читати ще Рідні оборонця Азовсталі з Буковини: «Не знаємо, чи живий він після обстрілу в Оленівці»
