Майор Артем Денисенко. Фото: Бориса Корпусенка. Колаж Оксана Гладкевич
«Рекрутер — це як навігатор у світі військових професій»
Українська армія прагне перейти до більш сучасних і гнучких методів набору, де акцент робиться на добровільному рекрутингу. Це дозволяє залучати до служби людей з конкретними навичками та мотивацією, що підвищує ефективність Сил оборони України.
«Вечірній Київ» розпитав керівника рекрутингового центру Окремої президентської бригади, майора Артема Денисенка як відбувається процес рекрутингу, які професії мають попит, про міфи щодо вербування та «плюшки» для військових в Президентській бригаді.
Артем Денисенко — начальник відділення рекрутингу Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького. До ЗСУ приєднався у 2015-ому році. Мобілізувався за власним бажанням. Був командиром мінометного взводу в 30-ій окремій бригаді.
Артем із військової династії, де три покоління чоловіків були в строю. Під час повномасштабного вторгнення став на захист Києва, приєднавшись до територіальної оборони. Після навчання в 169-ому навчальному центрі «Десна» став кадровиком у Сухопутних військах. Нещодавно очолив військовий рекрутинговий центр.
Під час інтерв’ю з керівником рекрутингового центру, майором Артемом Денисенком
ДО ВІЙСЬКА ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ: МІФИ ПРО РЕКРУТИНГ, ЯКИХ ЧАС ПОЗБУТИСЯ
— Пане Артеме, почнімо з того, що турбує значну частину українців: чому військовозобов’язані бояться рекрутингових центрів та асоціюють їх з ТЦК? Чим відрізняється рекрутинг від ТЦК та як добровільно записатися в армію?
— Рекрутинг простими словами — це підбір правильної людини на правильну посаду. Розвінчуємо міфи — до нас можна як прийти, так і піти. Ніхто нікого не вербує. Ми консультуємо. У нас можна поспілкуватися, пригоститися кавою, політати на fpv-дронах — маємо відповідне оснащення. Ось, до речі, перед вами приходила чоловік.
Попередньо він спілкувався з командиром одного з наших підрозділів — це безпілотники наші. Мобілізується за власним бажанням. До цього волонтерив, допомагав, а тепер вирішив приєднатися саме до них. Написав заяву на призов. Але попросив кілька днів завершити свої справи. Звісно, не питання — ми не вербуємо, нехай людина все завершить і спокійно йде на ВЛК. Розвінчуємо міф номер два — звідси ми точно не відправляємо одразу в навчальний центр без можливості зібратися.
— Які професії наразі мають найбільший попит саме у вашій бригаді?
— Стрільці, гранатометники — це завжди найпопулярніші. Також зараз розширюємо штат та шукаємо операторів БпЛА, інженерів, майстрів. І завжди у військах, ще від початку повномасштабного вторгнення, не закрита потреба у водіях.
— Є багато історій в армії, коли з однієї спеціальності перекидають на іншу. До прикладу, ті ж оператори дронів чи артилеристи попадають у штурмовики. Чому це трапляється?
— Ми такого не допускаємо. З усіма командирами підрозділів, до яких ми відправляємо людей, це обговорювали. Якщо ви хочете відправляти людину потім на штурм — значить ми маємо попередити її одразу, що вона буде стрільцем, гранатометником, що вона піде на штурм. Та в основному ці посади ми зараз закриваємо загальним розподілом з навчальних центрів. Тобто це мобілізовані.
Але якщо ми підбираємо людину на інженера, то вона лишається інженером. Через рекрутинг ми шукаємо саме вузькопрофільних фахівців — інженерів, пілотів БпЛА, водіїв, офіцерів і тд.
— Ваш рекрутинговий центр тільки нещодавно відкрився. Які перспективи вже маєте на найближче майбутнє?
— Зараз нарощуємо темпи та наші спроможності. Розробляємо й суміжні проєкти — розвиваємо патронатну службу, також в розробці працевлаштування для тих, хто буде звільнений внаслідок поранення чи хвороби. Вже маємо значні напрацювання з різними фірмами, бізнесами.
«КОЛИ ТЦК ВЖЕ ВИДАЛО ПОВІСТКУ — ЦЕ ВЖЕ НЕ ДО НАС»
— Пане Артеме, виходячи з вашого практичного досвіду, могли б ви поділитися детальним описом поетапного процесу рекрутингу, який застосовується у вашій компанії? Які ключові виклики ви зустрічаєте на кожному етапі?
— Наші рекрути проводять з людиною першу співбесіду. Ми насамперед дізнаємося чим вона займалася в цивільному житті. Це якщо цивільний прийшов на консультацію, бо може бути військовий, який хоче перевестися, або повернутися на службу після СЗЧ.
Отож, дізнаємося всі деталі про потенційного військового: чим займався, яку спеціальність має, чим бажає займатися. Можливо вже є якісь напрямки в цьому плані. Тобто отримуємо максимум інформації. Потім передаємо цю інформацію до підрозділів. Якщо людина визначилася — у конкретний підрозділ. Якщо ні — пропонуємо різні варіанти.
Другий етап співбесіда з психологом. І завершальна співбесіда — вже безпосередньо з командиром підрозділу, куди людину направили. Це для того, щоб захисник розумів до кого він йде. Бо рекрутинг тому і відрізняється від мобілізації, що ми не забираємо всіх підряд. А відбираємо і направляємо.
— Чи є такі випадки коли ви не взяли людину, яка прийшла, відмовили їй?
— Так, на кожному з етапів можна отримати «ні». Тобто проходите далі, якщо у вас три «так». Ну це ж таке саме влаштування на роботу, як і в цивільному житті.
— І навіть на першому етапі відсіюєте?
— Звісно, ну ось, наприклад днями телефонував пенсіонер, йому під 70 років. Не можемо ми його взяти. Ще нещодавно дзвонив чоловік. Він служив у Внутрішніх військах, був важко поранений і в результаті списаний з військового обліку. Ну не можемо ми його призвати, навіть при великому його бажанні. Дівчина просилася, в якої чоловік воює. Вона з маленькою півторарічною дитиною. Їй 22 роки. І вона каже, що хоче йти воювати. Такі прояви як правило мають емоційний характер. Тому завжди аналізуємо і навіть вмовляємо більш зважено поставитися до служби. Бо не можна прийти, тоді піти. Це має бути свідомий, обдуманий крок.
Зізнаюся, у нас багато дзвінків, коли люди потрапляють в навчальний центр і кажуть, мовляв, заберіть мене звідси, я не хочу потрапити, аби куди. От таким хочеться сказати: ми пропонували, треба було йти до нас до етапу мобілізації. Бо коли ТЦК вже видало повістку — це вже не до нас.
«СЗЧ — НЕ ЗНАЧИТЬ, ЩО НА ЛЮДИНІ ТРЕБА СТАВИТИ ХРЕСТ»
— Ви згадали про СЗЧ. У вашій бригаді розглядають таких військових, які раніше самовільно залишили частину?
— У нас чимало таких. Ми їх розглядаємо як і всіх інших. Вони так само проходять три етапи. Адже причина СЗЧ теж може бути різна. Це не означає, що на людині треба ставити хрест. Але варто зазначити, що сзчешники — це через піхоту. Ця вакансія однозначно буде бойова.
— Чи співпрацюєте з іншими бригадами?
— Ми зосереджені на тому, щоб наповнювати нашу бригаду. Але ми спілкуємося між собою. У нас є профільні форуми. Ми зустрічаємося з іншими рекрутерами, але маємо домовленість — ніхто нікому не заважає працювати. Ми всі працюємо на рівних і пропонуємо себе.
— Пане Артеме, чи може рекрутинг замінити мобілізацію. Як, на вашу думку, масштабувати рекрутинг до ЗСУ?
— Насамперед, те, що розповідає кожен рекрутер має відповідати дійсності. Ось ви ще на початку нашої розмови запитали, чи можливо, що людину беруть на одну спеціальність, а тоді відправляють на штурми? Це має бути винятком із правила. І якщо цьому винятку є місце — треба одразу проговорювати всі можливі й неможливі ризики. Назву вам один із найвагоміших факторів, чому бояться ТЦК — люди бояться невідомості.
Коли військовозобов’язані зрозуміють, що з долученням до ЗСУ через рекрутинг вони обирають абсолютно передбачувану кар’єру у війську — це максимально масштабує кількість добровольців.
Майор Денисенко про масштабування рекрутингу
«ДЕЯКИХ ЦЕ ЗМУШУЄ ПІТИ ВТОПИТИСЯ В ТИСІ»
— Якщо говорити про Президентську бригаду, чим ви кращі за інших? Дозволяю хвилинку піару.
— Тут багато компонентів (посміхається — ред.) Один із бонусів — те, що у нас ППД (пункт постійної дислокації — ред.) у Києві. Якщо ви мріяли перебратися в столицю, то це гарний шанс. Будете одразу прописані в Києві.
Знову ж таки, ми розвиваємо нашу патронатну службу — це робота з пораненими військовослужбовцями, їх відвідування по всіх медичних, лікувальних, реабілітаційних закладах у межах України. Також розробляємо проєкти з працевлаштування. Один із каменів нашого міцного фундаменту — ми дбаємо про наших людей після повернення з фронту.
У нас свій власний полігон і найкраще оснащення. Чому? Бо першочергово ми були президентським полком. Займалися зустрічами делегацій. З повномасштабною війною ми збільшилися до масштабів бригади й воюємо на рівні з усіма на всіх напрямках фронту.
У нас як у бойової бригади дозволений прямий призов. Якщо боїтеся підписувати контракт. Також є можливість пройти навчання у Франції або Великобританії. Але це зазвичай навчання для командирів підрозділів, сержантів. Тобто людей, які вже прослужили деякий час.
— Які найпоширеніші міфи про армію доводилося чути і як їх розвінчуєте?
— Є люди, які думають: потраплю у військо і це хрест на моєму житті. Деяких це навіть змушує йти топитися в Тисі. Що мені в принципі незрозуміло, бо можна було піти послужити й здобути навіть щось в цьому житті. А не бездарно втопитися і все.
Ще один міф — ти можеш бути тільки героєм. Чомусь, і завдяки медіа в тому числі, сформувався чіткий образ Збройних сил — це супергерої, термінатори, рембо. А це не так насправді, бо більшість захисників — звичайні хлопці, пересічні чоловіки, не з накачаними м’язами й надможливостями. Але роблять дуже важливі справи. Вони як і всі переживають, радіють, жартують. Не треба бути Шварценеггером, щоб стати героєм. Герої — це прості люди. Ми не шукаємо вікінгів.
До речі, буває купа випадків, коли хлопці кажуть, що їхнє життя до армії було ніяким. І лише тут вони себе знайшли й реалізували.
В армії не лише кров і смерть, як гадають необізнані. Там ще й найміцніша дружба, братерство, підтримка. Після перемоги, ти все життя матимеш людей, на яких завжди можеш розраховувати. Буває, що хтось за все своє життя не може знайти таких людей, яких в Силах оборони знаходять вже за місяць. Двоє моїх побратимів з 2015 року — мої куми. Які ще мають бути докази…
— Які поради ви можете дати тим, хто розглядає можливість служби?
— Не переживати, не стресувати. І йти до нас поки є гарні посади. Консультуйтеся, ставте запитання абсолютно про все, що вас хвилює і цікавить. Не треба чекати доки тобі вручать повістку. А треба брати долю у свої руки і йти до рекрутингового центру.
Не бійтеся. Вас це ні до чого не зобов’язує. Але принаймні, прийшовши, ви розвієте якісь сумніви й приймете правильне рішення. Кажу як є: закінчення війни не відомо коли буде. Наразі живемо в таких умовах. І маємо це прийняти й усвідомити.
Мені дуже імпонує цитата Віктора Франкла: «Першими ламались ті, хто вірив, що скоро все закінчиться. Після них — ті, хто не вірив, що це колись закінчиться. Вижили ті, хто фокусувався на своїх діях, без очікувань про те, що може чи не може статися». Отож, виходимо з обставин і або стаємо на захист країни або допомагаємо війську. Третього варіанту нема.
«Рекрутинг — добровільний набір на військову службу і дуже схожий на прийом на цивільну роботу»
«Вечірній Київ» писав про те, що Окрема президентська бригада відкрила власний рекрутинговий центр у Києві. Більше подробиць за посиланням.
Сніжана БОЖОК, фото Борис КОРПУСЕНКО «Вечірній Київ»
