Мабуть, кожен хоч раз бачив фото патріотичних листівок, графіті та жовтих стрічок, зроблених в окупації. Нагадування про те, що Бердянськ, Мелітополь, Токмак, Маріуполь та інші захоплені міста – це Україна. Журналістам «Бердянськ 24» вдалося поспілкуватися з представницею руху громадського спротиву «Жовта стрічка» та поговорити про їх діяльність в нашому місті.
Небезпека провокацій та доносів
Активістка руху Катерина повідомила «БРД 24», що займатися спротивом стає важче. З нового року окупанти посилили контррозвідувальний режим, зокрема політику доносів на місцевих жителів.
Зафіксовані випадки, коли спеціально людей залучають до компаній, які цілеспрямовано розпочинають проукраїнські розмови, щоб спровокувати на певні слова, дії. І у зв’язку із цим, ми радимо активістам бути максимально обережними, можливо навіть в деяких моментах понизити активність, тому що безпека має бути пріоритетом, – наголосила дівчина.
Катерина наголосила, що окупанти тиснуть на людей, щоб ті брали російський паспорт і обмежують права тих, хто його ще не отримав.
Це може бути додатковою причиною для обшуків, для детальних перевірок. Тому люди намагаються частково пристосовуватися до того, що є, – зазначила членкиня «Жовтої стрічки».
Втім, активістка запевнила, що попри утиски, спротив в Бердянську зростає, а от кількість заходів навпаки – зменшується.
Люди бояться відкрито показувати свою позицію. Але кількість інформації, яка передається про переміщення, про кількість, про зрадників, колаборантів, про злочини рашистів (російських окупантів – ред.), які фіксуються, вона значно більша», – наголосила Катерина.
Бердянськ – поліграфічний хаб регіону
Серед акцій, які найчастіше можна побачити в Бердянську, саме жовті стрічки.
Нам дуже часто активісти скидають фотографії, що вони йшли містом і побачили жовту стрічку. І цю жовту стрічку нам інші активісти не скидали. Приклад як з Херсоном було раніше, коли його деокупували, було дуже багато жовтих стрічок, яких нам не надсилали. Просто люди казали, що бачили в телеграм-каналах, що стрічка це символ спротиву, вішали жовті стрічки. Так само в багатьох тимчасово окупованих містах України відбувається, – розповіла активістка.
Членкиня спротиву зізналася, що місто стало своєрідним осередком поліграфії на ТОТ.
В Бердянську налаштований пункт друку листівок, які потім передаються в Мелітополь. Тому, що поширювати в Бердянську, як виявилось, трошки важче. Друкуються листівки, які потім ховаються в певному місті, їх забирає інша людина, вона передає далі, також заховує в певному місці, ми кажемо іншому активісту, де їх забрати та таким чином можемо поширювати листівки навіть в тих населених пунктах, де немає принтера, немає можливості надрукувати, – пояснила активістка.
Катерина зазначила, що найчастіше акції проводяться в мікрорайонах міста далі від центру або паркових зонах. Вона зауважила, що діяльність руху не обмежується листівками та жовтими стрічками. Серед іншого учасники спротиву збирають і передають українським спецслужбам інформацію про зрадників і колаборантів. Часто діяльність «Жовтої стрічки» залишається непоміченою.
Активісти надіслали інформацію про те, що в Бердянську були обшуки, з метою конфіскації та спалення проукраїнської літератури, оскільки вони вважають її екстремістською, як пояснює місцева окупаційна влада. Вони конфісковували книги українських письменників. І активісти з Бердянська заховали українські книжки, їх вдалося зберегти. З однієї сторони, можливо, це не такі великі акції спротиву, але це доводить, як сильно люди в окупації цінують українське, як сильно вони навіть такі дрібниці намагаються зберегти. І це дуже цінно, як на мене, – зазначила дівчина.
«Ти розумієш, що це не дарма»
Активістка наголосила, що «Жовта стрічка» – це не партизани, а прості мешканці, які не хочуть у своєму місті приймати «руський мір».
Ми виконуємо лише ненасильницький спротив з метою підтримувати людей в окупації, їх моральний дух. Коли ти робиш навіть невеличкі вчинки, ті ж самі листівки, графіті надзвичайно сильно посилюють відчуття єдності людей в окупації. Я була свідком того, як чоловік з жінкою проходили, подивилися на маленьке жовто-блакитне графіті, два кольори та все й вони посміхнулися. Щиро, що вони поділяють почуття радості, яка дарує надію. І от в такі моменти ти розумієш, що воно того варте, – запевнила активістка.
Катерина розповіла, що чинити спротив на новоокупованих територіях Запорізької та Херсонської областей складніше, ніж в Донецькій, Луганській та АР Крим.
Навіть порівняти кількість обшуків, які зараз відбуваються в окупованих Запорізькій, Херсонській областях, їх у десятки, а можливо, в сотні разів більше. Навіть, мені здається, що за прояв патріотизму, покарання буде більш суворим на новоокупованих територіях, ніж на Донбасі чи в Криму, – припустила Катерина.
Вона зазначила, що участь у спротиві рятує від пропаганди та порівняла це з волонтерством.
Дає залишатися на плаву. Ти розумієш, для чого ти це робиш, розумієш свою участь в цьому процесі. Ти бачиш, як люди на це реагують. Зазвичай публікації з’являються в місцевих телеграм-каналах або в ЗМІ, та можна почитати коментарі, як люди на це реагують. Пишуть настільки приємні та цінні речі, і ти розумієш, що це все не дарма, – зауважила активістка.
На її думку, спротив в окупації – це меседж не лише для місцевих жителів.
Ми маємо показувати, що окупація нас не зламала, що нас варто деокуповувати. Військовослужбовці платять надзвичайно високу ціну, щоб ми були вільні, та їм потрібно також показувати, що ми на них чекаємо. Підконтрольна Україні територія має бачити, що є за що боротися. І от такі мінімальні акції, на мою думку, показують, що ми не зламались, – запевнила Катерина.
Як доєднатися до «Жовтої стрічки»?
Активістка розповіла як доєднатися до спротиву та наголосила, що всі члени «Жовтої стрічки є анонімними.
У нас є чат-бот «Разом». Це абсолютно безпечний анонімний бот, в який можна просто написати. В телеграм-акаунті «Жовтої стрічки» є посилання на чат-бот, є посилання на координатора. Тобто можна написати та сказати, що я хочу долучитися до руху. Ми не збираємо особистих даних про активістів, не запитуємо де ви живете, працюєте, на якій посаді. Не обов’язково розвішувати листівки, малювати стрічки чи вішати жовті стрічки. Можна передавати, розповідати, що відбувається в місті, як проходять вибори, підготовка до них. Щоб розуміти, як можна людей не залучати до цього, безпечно уникати. Можна аналізувати пропаганду, яку окупанти намагаються влити в голови місцевих жителів. Способів є дуже багато. Будь-яка допомога є цінною, – запевнила Катерина.
Вона запевнила, що в Бердянську рух «Жовтої стрічки» налічує кілька сотень учасників. Активістка розповіла яких заходів безпеки дотримуються учасники спротиву.
Перед тим, як іти виконувати якусь діяльність, обов’язково треба почистити телефон від діалогу з координатором, з чат-ботом. У деяких випадках телефон з собою взагалі не береться. Вони (окупанти – ред.) передивляться телеграм-канали, галерею, якісь контакти можуть передивитися. Колись навіть перевіряли на наявність в контактній книзі проукраїнських прізвищ, Шевченко грубо кажучи. Або, наприклад, чи буде там «Сергій АТО», такі моменти. Також у них були надруковані списки з прізвищами людей, вони питали документи, що посвідчують особу та дивилися чи нема твого імені в цих списках. Плюс обшуки в будинках планові, як вони їх називають. Їм просто захотілося, вони зайшли в якийсь будинок, вирішили перевірити, все перерити. Тобто ми проговорюємо з активістами, що листівки, жовті стрічки, балончики з фарбою, особливо якщо це жовто-блакитна фарба, в жодному разі не мають знаходитись вдома. Це в третіх місцях закопано, заховано, прикрито, – розповіла Катерина.
