15 років суворого режиму отримав житель Мелітопольського району. колаж РІА Південь
Російські окупаційні структури вкотре продемонстрували, що їхнє «правосуддя» працює не заради закону, а як інструмент політичного тиску.
Цього разу 15 років суворого режиму отримав житель Мелітопольського району, якого окупаційний «суд» звинуватив одночасно у шпигунстві та державній зраді.
Читайте також: Стало відомо, коли винесуть вирок екс-прокурору за смертельну ДТП в окупованому Мелітополі
За версією росіян, чоловік у травні 2023 року помітив колону Росгвардії, сфотографував її на телефон і надіслав знімки на електронну адресу української військової розвідки. Окупанти стверджують, що ці дані «могли бути використані проти безпеки РФ». Насправді вони самі визнають: жодних наслідків не було — ні ударів, ні пошкоджень, ні навіть підтверджень, що отримана інформація взагалі комусь знадобилася.
Попри це його все одно оголосили «шпигуном». Через кілька місяців, уже після того як чоловіка змусили отримати російський паспорт, його звинуватили у «повторній» передачі аналогічних відомостей.
Формально він став «громадянином РФ», хоча на окупованих територіях паспорти нав’язують людям силоміць — під загрозою неможливості працювати, лікуватися, отримувати соціальні виплати або просто жити у власному домі.
Окремим «доказом» стала сума, яку він нібито переказав українській армії через додаток українського банку — 6 421 рубль (близько 80 доларів). Мізерні за мірками бюджету й армії кошти окупанти видали за «фінансування іноземної держави проти безпеки РФ», повністю ігноруючи те, що чоловік лишався громадянином України, а отже Україна для нього зовсім не іноземна держава.
Попри відсутність шкоди, реальних наслідків, доказів та логіки, йому призначили 15 років суворого режиму. Для порівняння: за вбивства чи наркоторгівлю окупаційні «суди» часто дають менші строки. А багатьох кримінальників узагалі не саджають — їх відправляють на фронт в обмін на обіцяну «свободу». Це ще раз доводить: російська система переслідує не злочинців, а інакодумців.
Цей вирок — показовий приклад того, як окупаційна влада використовує суди як інструмент залякування. Будь-яка дія, будь-яке слово, будь-який переказ можуть бути оголошені «шпигунством». Такі справи покликані залякати населення та продемонструвати: будь-який спротив окупації буде каратися максимально жорстко.
