Фото: Марія Брикимова, ГО «Смарт освіта» Для занять у країні створять мережу з близько 1 000 осередків
Як було раніше
Дмитро — молодий учитель історії в школі громади на Київщині. Паралельно він викладав предмет «Захист України» для хлопців 10–11 класів. Для дівчат була окрема тема, їх навчали фактично лише основ домедичної допомоги.
Те, що програма однозначно потребувала оновлення, видно навіть по літературі, каже Дмитро. Найсвіжіші паперові підручники у їхній школі датовані 2017 роком, онлайн можна було знайти підручник 2023 року. Утім усі вони були схожі на радянську літературу, просто перекладену з елементами сучасної системи знань, алгоритмів домедичної допомоги і структури ЗСУ.
«Там купа помилок і непотрібного матеріалу. Наприклад, в одному підручнику в розділі про вогневу підготовку є малюнок номенклатури боєприпасів до АК-74. Узятий з інтернету малюнок показує типи патронів сучасного російського виробництва, в Україні таких просто немає і не було, хіба сучасні трофейні. Або ж у розділі про позиції для стрільби картинки ще з радянських настанов для стрілецької справи 1950–70-х років», — пояснює Дмитро.
Через це, а також майже відсутню матеріальну базу й нульову взаємодію з місцевою владою та військовими частинами уроки трималися суто на ініціативі тих, хто їх викладав. Наприклад, програма дозволяла проводити польові збори для одинадцятикласників, тож якими вони будуть, залежало від зацікавленості самих учителів.
Фото: Козинська селищна рада Обухівського району Київської області ДПЮ в українських школах перейменували на «Захист Вітчизни», згодом — на «Захист України»
«Доводилося постійно якось викручуватися: у знайомих просити магазин до автомата й навчальні патрони, щоб навчити дітей споряджати магазин; самостійно організовувати місце для стрільб з пневматичної гвинтівки, бо обладнаного тиру в школі немає; домовлятися з місцевою теробороною про польові збори тощо», — розповідає Дмитро.
В окремих школах також можна було організувати гурток військово-патріотичного виховання. До них дозволяли долучатися і учням середньої школи. Також плюсом було те, що хоч і затверджена міністерством програма існувала, її можна було редагувати. Гурток Дмитро вів сам, а на заняття з домедичної допомоги запрошував бойового медика.
Як хочуть змінити предмет
Міністерство освіти і науки вже представило теми, які викладатимуть у 10–11 класах. Це основи національної безпеки і оборони, основи планування та управління, озброєння та військова техніка, стрілецька підготовка, орієнтування на місцевості та інженерна фортифікація, домедична допомога в умовах бою, військові технології та їхній розвиток, основи для дій і взаємодії в бою, інформаційна війна. Підсумковий модуль — «Планую майбутнє: моя роль в обороні України».
«Наше завдання — не мілітаризувати суспільство, а сформувати в нього оборонну свідомість й осмислений підхід до важливості цього захисту. Хочемо надати спокійну психологічну установку громадянину, що війна може стати складовою нашого життя і це не катастрофа чи трагедія, якій не можна протистояти. Навпаки: ми спроможні захищатись і знаходити для себе різні ролі: як у контексті армії, так і в контексті цивільних дій», — пояснював міністр освіти і науки Оксен Лісовий в інтерв’ю hromadske.ua.
Фото: Роман Балюк Міністр Оксен Лісовий в одному навчальному осередку
Відомо, що розробляти програму міністерствам (МОН і МО) допомагали українські організації, почасти дотичні до військової справи. Серед них — військова школа «Боривітер», проєкт підготовки операторів БпЛА Victory Drones, благодійний фонд «Солом’янські котики».
Інна Совсун, народна депутатка з фракції «Голос», одна з тих, хто організовує курс, розповідає LB.ua, що створювали фокус-групи зі спеціалістів на окремі теми, щоб розуміти, куди рухатися, аби побудувати програму.
Та головне, каже, важливо було сформувати філософію курсу.
«Бо готувати молодих бійців у школі — це неправильно й дуже нагадує юнармію в РФ. З іншого боку, обмежуватися дискусіями про патріотизм у країні, яка в активній фазі війни, ми не можемо собі дозволити. Тому намагалися знайти золоту середину, готуватимемо молоде покоління захищати країну, але не мілітаризуватимемо його», — пояснює вона.
Фото: vnews.agency
Окремо депутатка згадала про блок про патріотизм. Його, вважає, можна інтегрувати в різні теми.
«Наприклад, коли дітям викладатимуть домедичну допомогу, паралельно можна розповісти про бойових медиків, про «Госпітальєрів» і доброволицю, парамедикиню Ірину (Чеку) Цибух (загинула 29 травня під час ротації на Харківщині, за декілька днів до свого 26-річчя. — LB.ua). І для кожної теми готувати матеріали про наших героїв — і живих, і загиблих», — вважає Совсун.
На думку Дмитра, представлена МОН програма дещо перенасичена темами, враховуючи, що в університетах студенти проходитимуть БЗВП, а ті, хто не здобуватиме вищої освіти — базову військову службу.
«У новій програмі є, наприклад, тема про управління боєм. Військові навчаються цього фахово місяцями на спеціалізованих курсах, а тут воно має викладатися старшокласникам за кілька уроків?» — дивується він.
Фото: КМДА
Крім того, каже, не розуміє, навіщо на початковій підготовці тренувати управляти дроном.
«Більше схоже на атракцію, щоб зацікавити дітей, ніж на корисну військову навичку. Це треба вивчати фахово, окремо», — вважає Дмитро.
І хоч заняття з управління дронами, за спостереженнями розробників курсу, чи не найцікавіші для школярів, Дмитро має свої спостереження.
«З мого досвіду стрільба й вивчення зброї викликають не менше зацікавлення. Декілька дівчат навіть написали заяви директору, що хочуть вивчати предмет за програмою хлопців, коли дізналися, що будуть стрільба з пневматики й тренування зі збірки-розбірки автомата, і їх перевели до моєї групи», — ділиться він.
Інна Совсун пояснює, що програма містить більше практичних навичок і навичок комбінованого типу, які можуть бути корисними і в рамках служби, і в цивільному житті.
«Ті самі дрони — це щось, що дітям цікаво, вони із захопленням літають. І навіть якщо хтось у майбутньому не буде мати справу з дронами, це все одно знайомство із сучасними технологіями, яке не зайве. Або тема військових операцій — в одній школі вже розглядають саме принципи організації операцій, а потім пропонують застосувати їх у повсякденному житті. Це геть інший підхід, і ми сподіваємося, він дасть більший ефект, ніж те, що було», — пояснює депутатка.
Фото: defenceforukraine.com.ua Дрони — ледь не найцікавіше для школярів у програмі, вважають організатори курсу
Що буде з літературою
Розробники курсу поки що не визначилися, чи будуть для нього підручники в класичному розумінні.
«Ми сподіваємося знайти гроші, щоб платити фахівцям за підготовку матеріалів. Але поки що акумулюватимемо вже напрацьовану інформацію, яку можна брати для навчання дітей. І навіть уже на перше вересня певні матеріали в учителів будуть», — пояснює Інна Совсун.
Одними з тих, хто долучився до розробки цих матеріалів, є військова школа «Боривітер».
«Наші інструктори надали Міністерству освіти і науки ряд матеріалів, щоб доповнити такі блоки як «Військове управління і планування», «Зв’язок на полі бою» та «Орієнтування на місцевості», — пояснили LB.ua у школі.
Матеріали, кажуть, обирали, спираючись на досвід проведення курсів для військовослужбовців.
«Ми передавали інформацію, яку самі використовуємо безпосередньо у навчанні. Вона базується на професійній літературі, досвіді експертів у тій чи іншій сфері, особистому досвіді інструкторів Боривітру, а також на відгуках курсантів, які мають значний вплив на формування програми наших курсів зокрема», — зазначили у школі.
Так, у блок «Військове управління і планування» увійшли матеріали про лідерство у команді, планування і підвищення ефективності. Тут, кажуть, крім власного досвіду і відгуків курсантів, використовували рекомендації і стандарти НАТО.
«Головна мета: показати прикладне застосування військового управління у звичайному цивільному житті. Наприклад, одне з рекомендованих завдань щодо планування святкування дитячого Дня народження методисти закладуть як приклад в методичні рекомендації, бо дітям в школі мало предметів, які дають розуміння покрокового планування, стратегії та тактики», — зазначили у «Боривітрі».
Блок «Зв’язок на полі бою» сформували на базових знаннях з радіофізики, користування раціями та безпеки переговорів. «Орієнтування на місцевості», за задумом, мають допомогти учням зрозуміти, наскільки топографія важлива навіть у повсякденному житті.
«Це і користування онлайн-картами, уміння орієнтуватись за координатами та використання картографічного матеріалу для планування, взаємодії та цілевказання. При підготовці спирались на відповідність сучасним і майбутнім реаліям військової та цивільної сфер», — пояснили нам.
Де проводитимуть заняття
У спеціальних осередках, облаштованих манекенами і спорядженням. Таких навчальних центрів по країні хочуть зробити близько тисячі й об’єднати в єдину мережу. На це уряд ще минулого року виділив 1,74 млрд грн субвенції.
«Навчальні центри працюватимуть кущовим методом. Умовно, один центр на 5–10 шкіл, зокрема й у селах. У регіонах уже формується своя мережа», — розповідав Оксен Лісовий.
Як приклад МОН наводить два осередки, які вже працюють у Львові та на Київщині. Обидва зроблені на базах місцевих закладів освіти — школи й ліцею.
Фото: Марія Брикимова, ГО «Смарт освіта» Осередок на Київщині
«Учні відвідують центр один раз на чотири тижні, проте проводять тут одразу весь день», — зазначив Лісовий.
Такі центри вже обладнані манекенами для уроків з домедичної допомоги, тирами й макетами зброї, комплектами для уроків з БпЛА. Викладають тут ветерани, які працюють на повну ставку, а також підготовлені вчителі.
Фото: Марія Брикимова, ГО «Смарт освіта» Усі центри обладнають тренувальними манекенами з домедичної допомоги
Хто вчитиме
Це, мабуть, одне з головних питань. Згідно із задумом, це будуть учителі, які викладатимуть дисципліну весь свій робочий час, а не на пів ставки, як раніше.
Для цього окремо готуватимуть самих учителів — на це піде частина виділених грошей. Нині для них набирають тренерів. Ними можуть стати і педагоги, які вже мають успішний досвід у викладанні предмета, і демобілізовані захисники й захисниці, інструктори центрів підготовки для цивільних.
На перший потік планують набрати 100 кандидатів. Тренерів навчатимуть військові спеціалісти з «Азову», фахівці OSINT-агенції Molfar і спеціалісти демократичної школи «Майбутні», що працюють з молоддю.
Таким каскадним методом хочуть передавати знання тим, хто викладатиме предмет учням.
Фото: defenceforukraine.com.ua У червні готуватимуть перший набір тренерів для вчителів
Як саме відбиратимуть цих учителів, наразі незрозуміло.
Дмитро, який сам викладав «Захист України», каже, що педагогів готували і раніше, на курсах підвищення кваліфікації. Як правило, на базі військових кафедр вишів. Причому програма курсів була непоганою і досить сучасною, було що передати дітям.
«Там я спілкувався з іншими викладачами цього предмета. І кожного разу це були, як правило, вчителі фізкультури або трудового навчання, які служили ще в радянській армії, відповідно були солдатами чи сержантами запасу, а тому їм давали читати додатково до основного предмета ще й «Захист України». Я, наприклад, погодився вести предмет, бо маю певний військовий досвід, а до мене його вів фізрук без жодного стосунку до війська. Наскільки такі люди можуть дати сучасну якісну підготовку дітям — думаю, питання риторичне», — ділиться Дмитро.
Утім зауважує, що кілька разів зустрічав учителів зі статусом УБД і сучасних ветеранів.
«Вони дійсно були зацікавлені у викладанні предмета й реально компетентні. Але, як і всі інші, скаржилися на погану навчальну матеріальну базу», — додає він.
Дмитро з тих, хто вважає, що викладати такий предмет повинні не просто вчителі, а військові чи представники ДСНС, яких учні сприймали б серйозніше.
Інна Совсун зазначає, що питання вчителів — один з найскладніших викликів. Команда має великі сподівання, що вдасться залучити ветеранів.
«Але це можуть бути й інші вчителі. Головне, щоб вони пройшли навчання. Бо за пів року неможливо зробити революцію і змінити все на 100 %. Ми свідомі, що воно не запрацює так, як ми хочемо, з 1 вересня. Наше завдання — максимально запустити це, а далі відкалібровувати», — пояснює вона.
Фото: twitter.com/FACavecUkraine
Паралельно організатори комунікують з освітніми департаментами, які можуть докладати зусиль, аби залучати ветеранів і сучасних учителів.
«І якщо є демобілізовані військові, які хочуть долучитися, викладати, вони можуть піти в департамент освіти і сказати. Це важливо донести, що така можливість є», — наголошує депутатка.
Як підготовка молоді до армії працює у світі
У європейських країнах зазвичай оборонна освіта не обмежується курсом у школі. Це цілий комплекс — поряд з базовими заняттями з домедичної допомоги, пожежної безпеки існують молодіжні організації, безпосередньо пов’язані або з міністерством оборони країни, або зі збройними силами. Десь участь у них добровільна за згодою батьків, десь обов’язкова.
У Швеції діє молодіжна організація Ungdomsverksamhet. Долучитися до неї можуть хлопці й дівчата віком 15–20 років. Їм викладають оборонні знання й інформацію про збройні сили. Навчання проводить Home Guard — щось на кшталт тероборони.
Фото: forsvarsungdom.com Підготовка шведської молоді
Коли учасник чи учасниця приєднується до програми, то отримує календар з освітніми планами на роки вперед, доки їм не виповниться двадцять. Навчання проводять на курсах вихідного дня та в літніх і зимових таборах під час канікул.
Курси поділені на чотири навчальні блоки — від базової підготовки до командної. У програмі — стрільба, військові види спорту, подолання смуги перешкод, спортивне орієнтування, метання гранат, перша допомога та правила виживання. Учням організовують походи в гори, спортивно-захисні змагання, до яких долучаються також члени молодіжних організацій з Норвегії та Фінляндії.
У Фінляндії, до речі, є ціла оборонна спортивна школа, а також курси добровільної оборонної підготовки для громадян віком від 16 років. Їх під керівництвом сил оборони навчають лідерства, бути готовими до небезпечних ситуацій, виживати в повсякденні та за виняткових умов. Щороку участь у курсах добровільно беруть приблизно 50 000 громадян.
У Франції діє трирівнева підготовка: шкільна, участь в освітній програмі за співпраці школи й військових частин і навчання у військових класах.
Освітня програма — це цикли зустрічей школярів з військовослужбовцями. Вони передбачають і практичні заняття, і спільну участь у громадських акціях, військових церемоніях, відвідини меморіальних місць і навіть листування між школярами й солдатами.
Навчання у військових класах — програма для учнів середньої і старшої школи. Це 14 позашкільних занять упродовж року, які завершуються п’ятиденним мінітабором. Проводять їх у 25 курсантських центрах на базі військових частин учителі громадянської освіти та військові запасу. Мета — сформувати громадянську позицію в молоді.
Німеччина, крім шкільного курсу пожежної та домедичної підготовки, проводить для школярів віком від 15 років короткі тренувальні табори Heidecamp (7–14 днів) на літніх канікулах.
Фото: ютуб-канал Bundeswehr Підготовка юнаків і юнок у Німеччині
Фото: ютуб-канал Bundeswehr Підготовку проходять і хлопці, і дівчата
Такі табори мають усі підрозділи Бундесверу: ВПС, ВМС, сухопутні війська, танкові, медична служба і навіть новосформовані ІТ-батальйони. Програма навчання включає топографію та смуги перешкод для бігу, ходьби, принципи камуфляжу, кемпінг і спеціальні види діяльності, як-от катання на бронетехніці. Так німецькі збройні сили як роботодавець стараються показати молоді всі переваги служби. Тут є відео, як проходять ці табори.
У Латвії шкільна програма подібна до пропонованої в Україні: раз на місяць учні й учениці 10–11 класів мають заняття на різні теми в рамках чотирьох блоків: національна (громадянська) освіта, школа виживання, фізична підготовка та військова підготовка, що прирівнюється навчанню на першому рівні піхотної школи базового курсу в Збройних силах Латвії.
Закінчуються заняття влітку десятиденним практичним табором. Узагалі теорія займає лише чверть програми, усе інше — практичні заняття.
Фото: sargs.lv
Фото: sargs.lv
На додачу в країні також діє Молодіжна гвардія, що підпорядковується Міністерству оборони. Організація представлена як добровільна освіта за інтересами, навчання в ній триває вісім шкільних років — по два роки на опанування одного рівня. Учасниками можуть стати діти від 10 років.
В Ізраїлі з дітьми займаються спеціальні молодіжні батальйони ГАДНА — ізраїльської урядової організації. Вони готують підлітків віком від 14 до 18 років.
Батальйони організовують тижневі табори армійського побуту, де школярів знайомлять з нормами, стрілецькою зброєю, польовими умовами. Їх щорічно проходять 30 000 ізраїльських школярів.
***
Зрозуміло, що Україна як держава, що активно воює, не може рівнятися на досвід мирних країн. Питання таборів і зборів на базі військових частин активно обговорювали, коли розробляли курс «Захист України», зазначає Інна Совсун, та все впирається в безпекову ситуацію.
«Сьогодні й наступні декілька років ніяких польових зборів, бо це має бути на полігонах, а вони не тільки перевантажені навчаннями військових, а й є об’єктами підвищеної небезпеки», — аргументує вона.
І зазначає, що модуль «Плануємо майбутнє» і буде логічним завершенням курсу. Адже його мета — узагальнити те, що діти вивчили, і стимулювати осмислити власну роль в обороні країни, без нав’язування. А практичні навички, каже, діти зможуть відпрацювати в осередках упродовж навчання.
Дмитро дивиться на курс «Захист України» як попередню підготовку молоді до служби в армії. Тобто вважає, що учням потрібна скорочена програма БЗВП: основи вогневої, тактичної, домедичної підготовки впродовж семестру. А на завершення — практичні навчальні збори на базі військового навчального центру.
«Щоб майбутній потенційний призовник/рекрут уже був трохи готовий до реальної загальновійськової підготовки, яка чекає його у виші чи на службі. Це і має бути основна мета початкової військової підготовки. Дати окремі практичні навички й загальне розуміння того, що чекає вже на базовому курсі, а не відразу навчати основ керування боєм, управління БпЛА й інших навичок, які без постійного застосування все одно в недалекій перспективі забудуться», — пояснює Дмитро.
Інна Совсун зазначає, що в курсі не закладали конкретної кількості годин під конкретні теми, тож чимало залежатиме від самих осередків.
«Представлена програма — це орієнтир. Наскільки поглиблено викладати ту чи іншу тему, вирішуватиме навчальний центр з огляду на побажання вчителів, батьків і учнів. Наприклад, є вчитель, який має хороший досвід домедички — тоді вони можуть більше уваги приділити цій темі, а з деякими ознайомитися. Стрілецьку зброю можна відпрацювати так, щоб діти навчилися стріляти, а можна зупинитися на мінімумі, щоб діти знали базові правила поводження зі зброєю», — зазначає депутатка.
Катерина Амеліна, кореспондентка LB.ua
