За інформацією: Суспільне Вінниця.
Вишня та Людвиківка на фрагменті мапи 1845 року. Фото: Музей Вінниці
Сучасний мікрорайон Пирогове у Вінниці раніше був однойменним селом, яке колись називали Вишнею. Про його історію розповіли у Музеї Вінниці.
Перша офіційна згадка про село Вишня датована 1604 роком: у інвентарі Вінницького староства воно зафіксоване як нове "замкове сільце" за 2-3 кілометри від Вінниці. У документах зустрічаються різні назви села – Вишня, Вишенька, Вишеньки.
"За люстрацію 1616 року у "новій осаді" Вишня проживало 10 осілих селян. Мешканці відбували незначну панщину на Вінницький замок та були звільнені від інших повинностей на певну кількість років. Відповідно до опису Вінницького староства 1629 року, у Вишні проживало 11 підданих, а на прилеглій річці діяло 2 млини", – йдеться в повідомленні.
Топографічний опис Подільської губернії 1799 року, створений після окупації краю Російською імперією, також фіксував село Вишня, але вже у статусі приватного поселення.
"Воно належало успішному підприємцеві того часу, польському поміщикові Проту Потоцькому і перебувало в оренді у любачівського підстолія Йосифа Середницького за 48 166 польських злотих, – пишуть історики. – Загалом у Вишні тоді мешкало 175 людей: 9 євреїв, 15 підданих та 151 вільний орендар, яких у описі називають "шляхетством, що на чужій землі живе і платить чинш".
Вишня на фрагменті мапи 1845 року. Фото: Музей Вінниці
У описі також згадується, що до села Вишня належать села Людвиківка і Шереметка. Вони також були приватними володіннями Прота Потоцького.
"Людвиківка розташовувалась на обидвох берегах річки Вишні. Там теж була дерев’яна корчма і млин. Водночас у цьому селі, на правому березі Вишні існував панський маєток "при якому клуня з сараєм, комора для зберігання зерна, стайня і сарай для худоби". Відповідно до опису, в цьому маєтку мешкало двоє людей – "шляхетство, що володіє маєтком". Вільних орендарів у Людвиківці тоді нараховувалось 20, підданих селян – 151, євреїв – 6. "Селяни, які живуть у цьому поселенні посередньо заможні, а хати їхні розташовані за звичаєм не регулярно з невеликими городами поруч", – розповідають істоики.
Шереметка станом на 1799 рік також була розташована на обидвох берегах річки Вишні. З трьох сторін вона була оточена орними полями, а з четвертого невеликим лісом.
"У цьому поселенні мешкало 343 людини. Переважна більшість з них були підданими. Також у селі була церква дерев’яна, досить стара, переведена з унії в греко-російське сповідання в 1795 році в ім’я Покрови Пресвятої Богородиці". У церкви не було дзвіниці, натомість три дзвони просто підвісили на стовпах. Будинок для проживання церковнослужителів називали школою, бо там дітей навчали грамоті. Окремо від нього розташовувався дім священника з трьома невеликими городами", – пишуть у Музеї Вінниці.
