Фото: EPA/UPG Іранську ракета класу «земля-земля» Fateh-110 демонструють під час військового параду в Тегерані, 22 вересня 2010 р.
До чого готуватися нам?
Попри санкції, Іран успішно розвиває свою ракетну програму. Головний виконавець – Aerospace Industries Organization. Росії іранці планують поставити ракету малої дальності «Fateh-110» та середньої дальності «Zolfagar». Що воно таке і чим небезпечне?
«Fateh-110»: тактична квазібалістична ракета з бойовою частиною вагою 650 кг, максимальною дальністю стрільби до 300 км (залежно від модифікації, попередні покоління літали на 200 і 250 км; яку саме передадуть Москві – невідомо), швидкість польоту – 4М (десь 1300 м/с), має інерційну систему управління польотом, позиціюється по GPS, на короткій прикінцевій ділянці може наводитися на ціль оператором через бортову електронно-оптичну станцію. Ціна за один пуск – $100000, що цілком бюджетно (реактивний снаряд до HIMARS коштує $160000). Базова машина ракетного комплексу – «Mercedes Benz 6×6». Невідомо, як так сталося, але… Ракета виробляється також у Сирії під індексом М-600. Проксі на кшталт Хезболли і Хамас також купують ці ракети.
Ракетами цього типу 8 січня 2020 року обстріляли американську військову базу Айн ель Асад (Ірак). Тоді США попросили дозволу в уряду Іраку розмістити ЗРК «Patriot» для захисту своїх об’єктів. Тобто цей комплекс є ефективним у боротьбі з іранськими ракетами. У березні цього року «Fateh-110» атакували американську військову базу в Ербілі (Ірак). Ракети безпосередньо вразили п’ять окремо розташованих будівель, що свідчить про їхню високу точність.
Фото: .iranintl.com Американська авіабаза Айн аль-Асад після ракетного обстрілу, 13 січня 2020 року.
«Zolfagar» пафосно названа на честь меча Алі ібн Абі Таліба Зольфагара, зятя Пророка і дуже поважного серед шиїтів персонажа. Оперативно-тактична балістична двоступенева ракета середньої дальності з бойовою частиною вагою 500 кг, максимальною дальністю стрільби до 700 км, про швидкість польоту дані відсутні, має інерційну систему управління польотом, може наводитися по GPS. Базова машина ракетного комплексу – знову ж таки «Mercedes Benz 6×6».
Ракета є реінкарнацією «Fateh-110», для збільшення дальності польоту на 150 кг зменшили вагу бойової частини, металевий корпус замінили на корпус із композитних матеріалів. Західні експерти оцінюють цей корпус як поганенький. «Zolfagar» – перша за останні 30 років реальна бойова ракета середньої дальності, застосована у воєнному конфлікті: під час операції «Лейлат аль Кадр» іранці завдали ракетних ударів по сирійській базі Дейр аз Зор, де на момент удару перебували бойовики ІДІЛ. Влучили. Інша згадка про бойове застосування – удар єменських хуситів по нафтопереробному заводу саудівської компанії «ARAMCO» в Рас Танурі. Знову влучили. Удар був, до речі, комбінований – з БпЛА-камікадзе. До уваги військових, котрі збирають уламки для аналізу: ці ракети мають нумерацію, котра починається з ZB-… Це чітко ідентифікує уламки як елементи ракети «Zolfagar».
Фото: Mehr News Agency Вантажівка з ракетою Zolfaghar під час параду в Бандар-Аббасі, Іран, 2019 .
Існує модернізований «Zolfagar» – ракета «Dezful», має дальність стрільби до 1000 км. Чи збирається Кремль її купувати – невідомо.
Про кремлівську стратегію підвищення ставок ми обізнані, тому слід мати на увазі можливість постачання в Московію ракет «Hoveyzeh» (місто, яке свого часу атакував Ірак хімічною зброєю). Про цю ракету зрозуміло не все. Одні джерела вважають її крилатою ракетою «земля-земля», сам Іран – крилатою ракетою повітряного базування. Вочевидь, ракета може базуватися в усіх вимірах бойового простору, включаючи надводні кораблі. Дальність стрільби – 1350 км, має дуже точну інерційну систему наведення. Іран позиціює цю ракету саме як зброю літака, хоча як носії може застосувати лише наявні в нього Су-22 або Су-24. «Hoveyzeh» належить до лінійки крилатих ракет «Soumar» (назва на честь іранського села, знищеного іракцями тією-таки хімічною зброєю).
І ось тут – про карму. Ракети «Soumar», як близнюки, схожі на радянську крилату ракету Х-59, котру (за різними твердженнями – декілька штук) у 2001-му Ірану продала… Україна.
РФ обстрілювала з району білоруського міста Мозир, звідки ракетами з дальністю польоту 700 км можна вражати об’єкти по всій території нашої країни, з дальністю польоту 300 км – до рубежу Луцьк – Дубно – Хмельницький – Вінниця – Пирятин – Конотоп – Глухів. Тобто Білорусь цілком може стати пусковим майданчиком для російських ракетників і їхніх перських союзників уже в найближчі місяць-два. Майданчик досить безпечний, адже жодного разу ЗС України не завдавали ударів у відповідь по картопляних полях на півночі.
Фото: defence-ua.com Крилата ракета Soumar (дуже нагадує російську Х-55).
Які є загрози і вразливості в іранському ракетному господарстві?
«Fateh-110»: швидка, точна, але летить по балістичній траєкторії – її добре бачать РЛС.
«Zolfagar»: слід вважати, що швидка, точна, малопомітна, після відокремлення першого ступеня взагалі проблемна для виявлення, але теж летить по балістичній траєкторії – РЛС можуть виявляти її, хоча і з проблемами.
«Hoveyzeh» (якщо РФ таку отримає): крилата ракета, що летить, огинаючи рельєф місцевості, нижче від нижнього краю радіолокаційного поля, складна для виявлення, але повільна.
Чи є в нас таблетки від цієї хвороби?
У нас вони є.
«Бук-М1»: перехоплює крилаті ракети, що літають зі швидкістю до 2,3М з імовірністю 40%.
С-300 (у нас є варіанти С-300ПС, С-300ПТ і реанімовано С-300В): перехоплює аеродинамічні та балістичні цілі, що літають зі швидкістю до 8М, а С-300В – аж до 13М, але для впевненості в результатах перехоплень треба знати, які саме зенітні ракети в нас лишилися.
IRIS-SLM: перехоплює крилаті, протикорабельні, протирадіолокаційні ракети, що летять зі швидкістю до 8,7М.
NASAMS: перехоплює крилаті та балістичні ракети, що летять зі швидкістю до 2,9М.
SAMP-T: ракета «Aster-30» перехоплює крилаті ракети, що летять зі швидкістю до 4М.
Якщо хтось буде порівнювати високу швидкість ворожих ракет з відносно невисокими швидкостями наших зенітних, то засумує. На наздоганяльних курсах нічого не вдасться, але перехоплення цілі здійснюється на зустрічному курсі. Згадаймо шкільну задачку про потяги, котрі рухаються назустріч один одному з пунктів А і В і завжди зустрічаються в пункті С незалежно від їхніх швидкостей. У перехопленні повітряних цілей – та сама задачка, просто треба бути вчасно у правильній точці. Але, звісно, все набагато складніше обраховується і відбувається, це зрозуміло.
Просто не буде. Але відіб’ємось.
Віктор Кевлюк, експерт Центру оборонних стратегій
