За інформацією: Суспільне Суми.
Верхня Сироватка, початок березня 2022 року, Фото Олександра Михайлюка
Під селом Верхня Сироватка першого березня 2022 року група з десяти українських бійців зіштовхнулася з російською колоною. Про неї наші не знали, розповідає один з учасників бою Віталій з позивним "Вікінг".
Тоді українським бійцям довелося орієнтуватися на місці. "Моя позиція була біля дерева, я примітив бетонну плиту. Ця колона виїхала з нізвідки, ми взагалі не знали про неї, напевне, ніхто не знав. Вони виїхали, переїхали до перехрестя, ми встигли відійти до цієї позиції", — розповідає Віталій.
Військовий Віталій «Вікінг». Фото: Суспільне Суми
Військовий згадує: озброєні гранатометами та кулеметами, чоловіки спостерігали, як на них сунулися вантажівки, БТРи та бензовози.
Верхня Сироватка, початок березня 2022 року, Фото Олександра Михайлюка
Стріляти, говорить, почали майже одночасно. "Бій був. Все стріляло, все літало. Ми також у відповідь відкривали вогонь, вони по нас відкривали вогонь. Танк зробив один постріл, він перелетів десь далі у поле, по нас не попав. Діма зробив ще один постріл. Він потрапив між корпусом і башнею, башню просто заклинило, танк зійшов з дороги й поїхав далі. Танк перестав по нас стрілять і далі пішла стрілкотня просто. Стріляли і БТР було, і БМП, кулемети були, все було", — розповідає "Вікінг".
Верхня Сироватка, початок березня 2022 року, Фото Олександра Михайлюка
Підбили тоді понад десять одиниць російської техніки, згадує Віталій. На узбіччі й досі лежать заржавілі боєприпаси — залишки від гранатометних снарядів, від крупнокаліберних патронів.
Фото: Суспільне Суми
"Після цього бою техніка, яка раніше виходила через наше село, Верхня Сироватка, перестала курсувати даним маршрутом", — розповів місцевий мешканець Олександр Михайлюк.
Олександр Михайлюк. Фото: Суспільне Суми
Сам боєць отримав тоді п’ять вогнепальних та одне осколкове поранення. Та, говорить, пам’ятає лише перші два: в ногу та голову. "В ліве плече як зайшла куля, я цього не пам’ятаю, грудь, як прошила м’які тканини також не пам’ятаю, уламок в спині не пам’ятаю. І останнє поранення в праву руку", — пригадує військовий.
На той час в групі вже були травмовані бійці. Доправляти їх до лікарень допомагали місцеві. "З-поміж дерев помітили тінь. Це був перший поранений, якого ми побачили. Загрузили ми одного пораненого, під’їхала швидка, ми загрузили туди ще двох поранених", — розповідає мешканець Верхньої Сироватки Олександр Михайлюк.
Першого березня під Верхньою Сироваткою у бою із російськими військовими загинули четверо українських бійців. Ще один помер у лікарні через два тижні. "Він був у важкому стані, в нього були перебиті щелепа, обидві руки, черевна порожнина розірвана, його внутрішні органи на полу лежали, я їх бачив", — говорить військовий Віталій.
Дружина одного з загиблих бійців, Костянтина Клочка, згадує той день так: "Вони пішли рано-вранці. Ми розуміли, куди вони йдуть, але про це ніхто нічого не балакав. Подзвонив сестри брат і каже – я поранений, нас накрили. Костя я не знаю, де. Наташа поїхала в лікарню, а ми почали дзвонити Кості. Я вже розуміла, що його немає", — говорить Юлія Клочко.
Нині на місці, де відбувся бій, стоїть пам’ятний знак на честь загиблих чоловіків.
Читайте також
- "Втримати Суми за будь-яку ціну". Як бійці 81-ї бригади розбили росіян під колишнім артучилищем.
