За інформацією: Суспільне.
Лист до Путіна, липень 2026 року. Суспільне Луцьк
У 1994 році волинянин написав свою першу збірку «Безцінний скарб». Писав її 10 років, ще шість чекав, коли вона вийде в друк. Другу писав шість років. Через чотири роки вона вийшла у світ. За час повномасштабної війни Олександр Каліщук написав шість збірок.
«До 60 я готувався до життя, а в 60 тільки почав жити. А тепер бачу, що нема коли жити, а треба щось робити. Я кожен день мушу написати, бо як не написав, то програв цей день», — пояснює поет.
Засуджений на 25 років таборів
У радянські часи за проукраїнську діяльність Олександр Каліщук був репресований і отримав 25 років таборів. Разом з однолітками організував молодіжну організацію українських націоналістів. Читали заборонену літературу, тримали зв’язок з повтанцями й передавали їхні брошури.
«Читали. Ну, недовго читали. Бо ж то був Радянський Союз — там за кожним слідкували. Так що було трудно сховатися. У 10 класі нас, 16 людей, арештували», — розповідає він.
6 квітня арештованих завезли у Луцьк і 100 днів тримали на допитах. Каже, тоді зрозумів, що він — веселий чоловік. Поки інші журилися, він по пам’яті складав смішний вірш, щоб розвеселити ув’язнених, бо записати не мав чим. І кожного вечора усі чекали, коли він зачитає твір.
«Я починаю говорити, і всі починають сміятися. А тут біжать, заглядають (наглядачі — ред). Ми повертаємося і молимося, “Отче наш” говоримо. Той заглядає, значить, не тут сміються, він побіг дальше», — ділиться спогадами чоловік.
Олександр Каліщук, липень 2026 року. Суспільне Луцьк
Після суду арештантам дали останнє слово. Каліщук не відмовився від націоналістичних ідей, сказав, що вважає їх правильними.
«Коли нам оголосили по 25 років, ми хором засміялися. А прокурор каже: “Ух, бандери проклятые, оні іще і смеются”», — пригадує волинянин.
Життя після табору
У таборі Олександр Каліщук відсидів чотири роки із 25 присуджених. Вийшов за амністією і повернувся в Іваничі. Закінчив консерваторію як диригент, керував хором, розповідає письменник Ярослав Гиць.
«Цей хор “говорив” відчувалася людина, яка має до цього талант. Є те, що залишилось з далеких турійських стежок, де він народився. І всі пісні, які він пише, близькі до народних. У них є така іскринка», — каже Ярослав Гиць.
Ярослав Гиць, липень 2026 року. Суспільне Луцьк
Керівниця народного інструментального секстету «Тільки для тебе» Світлана Кушнірук додає: спостерігала за Олександром Каліщуком, як він виступав з хором «Просвіти», граючи на баяні.
«Як його покійна дружина казала: “Сам собі і музика, сам собі і соліст”. У піснях він виливає свій біль за Україну. Бо він був у російських лагерях і розуміє, через що проходять хлопці в полоні», — зауважує Світлана Кушнірук.
Світлана Кушнірук, липень 2026 року. Суспільне Луцьк
Пісня «Волиняночка»
Зі слів Світлани Кушнірук, Каліщук пише жартівливі, патріотичні та ліричні пісні про кохання, дружину, маму і побутові речі. Одну з його пісень «Волиняночка», якій 65 років, часто вважають народною.
«Сусідка їздила в Канаду й побачила в когось пластинку (“Волиняночка” – ред.) і каже: “О, то мій сусід. Дай мені її”. Вона привезла, але через митницю не перепустили, а до коліна поламали: “На, дальше вези”», — каже поет-пісняр.
Поламана платівка «Волиняночка», липень 2026 року. Суспільне Луцьк
Ярослав Гиць розповідає, що одного разу до Олександра подзвонив Віктор Павлік з питанням, чи «Волиняночка» — пісня його авторства.
«Каже: «А я не знав, мені сказали, що то народна, то я прошу дозволу, щоб використовувати у своїх концертах». Він: «Будь ласка». Він не дивиться на це. Розумієте, зараз же право власності, а він так добродушно», — додає Ярослав Гиць.
Свого колегу Гиць називає волинським Сковородою, адже його думки, викладені на папері, — повчальні.
«Я писав: “Вся складність людського життя полягає у всій його логічності, помноженій на всю його непередбачуваність”. Мені 95. Я не можу передбачити, чи житиму завтра. Які плани? Я тільки знаю, що день пройшов — я мусив щось написати», — каже Олександр Каліщук.
Олександр Каліщук грає на піаніно, липень 2026 року. Суспільне Луцьк
Перший вірш під час повномасштабної війни поет-пісняр Олександр Каліщук написав за першу годину нападу російських військ на Україну.
