"Пів року це було страшенне пекло": матері зниклих у Кринках військових проходять програму підтримки на Рівненщині

Лілія Суворова. Суспільне Рівне

Гліб проходив навчання у Великобританії, згодом служив у 38 бригаді на Херсонщині. Під час першого бойового виходу, за словами матері, він вивів групу без втрат та врятував побратима. Його нагородили орденом "За мужність" ІІІ ступеня. Другий бойовий вихід, додала Лілія Суворова, відбувся наприкінці квітня 2024 року:

"Коли минуло більше місяця, я почала турбуватися. Дзвонила командиру, питала, чого їх не забирають. Він казав: «Нема туману, нема човна. Чекайте, вони живі». А тоді мені на роботу принесли сповіщення. Я не хотіла вірити. Я так кричала".

Понад рік жінка не мала жодної інформації. Згодом звільнений з полону військовий повідомив, що бачив її сина у неволі.

"Тепер я маю надію, що, може, він у полоні і я його побачу. Я дуже його чекаю. Він моя опора й надія", — зазначила Лілія Суворова.

"Пів року це було страшенне пекло": історія Ольги Святної

Син Ольги Святної з Хмельниччини — 22-річний Владислав — зник безвісти у Кринках під час першого бойового завдання.

"Остання розмова була 17 лютого — вночі він вирушав на Кринки. І рівно через місяць, 17 березня, він зник безвісти", — розповіла жінка.

З її слів, до квітня родині нічого не повідомляли:

"Лише в перших числах квітня подзвонили і сказали: «Ваш син зник безвісти. На яку адресу надіслати сповіщення?» Пів року це було страшенне пекло, бо я навіть не знала, де шукати і що шукати".

Ольга Святна. Суспільне Рівне

У 2025 році звільнений з полону військовий сказав, що "наче бачив Владислава".

"Оце «наче бачив» — і за два роки більшої інформації, на жаль, немає»", — додала Ольга Святна.

Участь у таких програмах для матерів, які шукають та чекають своїх дітей, жінка називає важливою підтримкою:

"Ми дуже втомлені й виснажені. Нам допомагають зрозуміти свій біль і набратися сил. Намагаємося жити не тільки в болі, а й шукати якусь розраду".

"Ми всі однакові, в одному колі": історія Тетяни Степаненко

Син Тетяни Степаненко — 29 річний Тарас — повернувся з Польщі після початку повномасштабного вторгнення і добровільно пішов до війська.

"Я його відмовляла, бо в нього була велика травма голови. Але він сказав: «Якщо я не піду, то вони прийдуть на нашу Рівненщину». Другого січня він вийшов на своє перше бойове завдання, а вже четвертого січня нам повідомили про зникнення безвісти", — поділилася мама Тараса.

Тетяна Степаненко. Суспільне Рівне

Зниклий безвісти Тарас Степаненко. Тетяна Степаненко

Вона зазначила, в такому проєкті бере участь вперше. Додала, біль у неї подвійний, адже вона втратила доньку:

"Після зникнення сина мене дуж підтримувала донька Даринка, а 24 травня вона загинула. Підтримка інших матерів і робота з психологами допомагає триматися. Ми всі з однаковою долею тут зібралися. Буває, находить злість, гнів від безвиході. А психологи нам показують, як виходити з цієї ситуації".

"Це перша група, яка сама мене знайшла": координаторка проєкту

Координаторка програми, виконавча директорка ВГО "Не будь байдужим!" Оксана Левкова розповіла, що за три роки організувала поїздки для понад трьохсот жінок, які втратили або шукають своїх рідних:

"Зазвичай треба їздити і впрошувати жінок долучитися до програми. Це перша група, яка сама знайшла мене і сказала, що їм потрібна психологічна допомога досвідчених фахівців".

Оксана Левкова. Суспільне Рівне

У межах програми підтримки "Джерело сили" для дванадцяти жінок з різних областей України організували роботу з психологами та екскурсійну програму на Рівненщині. За словами Оксани Левкової, цю програму розробила українська психологиня Світлана Комінко, яка живе в Канаді і спеціалізується на темі супроводу у горюванні.

Матері зниклих безвісти. Суспільне Рівне

Портрети зниклих безвісти у Кринках. Суспільне Рівне

На Рівненщині програму ведуть сертифіковані психологині з Дубна — Людмила Одварко і Алла Пилипчук, які, за інофрмацією Оксани Левкової, щодня працюють з матерями по 3–3,5 години. Фінансово програму підтримали благодійники з України та з-за кордону, зокрема канадська організація Maple Hope Foundation та українсько-німецька спілка Herz für die Ukraine.

"Рівненська область дуже гостинно нас вітає. Багато хто робить знижки з ресторанів, готелів, крафтових господарств. Жінки вдячні. Це для них хороше перезавантаження — і душі, і тіла", — підсумувала координаторка.

Програма триватиме п’ять днів. Для цих матерів це не просто поїздка, а можливість бодай на кілька днів вийти з постійного очікування і розділити свій біль із тими, хто розуміє без слів.