За інформацією: Суспільне Чернівці.
Племінник воїна УПА Микола Штефуряк. Фото: Суспільне Чернівці
Буковинець Микола Штефуряк відтворив криївку, якою під час Другої Світової війни користувалися члени підпільного визвольного руху Української повстанської армії – серед них був його рідний дядько. Він розповідав Миколі історії про діяльність та побут організації. За цими спогадами чоловік звів криївку на хуторі Усть-Путильської громади – наразі вона єдина в області.
У криївці Микола проводить екскурсії, де розповідає про односельців, які були в УПА. В майбутньому планує облаштувати там музей. Суспільне Чернівці розповідає, чому буковинець вирішив звести криївку та як йому це вдалося.
"Щоб не було соромно перед бійцями"
Першу криївку на хуторі Горби збудували восени орієнтовно у 1945-46 роках. Нею користувалися члени ОУН-УПА, які жили у селі та відстоювали Незалежність України. Микола каже, на хуторі були великі кущі та корчі, тому там було легко переховуватися, адже у себе вдома члени організації не могли збиратися через ризик, що їх зрадять. Згодом криївку знищили радянські військові.
"Сюди приходили зв'язкові з усіх гір: з Вижниці та Івано-Франківської області. Тут ухвалювали рішення, приносили штафетки [листи — ред.], щоб далі у гори нести сумну чи радісну звістку. Радісна була, коли відбивали напад радянських солдатів, сумні – про наступ", – розповідає чоловік.
Копії штафеток УПА. Фото: Суспільне Чернівці
Микола міркував про відновлення криївки понад 30 років. Каже, коли проголосили Незалежність України, у нього виникла думка зробити щось пам'ятне для воїнів УПА з села, аби люди знали, як вони в той час жили.
"Росіяни робили обеліски й проводили біля них мітинги, а наших хлопців УПА ніхто не возвеличував. Тоді їх ще вважали зрадниками. Але не було можливості відновити криївку: робота, сім'я. Вже коли почав старіти, подумав, якщо не зроблю я, то можливо після мене вже ніхто її не зробить".
Хлопці воюють за нас зброєю. Подумав, що ми можемо зробити всередині між своїми людьми, щоб їм там підняти дух та щоб їм було не соромно, коли повернуться й спитають: "А що ви робили для Незалежності України?". Також, щоб покоління, яке підростає, знало історію й порівнювало її з сучасністю
Речі збирали односельці
Криївку Микола облаштовував власним коштом та з допомогою близьких. Приміщення обставляв та оздоблював за розповідями рідного дядька Василя Штефуряка, який був членом УПА. Він розповідав племіннику про свою діяльність в організації, а також про життя та побут у криївці.
"Його дружина була друкаркою у цій криївці. Вони розповідали, як усе було, а я по пам'яті все розмістив. Коли навесні я почав це робити, то люди в селі вже всі знали про це – почали зносити мені речі, якими хлопці користувалися", – розповідає Микола.
Робота тривала понад пів року. За цей час Микола знайшов місце, де колись була криївка, викопав її, обробив стіни декількома шарами тирси та землі, а стелю зробив з ялиці, яка стійка до вологи. Каже, сходи не робив навмисно, адже їх у криївці не може бути – члени організації ходили стежками, щоб приховати місце збору.
Так виглядає вхід до криївки. Фото: Суспільне Чернівці
Сучасна криївка – просторіша, аби це було комфортно для відвідувачів. Микола розмістив у ній одяг членів УПА та речі з їхнього ужитку. Також є окреме місце, де колись за друкарською машинкою працювали писарки, – вони друкували штафетки, за допомогою яких поширювали новини серед членів організації. Декілька таких листів чоловік показує у криївці, а також має карту, на якій відмічені інші місця, де колись в області були такі ж криївки.
Микола розповідає, раніше у кожній криївці був запасний вихід, аби члени організації могли уникнути арешту у разі, якщо їх викриють. Такий вихід чоловік теж відтворив.
"У дверях криївок були маленькі віконця, через які можна було застрелити ворога. Але якщо ворогів було багато, потрібно було відступати. Оскільки криївка розташована під землею, чоловіки робили отвори в стіні. Підіймалася ляда й через отвір люди виходили назовні", – каже Микола.
Микола Штефуряк. Фото: Суспільне Чернівці
Діда засудили за вислів "Слава Україні"
На окремій стіні Микола розвісив фотографії членів УПА, які жили у його селі, а також своїх родичів, які постраждали від радянського режиму. Зокрема, світлини дядька та діда. Останнього у 1946 році заарештували за вислів "Слава Україні!".
"Мій дід це сказав своєму товаришу, а той доповів про це дільничому. Діда заарештували, а в судді пояснювали: "За те, що ти сказав це тихенько, то буде тобі десять років в'язниці. А якби привселюдно – дали б довічно або 25 років каторги". Через два роки також бабусю та мою 12-річну маму відіслали в Сибір. Тоді так робили із сім'ями усіх покараних або тих, хто допомагав УПА", – розповідає чоловік.
Фото: Суспільне Чернівці
За словами Миколи, коли його мати побачила відновлену криївку, то заплакала. Сказала, що дід та батько були б раді, що Микола відновив її й так підтримує та вшановує пам'ять членів організації.
У криївці Микола проводить екскурсії – робить це у формі членів організації, яку йому також передали односельці. Каже, за десять днів після відкриття, до нього звернулося багато охочих побачити схованку учасників УПА. Зокрема, її відвідували діти, які вчаться у сусідніх селах, а також туристи з Хмельницької та Вінницької областей.
"Вже маю замовлення на наступні екскурсії. Криївка переходитиме у структуру музею. Я пенсіонер й матиму на це час. Недаремно ми цей проєкт втілили – в останні роки свого життя маю задоволення в серці".Читати ще
Читати ще «Не знаю, чи є ще гравці мого віку». Історія 74-річного футболіста з Буковини
Читати ще «У нас немає чужих могил». Буковинець пів життя безплатно доглядає сільське кладовище
