Фото: ANDREW CABALLERO-REYNOLDS/AFP via Getty Images
Лідери «коаліції рішучих» після зустрічі в Парижі 4 вересня поговорили з Трампом. Судячи зі скупих зведень інформагенцій, спілкування вийшло жорстким, із взаємними претензіями.
Чому так відбувається, що лежить в основі безапеляційності Трампа, як це впливає на ситуацію в цілому, як Європа може протистояти натиску заокеанського партнера і як це впливає на Україну — журналіст Коротко про дізнавався в експерта з міжнародної політики аналітичного центру «Український інститут майбутнього» Іллі Куси.
Сперечаються через гарантії безпеки для України
– Остання розмова Дональда Трампа з європейськими лідерами підтвердила наявність розбіжностей між Європою та США. У чому їх причина?
Політолог Ілля Куса. Фото: uifuture.org
– Зараз основна суперечка розгорнулася навколо того, як мають виглядати гарантії безпеки для України та яку роль у цьому мають відігравати Сполучені Штати. Європейці хочуть активнішої участі США в українському питанні. Америка, зі свого боку, хоче обмежитися пасивнішою роллю, оскільки Трамп неодноразово говорив, що для нього це не пріоритетне питання. Він готовий допомагати Європі, але безпосередньо не залучатися до прямих постачань зброї Україні чи фінансових вкладень для Києва. Він вважає за краще, щоб Сполучені Штати відігравали другорядну роль, а Європа звалила на себе основну ношу у новій системі безпеки навколо України. А європейці, зі свого боку, хочуть активнішої координації в рамках НАТО, щоб Альянс був не лише європейським, а й трансатлантичним.
– Чому Європа так нерішуче поводиться у відносинах із Трампом?
– У європейців немає важелів тиску на нього та на Сполучені Штати загалом. А крім цього, у Європі є різні думки щодо США та майбутньої трансатлантичної єдності. Для одних країн це важливо, і вони вважають, що треба вмовляти Трампа повернутись до колишньої моделі системи безпеки.
Інші європейські країни вважають, що відхід Сполучених Штатів з активної позиції в Європі надовго, і відповідно до цього потрібно реагувати. Третя група країн дотримується того, що треба просто «пережити» Трампа, почекати, доки його термін закінчиться, а потім усе повернеться, як було. Тому зараз не потрібно нічого особливо робити.
Плюс до цього, в Європі зараз існує дилема — як збалансувати підхід між необхідністю збільшувати витрати на оборону і брати на себе більше відповідальності у сфері безпеки чи ні. А будь-яке переозброєння Європи означає, що їм доведеться відмовитися від звичного для себе життя в умовах соціальної держави, яка існувала після Другої світової війни. І для деяких країн це шок — вони не готові відмовитися від комфорту на користь переозброєння для того, щоб бути готовим до якоїсь війни у майбутньому. І не всі в Європі підтримують такий політичний порядок денний. Із цим, до речі, і пов’язане зростання популярності євроскептичних партій у Європі.
Європейці лавірують між своїми інтересами, інтересами України та бажаннями Трампа
– А як Європі потрібно поводитися з Трампом у такій ситуації?
– Найрадикальнішим сценарієм був би тиск на Штати через торговельно-економічну війну, але Європа не готова йти на це, бо сама у цьому разі втратить дуже багато, і не факт, що буде якийсь результат. Як показали торгові переговори між ЄС та Сполученими Штатами, жодна сторона не готова до тривалої торгової війни.
До того ж, у Європі частина політичних лідерів, особливо у Єврокомісії, вважають, що торгова війна піде на користь конкурентам США та Європи, наприклад, таким, як Китай. Тому європейці не мають можливості йти за радикальним сценарієм, і вони просто змушені балансувати і лавірувати між інтересами Трампа, їх інтересами, інтересами України та необхідністю формувати нову систему колективної безпеки вже без активного американського компонента. Я думаю, що рано чи пізно вони прийдуть до цього, просто це займе більше часу.
– Трамп вимагає від Європи припинити купувати у Росії нафту. Для США та України це добре, але чи прийме вона цей ультиматум?
– У Західній Європі програми з диверсифікації постачання енергоносіїв вже давно прийнято, і в ЄС вже давно схвалено стратегію відмови від російських енергоносіїв. Але тут є два моменти. Перший — це робиться не за рік-два. А другий — імпорт російських енергоносіїв безпосередньо зав’язаний на окремих країнах Центральної та Східної Європи, які залежать від російських енергоносіїв. І для них ця відмова від російської нафти та газу — дуже болюче питання.
– Американський президент також вимагає від європейців відмовитись від співпраці з Китаєм. Чи підуть вони на це?
– Залежно від того, що мається на увазі, тому що рвати економічні зв’язки з Китаєм ніхто не буде, це просто неможливо. Тут, швидше за все, може йтися про обмеження співпраці з Китаєм у якихось чутливих сферах, наприклад у високих технологіях, військовій сфері, там, де американці хотіли б грати домінуючу роль. В іншому Китай як був, так і залишиться одним із найбільших торгових партнерів Європейського Союзу.
НАТО збережеться, але з посиленням європейського компонента
– Трамп періодично погрожує вивести американські війська з Європи. Як це вплине на загальну конструкцію безпеки?
– Навряд чи всі війська буде виведено, але розмови про скорочення американського контингенту точаться давно. Я не виключаю, що зрештою адміністрація Трампа ухвалить це рішення, але воно стосуватиметься лише деяких країн. Нещодавно були заяви американців про те, що з Польщі вони не збираються виводити війська, може, навіть можуть направити туди їх ще більше. Можливо, в рамках домовленостей навколо України та Росії Сполучені Штати скоротять свою присутність, передаючи естафету європейцям, але США не підуть повністю з Європи.
– Прохолодне ставлення Трампа до НАТО «доб’є» Альянс чи ні?
– Ні, він збережеться, просто цей Блок згодом відіграватиме все меншу роль у забезпеченні конкретно європейської безпеки. Сама ідея НАТО нікуди не подінеться, більше того, є окремі групи американських інтелектуалів та політиків, які вважають навпаки — що НАТО потрібно ще більше глобалізувати із прицілом на стримування Китаю. Але саме зараз США не хочуть брати на себе основну відповідальність за всіх членів Альянсу та «тягнути» його на собі. Найімовірніше, відносини всередині НАТО перейдуть у прагматичне русло із підвищенням ролі європейців.
Україні потрібно готуватися до скорочення американської підтримки
– Чому Трамп не хоче разом із Європою давати Україні гарантії безпеки?
– Я не сказав би, що зовсім не хоче, просто він має своє бачення цього процесу. І це, мабуть, не влаштовує європейців, які б хотіли, щоб Сполучені Штати залишалися в тісній координації з ними.
А Америка пропонує обмежену роль, яка задовольнить якісь запити Європи щодо закупівлі зброї. Але при цьому американці не відіграватимуть провідної ролі в такій системі, що, можливо, дасть їм більше простору для маневрів і переговорів з тією ж Росією в майбутньому. Якщо вони захочуть вести з нею якийсь бізнес чи якісь проєкти, то в такому разі їм потрібно буде прибрати подразник у вигляді їхньої головної ролі в системі колективної безпеки в Європі. Тому вони намагаються вибити максимально широке поле для маневрів і при цьому продовжувати продавати зброю до Європи.
– А як усі ці протиріччя між США та Європою загалом впливають на інтереси України?
– Вони визначають те, за яких умов буде запаковано нову систему безпеки, в яку буде інтегрована і Україна. Просто зараз між Європою та США вирішується питання, скільки там буде американського компонента, а скільки європейського і наскільки вони будуть скоординованими всередині НАТО. Але в будь-якому разі Україна зіткнеться зі скороченням американського чинника, оскільки європейці вже з цим змирилися і не намагаються відмовляти Трампа. Це його центральний меседж, тому немає сенсу сперечатися.
– Європа може повністю замінити США щодо фінансування та постачання зброї Україні?
— Згодом так, але на це знадобиться якийсь час, кілька років як мінімум.
«Трампізм» залишиться, навіть коли сам Трамп піде
– А до чого у глобальному плані можуть призвести всі ці протиріччя між США та Європою?
– Глобально це ставить Європу перед дилемою: або вони переорієнтуються від США у бік партнерства з іншими країнами, повністю відриваються від Америки, намагатимуться сформувати свій європейський альянс. Або вони намагатимуться зберегти всю систему відносин зі США, роблячи ставку на обмежену участь США і те, що термін Трампа закінчиться. Мовляв, до влади в США прийдуть демократи, і все буде гаразд.
– А якщо Трамп піде після своєї каденції, чи все може повернутися назад у взаєминах між Європою та США, чи це вже незворотні процеси?
– Я думаю, що «трампізм» у зовнішній політиці США житиме і після Трампа. Все залежатиме від того, чи зможуть республіканці втілювати його далі, чи він еволюціонує на щось інше. Тобто очевидно, що зараз є інтерес до того, щоб він зберігся, оскільки він успішно сприймається республіканським електоратом. До того ж «трампізм» збережеться з тієї простої причини, що це один із способів, який вирішує стратегічні завдання Штатів останнього десятиліття. І він існуватиме й надалі хоча б тому, що демократи поки що не запропонували своєї альтернативи «трампізму» у зовнішній політиці США.
