За інформацією: Суспільне Чернівці.
Петро Кобевко та Борис Бунчук. Колаж: Суспільне Чернівці
32 роки тому чернівчани вийшли на Соборну площу з гаслами проти радянського режиму – вони прагнули жити в незалежній країні.
Суспільне Чернівці зустрілися з двома учасниками тодішнього мітингу – журналістом Петром Кобевком та деканом Борисом Бунчуком, аби дізнатись, яким вони запам’ятали той день і якою відчувають незалежність через більш як 30 років.
"Прийшов, бо вирішувалася доля України"
Борис Бунчук вже понад тридцять років обіймає посаду декана філологічного факультету. Каже, не міг не прийти на мітинг, бо люди вже передчували розпад Радянського союзу, який мав призвести до появи нових держав. За його словами, кожен свідомий українець бачив серед тих держав Україну.
"Я український чоловік. Те, що стосується України – близьке й дороге мені. Коли вирішується твоя доля, ти не можеш бути осторонь. Мені видавалось, що моя думка важить теж", – пригадує Бунчук.
Тридцять років тому на Соборній площі Бунчук припускав, що подібні мітинги мають відбутися у всіх містах країни. Так українці покажуть свій опір й дадуть змогу зрозуміти, що не бажають залишатися у складі Радянського союзу.
"Опір людей на Україні дасть їм зрозуміти, що так далі не має бути? Якщо відгукнеться хоча б десята частина українського народу, це буде те могутнє "Ні", яке мають почути у всьому світі".
Бунчук каже, в останні роки перед тим, як Україна здобула незалежність, люди могли більш вільно висловлювати свої думки. Також пригадує, як цитував журналісту буковинського телебачення слова українського політика Володимира Винниченка про те, що російський демократ закінчується там, де розпочинається українське національне питання. Каже, цей вислів актуальний досі.
"Вже не було таких переслідувань людей. Ти вже міг сказати, що ти думаєш, й не завжди це йшло в унісон з офіційним твердженням. Але вже страху того не було. Було відчутно, що імперія розпадається. Головним, що розпад імперії не поховав нас під нею", – каже декан.
"ЗМІ були локомотивом незалежності"
Серед учасників мітингу був шефредактор обласної газети "Час" Петро Кобевко. Каже, тоді Соборна площа називалася Радянською, а прийти на зібрання вирішив як і мільйони людей з різних міст та сіл, які виходили на майдани виборювати незалежність.
На мітингу журналіст запитав у Кобевка: "Що для незалежності України зробила преса?". Тоді редактор відповів, що у Чернівецькій області було небагато ЗМІ, які відстоювали демократію, водночас деякі пропагували постанови й розпорядження комуністичної партії.
"Були газети всі комуністичні, тільки газета "Час" виступала проти. Сказав раніше Чорновіл: "Дайте нам засоби масової інформації й через рік ви будете мати незалежність". Як у воду дивився. Газета не повинна бути залежною ні від кого, особливо від влади. Якщо вона буде залежною, то гріш ціна цій газеті", – відповідав Кобевко.
Сьогодні Кобевко дотримується цієї думки й каже, що засоби масової інформації були рушієм незалежності. У своїй газеті він одним з перших в області висвітлював хроніку події тих днів, писав статті та публікували офіційні матеріали про Акт проголошення незалежності України.
Я дякую тим журналістам, які першими зуміли перебороти страх й знайти правильні слова, щоб допомогти всій українській нації перемогти. Ми витягли людей від страху перед комунізмом, ми витягли людей до демократії. Нам розповідали, що в селах газету "Час" передавали одне дному ночами, щоб ніхто не бачив".
"Щастя, що народ тоді встав і знищив зло"
Борис Бунчук зізнається, що у 1991 році не задумувався, як впродовж наступних років українці будуть відстоювати свою незалежність. Втім каже, що українці поколіннями відчувають потребу захищати свою країну.
"Із великих дарів господніх люди найбільше виділяють дар життя. Дар бути, відчувати, радіти, любити, народити дітей, а потім відійти з відчуттям виконаного обов'язку. А українці виділяють ще дар держави. Бо багато поколінь українців лягли в цю землю, не побачивши свою Україну. Відтоді ми відчуваємо, що її треба захищати", – каже Бунчук.
Петро Кобевко каже, понад тридцять років тому українцям вдалося вибороти незалежність без крові, однак без крові незалежність не дається.
"Щастя, що народ тоді встав і знищив зло. Якби не було незалежності у той час, то не було б України. Ми знали про те, що Росія так не відступиться. За незалежність загинули січові стрільці, козаки, воїни УПА. Вони пролили кров, але Росія не відступала ні тоді, ні тепер. Ми маємо такого сусіда. Ми змушені його перемогти".
