Понад пів сотні хмельничан вийшли на безстрокову акцію «Поверніть героїв додому»

За інформацією: Суспільне Хмельницький.

Фото: Суспільне Хмельницький

Авторка: Ярослава Антошевська

Більше півсотні хмельничан прийшли на безстрокову акцію в підтримку українських військовополонених «Поверніть Героїв додому». Хвилиною мовчання вони згадали всіх, кого вже немає. Після чого, з плакатами та прапорами в руках пройшлися вулицею Проскурівською, вигукуючи патріотичні гасла.

Про це Суспільному розповіла волонтерка, учасниця акції «Поверніть героїв додому» Леся Стебло.

«Маємо повернення наших захисників. Ми сьогодні радіємо разом із нашою Надійкою, яка разом з нами з перших днів. Ми віримо, що кожен хто сьогодні тут на майданчику представляє родини тих, хто зараз у полоні, так само дочекаються», — сказала Леся Стебло.

Понад пів сотні хмельничан вийшли на безстрокову акцію «Поверніть героїв додому». Фото: Суспільне Хмельницький

Дружина звільненого з полону «азовця» Надія Годованюк сказала, що буде приходити до того часу, поки всі військовополонені з «Азовсталі» не будуть повернуті додому: «Важливо підтримувати тих, хто ще чекає. Я сама нещодавно була в такому ж статусі, і знаю, як це важко. Ми повинні підтримувати тих, хто ще не повернувся, підтримувати їхні родини».

Учасниця акції Наталія Паламарчук говорить: «У моєї колеги мама знаходиться в полоні, вона парамедик. На цей обмін, на жаль, вона не потрапила. Якби навіть і не було б знайомих, я все одно б приходила. Бо люди, яких ми підтримуємо, для них це важливо. Хочеться, щоб вони були зі своїми сім’ями, вдома».

Понад пів сотні хмельничан вийшли на безстрокову акцію «Поверніть героїв додому». Фото: Суспільне Хмельницький

Олександра дружина полоненого прикордонника. Жінка розповіла: «Я сподівалася, що і мій чоловік також буде десь там, серед звільнених полонених. Я дуже щаслива, що хлопців обміняли, дуже щаслива за Надю. І, чесно кажучи, я думала для Наді боротьба закінчилася, і її сьогодні не буде. Але Надя тут, волонтери тут, ми з вами тут, небайдужі тут. І ми будемо так збиратися кожної п’ятниці, і робити ще більше. Хлопцям дуже важко, дуже, дуже важко, і тримаються вони заради нас. Дочекаємося всіх, всі поплачемо, обіймемося, всі повернуться додому. Ніхто там не залишиться, бо всі разом, бо ми всі боремося».