За інформацією: Суспільне Чернігів.
Колаж із зображенням абстрактних силуетів зниклих безвісти на фоні ДНК. Getty Images
В Україні наразі понад 80 тисяч людей зареєстровані в Єдиному реєстрі зниклих безвісти. Це означає, що про їхнє місцеперебування нічого не відомо. З них 3 168 людей, у яких місцем реєстрації є Чернігівська область. Йдеться про зниклих безвісти військових, цивільних, іноземних громадян, а також осіб без громадянства, якщо вони на законних підставах перебували на території України. Фактично ця цифра може бути більшою через цивільних на окупованих територіях. Інформація про їхнє зникнення може не доходити до Єдиного реєстру або надходити із запізненням.
Як в Україні шукають зниклих безвісти військових та цивільних? Чи вдається забирати тіла з лінії зіткнення? Чому родинам доводиться по дев’ять місяців чекати на результати ДНК-експертизи? Про це і не тільки в інтерв'ю Суспільному розповів уповноважений з питань зниклих безвісти за особливих обставин Артур Добросердов.
Артур Добросердов. Суспільне Новини/Владислав Кравець
Як в Україні відбувається пошук зниклих безвісти людей?
Пошук зниклих безвісти в Україні відбувається за певними правилами. Якщо ми говоримо про зниклих безвісти військовослужбовців, то спочатку родини отримують повідомлення про факт зникнення безвісти. Потім родини звертаються до органів Національної поліції і реєструється кримінальне провадження. Перевіряються дві основні версії: можливе потрапляння в полон або можлива загибель військовослужбовця. Члена родини зниклої безвісти людини визнають потерпілим. Це підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Далі у кровних родичів відбираються біологічні зразки. На їх основі створюється ДНК-профіль, який вноситься до Електронного реєстру геномної інформації людини. До ДНК-профілю вносяться усі особливі прикмети людини, яка зникла безвісти: татуювання, родимки, шрами на тілі.
Якщо говорити про досудове розслідування, то в процесі слідства намагаються з’ясувати всі обставини зникнення людини. Беруть інформацію від військового підрозділу щодо місця і обставин зникнення, збирають додаткову інформацію. Також перевіряються відеозаписи, які з’являються у відкритих джерелах, щодо можливого підтвердження полону. В разі необхідності призначаються портретознавчі експертизи, допитуються свідки.
Окремо проводиться перевірка можливого полону. Для цього родина звертається до Міжнародного Комітету Червоного Хреста. А також до Національного інформаційного бюро. Окремо звертаються в Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими та Об’єднаний центр СБУ. Всі ці органи займаються питаннями офіційного або неофіційного підтвердження факту перебування людини в полоні.
Як відбувається пошук зниклого безвісти військового, якщо відомо, що він зник на лінії зіткнення?
За пошук військовослужбовця відповідає безпосередньо військовий підрозділ, де він проходить службу. І за можливості саме вони організовують проведення заходів, пов’язаних з евакуацією загиблого, пораненого. Також військовий підрозділ з’ясовує, що сталося з військовослужбовцем, за умови, якщо це дозволяє зробити та обстановка, яка є на ділянці зникнення людини. Якщо оці першочергові дії зроблені і не принесли ніякого результату, то тоді важливо зафіксувати останнє відоме місцеперебування військовослужбовця. І саме фіксація цих координат — це може бути одна точка або декілька точок — важлива для того, щоб в подальшому провести там пошукові роботи. Цим займаються пошукові групи. Але для цього має бути безпечна для роботи пошукових груп обстановка на цій ділянці. Тобто, якщо там ведуться активні бойові дії, пошукові групи там працювати не можуть.
Якщо територія окупована, то ворог проводить там свої пошукові заходи — піднімає тіла. Ми отримуємо їх по репатріації.
Рідні, які шукають зниклих безвісти, часто нарікають на складну комунікацію з військовими частинами. Як ви як уповноважений можете вплинути на це?
У нас є постійна комунікація і з військовими частинами, і з родинами зниклих безвісти.
Коли виникає питання комунікації з військовими частинами, ми запрошуємо на зустріч керівництво Генерального штабу, відповідних представників родів військ, представників військової частини. І всі моменти проговорюємо, з’ясовуємо, які питання є невирішеними. Якщо це питання стосується отримання актів службових розслідувань, повернення особистих речей, оформлення документів — це одне питання.
Іноді виникає питання, що родини хочуть поспілкуватися саме з представниками військової частини, щоб додатково з’ясувати певні обставини зникнення безвісти. На ці моменти ми також реагуємо і допомагаємо родинам налагодити комунікацію з військовими частинами. Якщо виникають питання з категорії, що "ми там не згодні, як проводились ті чи інші бойові дії", то це не наша компетенція.
Також рідні нарікають на комунікацію зі слідчими. Наприклад, призначили одного слідчого, потім його замінюють на іншого, а родині про це не повідомляють. До того ж нові слідчі починають заново збирати інформацію, і час втрачається. Чи маєте ви вплив на слідчих? Як можна змінити комунікацію слідчих з родинами зниклих безвісти?
Ми постійно працюємо над вирішенням цього питання. По-перше, в Нацполіції створили Центри розшуку зниклих безвісти за особливих обставин. В кожній області при Головному управлінні Нацполіції працює такий центр, де співробітники поліції з різних підрозділів займаються саме питанням, що стосується зниклих безвісти. Такі центри тримають зв’язок з родинами. Серед інших питань, які вони вирішують, і питання комунікації між слідчими і родинами.
По-друге, відбулися зміни щодо призначення слідчих для розшуку за місцем реєстрації зниклої людини. Раніше слідчих призначали за місцем зникнення людини. І виходило так, що на слідчих тих регіонів, де ведуться активні бойові дії, було велике навантаження справ з пошуку людей. Ці зміни дозволили родині нормально комунікувати зі слідчими — їм легше подавати клопотання, знайомитися з матеріалами, долучити докази до справи, якщо цей слідчий в їхньому обласному центрі перебуває. Деякі родини кажуть, що в них добра комунікація зі слідчими в своїх регіонах. Те, що провадження розслідується не в тому місці, де людина зникла безвісти, не впливає на обсяг слідчих дій, які може провести слідчий незалежно від його місцеперебування.
Окремо поговорімо про проведення ДНК-експертиз. Чи достатньо в Україні лабораторій? Ми чули від родин, що доводиться до дев’яти місяців чекати на результати ДНК-експертиз.
Якщо на початку повномасштабного вторгнення в системі Міністерства внутрішніх справ таких лабораторій було дев'ять, зараз маємо 20 повнопрофільних лабораторій. Таких, які досліджують зразки і від живої людини, і зразки, відібрані з тіл. Також в нас є ще чотири молекулярно-генетичних лабораторії в експертних установах Міністерства юстиції та чотири — при Міністерстві охорони здоров’я. Як говорять представники експертної служби Міністерства внутрішніх справ, в середньому в місяць ці лабораторії можуть досліджувати 2 000 зразків, відібрані від тіл, і до 7 000 зразків, які відібрані від членів родин. Зараз цих потужностей нам вистачає.
Щодо того, чому деякі родини по дев’ять місяців чекають на свої зразки, то питання ось в чому. Є такі родини, які хочуть здати третій, четвертий, п’ятий зразок. А у нас війна триває. Щодня зникають безвісти військовослужбовці. Щомісяця відбуваються репатріації тіл у великій кількості. І ми розуміємо, що якщо по одному зниклому безвісти треба зараз дослідити хоча б один зразок від рідного, то дослідження третього або четвертого зразка по іншому зниклому безвісти може трошки почекати. Для співпадіння зразків достатньо одного зразка від родичів. Його точно не треба періодично здавати. Якщо один раз провели дослідження, ДНК-профіль вивели і помістили в цю базу, там цей профіль буде назавжди. І його постійно порівнюватимуть з іншими зразками від тіл, які ідентифікують.
За яких умов відбувається зміна статусу зниклої безвісти людини на полоненого?
У нас є дві підстави для припинення статусу зниклої безвісти людини. Це коли встановлене місцеперебування людини. Тобто вона повернулася на територію, підконтрольну уряду України. Або перебуває в іншій державі, але вона вільна, вона в безпеці, і Україна з цією державою має чинні міжнародно-правові договори, які дозволяють нам перевірити, чи все добре з цією особою.
Друга підстава — це коли статус припиняється у зв’язку з ідентифікацією тіла. У випадку, коли з’ясовано статус "офіційний полон" або "ймовірний полон", ми не припиняємо статус зниклої безвісти людини. Статус "офіційний полон" потребує підтвердження. Це коли Російська Федерація передає списки через Міжнародний Комітет Червоного Хреста. В них не зазначається, де фактично перебуває людина. І ми не можемо сказати, що ми встановили її місцеперебування. У нас є випадки, які стосуються зниклих безвісти, які отримали статус "офіційний полон", а потім ми отримали їхні тіла під час репатріації.
Припинити статус "зниклий безвісти" ми можемо в тому випадку, коли відбувся обмін, звільнили нашого захисника, і тоді ми припиняємо статус. Варто зазначити, що зміна статусу впливає на соціальні гарантії родини. Якщо підтвердили полон і припинили статус зниклого безвісти, це зменшує виплати родині.
Які виплати отримує родина зниклого безвісти?
Родини зниклих безвісти отримують грошове забезпечення військовослужбовця, яке він отримував на момент зникнення безвісти. Йдеться про 130 тисяч гривень. Однак в поточному році ухвалили зміни, які передбачають, що 50% від грошового забезпечення накопичується на рахунку цього військовослужбовця. Це для того, щоб коли військовослужбовець повернеться, то він мав власні гроші.
Щодо полонених, то з ними аналогічна ситуація. Але ще передбачена процедура підтвердження факту позбавлення особистої волі. Це відбувається через спеціальну комісію. І в такому разі військовослужбовець отримує ще 100 тисяч гривень за кожен рік перебування в полоні, плюс разова така виплата після повернення з полону.
Скількох людей, які є в реєстрі зниклих безвісти, знайшли в полоні?
Спочатку хочу ще раз пояснити. Інформацію, що людина в полоні, ми маємо з двох джерел. Перше, як я вже говорив, — це офіційне підтвердження через Міжнародний Комітет Червоного Хреста. Друге — це полон, підтверджений з інших джерел.
Що таке ці інші джерела? Це шляхом опитування тих, хто повернувся з полону. В них з’ясовують інформацію про долю інших людей, з якими їм довелось зустрічатися під час полону. Цим питанням займаються Координаційний штаб і Об’єднаний центр СБУ.
Наше ж управління працює з пошуковими програмами. Ми збираємо і зберігаємо всю інформацію, яка публікується у відкритих джерелах і яка стосується можливого полону. Йдеться про YouTube, TikTok, Telegram-канали і офіційні сайти Російської Федерації. Щодня така інформація збирається, і щодня наші співробітники з застосуванням різних програм намагаються розпізнати, хто зображений на фото або відео. В складних випадках це відео, на якому за декілька секунд відображають велику кількість наших захисників. Ми розуміємо з картинки, що вони перебувають в полоні. Тут вже треба працювати більш ретельно, розбивати це відео на кадри, шукати найкращі кадри, де видно обличчя кожного з них, і потім за допомогою певних програм з’ясовувати, хто вони.