Аорта — найбільша артерія в людському організмі, через яку кров із лівого шлуночка серця потрапляє до всіх органів. Її стінки витримують колосальний тиск, що змінюється з кожним серцевим ударом. Проте у разі втрати еластичності, дегенеративних змін або надмірного механічного навантаження структура аортальної стінки може бути порушена. Це створює умови для розшарування її внутрішніх шарів, яке й становить небезпеку для життя.
Найбільш критичним проявом є розшаровуюча аневризма аорти — стан, за якого внутрішній шар судини розривається, і кров починає проникати між шарами стінки аорти, створюючи так званий «помилковий канал». Це розшарування поширюється далі вздовж судини, погіршуючи кровопостачання життєво важливих органів. Патологія може виникнути раптово або прогресувати поступово. Її провокують гіпертонічна хвороба, атеросклероз, генетичні захворювання сполучної тканини (наприклад, синдром Марфана), фізичні перенавантаження чи травми. Розрив аорти — одна з найнебезпечніших ускладнень, здатна призвести до миттєвої смерті без негайного втручання.
Симптоми, діагностика та ризики
Симптоматика розшаровуючої аневризми аорти залежить від її локалізації та ступеня поширення. У більшості випадків пацієнти відчувають раптовий, інтенсивний біль у грудях або спині, який описують як «рвучий», «роздираючий». Він може поширюватися на шию, щелепу, живіт або ноги, змінювати локалізацію при переміщенні розшарування. Також можливі втрата свідомості, задишка, порушення зору, асиметрія пульсу або артеріального тиску на кінцівках. У деяких випадках патологія супроводжується ішемією внутрішніх органів або інсультом.
Для постановки точного діагнозу необхідна термінова візуалізація — комп’ютерна томографія з контрастуванням (КТ-ангіографія) або магнітно-резонансна томографія (МРТ). Ці методи дозволяють виявити локалізацію розриву, протяжність розшарування та ураження гілок аорти. Ризик ускладнень залежить від типу аневризми (за класифікацією Стенфорда — тип A або B) та наявності супутньої гіпертензії. Тип A вимагає невідкладного хірургічного втручання, тоді як тип B іноді піддається консервативному лікуванню за суворого контролю стану.
Сучасні підходи до лікування та профілактики
Лікування розшаровуючої аневризми аорти визначається її типом, станом пацієнта та ризиком прогресування. При ураженні висхідної частини аорти або загрозі розриву проводиться термінова операція з протезування ураженої ділянки. Хірургічне втручання може бути класичним (відкритим), або із застосуванням ендоваскулярних технологій (EVAR або TEVAR), які дозволяють встановити стент-графт через стегнову артерію без великого розтину. У випадках, коли пацієнт має ураження низхідної частини аорти без ускладнень, можливо медикаментозне лікування з метою стабілізації стану — насамперед контроль артеріального тиску та зменшення серцевої роботи.
Профілактика полягає в регулярному контролі тиску, відмові від куріння, підтримці здорової маси тіла та виявленні спадкових факторів ризику. Особи з синдромом Марфана або іншими вродженими аномаліями мають проходити планові обстеження. Надзвичайно важливо при найменших ознаках гострого болю у грудях звертатися за медичною допомогою, адже лише своєчасне реагування дозволяє уникнути фатальних наслідків. З огляду на стрімкий перебіг цієї патології, кожна секунда може бути вирішальною.
