В Україні в 2025-му не підвищуватимуть мінімальну зарплату та пенсії. Соціальні стандарти заморозили через дефіцит бюджету. Водночас у березні відбулась індексація майже всіх пенсій. Частково підвищення можливе і через розподіл бюджету: з січня 2025-го Кабмін своєю постановою обмежив максимальні пенсії (ті, розмір яких більший за 23 610 грн).
Відео дня
Про те, як відбувається перерахунок пенсій, чому заморозили соціальні стандарти та чого чекати від демографії України – читайте в інтерв’ю міністерки соцполітики Оксани Жолнович для OBOZ.UA.
Як перерахували пенсії: березнева індексація та коефіцієнти для багатих
– Пенсійна реформа, яку ще не зареєстрували у Раді, не передбачає жодних рішень щодо спеціальних пенсій. Однак із січня 2025-го запровадили коефіцієнти, які урізали великі пенсії (постанова КМУ №1). Розкажіть про результати такого рішення: скільки завдяки цьому вдалось заощадити, яка тепер найбільша пенсія в Україні (була понад 260 тисяч)?
З січня ми запровадили обмеження на надвисокі пенсії – застосували коефіцієнти до частини виплат, які перевищують 23 610 гривень. Це рішення стосується лише дуже великих пенсій і не зачіпає страхову частину, яку людина заробила своїми внесками. Важливо: ці обмеження не стосуються військових, які брали участь у бойових діях, і пенсій родин загиблих захисників.
Мета – зробити систему справедливішою і зменшити розрив між пенсіями, які призначаються за спеціальними законами, і тими, що обчислені за загальними правилами.
Уже в січні це дозволило зменшити навантаження на Пенсійний фонд на майже 120 мільйонів гривень, а за рік ми отримаємо ресурс у понад мільярд гривень. Ці кошти підуть на виконання зобов’язань перед усіма пенсіонерами.
Сьогодні найбільша пенсія в Україні становить 51 042 грн.
– Уже сотні пенсіонерів скасували застосування постанови №1 щодо своєї пенсії. Якщо таких пенсіонерів ставатиме більше, що будете робити в такому разі?
– Зараз ми разом із суддями Верховного та Конституційного судів напрацьовуємо єдине розуміння: що саме є соціальною гарантією. Пенсійне забезпечення – це конституційна гарантія нашої держави. Через це суди часто трактують обмеження чи зміни у спеціальних пенсіях як порушення цих норм.
Водночас спеціальні пенсії значно відрізняються від загальних: вони нараховуються за привілейованими формулами. Якщо звичайна пенсія зазвичай покриває 40% заробітку людини, то спеціальна може сягати 90% заробітку «брутто» – без сплати податків.
Є й інша особливість: загальні пенсії обчислюються з фактичного заробітку, який людина отримувала. А у випадку спеціальних – передбачено перерахунок, якщо зростає зарплата на посаді, яку пенсіонер раніше обіймав. Наприклад, чинні військовослужбовці отримують вищі надбавки та зарплати, і деякі колишні військові, які вже на пенсії, вважають, що мають право на її перерахунок за сучасними ставками.
Постає питання: чи є це соціальною гарантією, чи привілеєм? Чи маємо ми зберігати такі підходи і наскільки вони справедливі? Це предмет нинішньої дискусії. Ми формуємо чітке розуміння, що саме є гарантією, яка має бути однаковою для всіх. А особливі умови, які держава колись надавала за окремі види діяльності, не можуть вважатися безумовними соціальними гарантіями – і за потреби можуть бути переглянуті з огляду на економічну ситуацію чи інші обставини.
– Індексація пенсій, а потім перерахунок у межах анонсованої реформи можливі у тому числі за рахунок впровадження коефіцієнтів. Чи не виникне позаплановий дефіцит у бюджеті ПФУ у тому разі, якщо судді почнуть один за одним скасовувати коефіцієнти?
– Ми відповідально планували бюджет Пенсійного фонду на 2025 рік, враховуючи як індексацію, так і перші кроки пенсійної реформи. Важливо розуміти: ці зміни реалізуються не за рахунок зменшення базових виплат, а за рахунок більш справедливого розподілу коштів – зокрема, шляхом запровадження коефіцієнтів для надвисоких пенсій.
Це рішення дозволило збалансувати бюджет Пенсійного фонду без скорочення підтримки для людей, які справді цього потребують.
Якщо ж суди почнуть масово не застосовувати коефіцієнти, це створить ризик позапланового дефіциту державних коштів. За попередніми розрахунками, йдеться про додаткові витрати до 1,4 мільярда гривень, які доведеться покривати з державного бюджету. В умовах війни це може вплинути на виконання інших соціальних програм.
Тому зараз ключове завдання – захистити баланс системи й водночас забезпечити прозорість і законність усіх рішень.
– Після скандалу з високими прокурорськими пенсіями (які отримано через суди) є вже кілька кримінальних проваджень щодо прокурорів. При тому всі вони продовжують отримувати великі пенсії, а правила виходу на ранню пенсію для прокурорів не змінили. Якщо у прокурорів є право на особливу пенсію в розмірі 60% (а через суди 90%) від зарплати, що в рази більше, ніж звичайні пенсії, то чому б у межах реформи не підвищити в ЄСВ для прокурорів? Було б справедливо, щоб вони платили більший внесок і це б компенсувало їхню вищу пенсію.
– Ми працюємо у межах реформи над змінами до системи спецпенсій – і для прокурорів, і для правоохоронців, і для військових. Йдеться про єдиний підхід: однакові правила індексації зі зрозумілою страховою частиною і виплатами за пільговими умовами.
Вже зараз у парламенті розглядається законопроєкт 12278, який внормовує питання прокурорських пенсій і передбачає неможливість одночасно отримувати і прокурорську зарплату, і пенсію.
Крім того, для прокурорів та інших представників правоохоронного блоку планується впровадження професійних пенсійних пакетів, де буде чітко розраховано окремо пенсію за загальними правилами і визначено ті надбавки, які надаються за службу. Відповідний законопроєкт Кабмін має подати в парламент до 1 липня цього року.
Щодо ідеї підвищити ЄСВ – це звучить логічно, але на практиці означає, що більші внески мають робити бюджетні установи. У майбутньому ми плануємо запровадити професійні накопичувальні пенсії для таких категорій, щоб додаткові внески акумулювалися на персональних рахунках для людей.
– Максимальна пенсія (довічне грошове утримання) судді складає 390 тис. грн. І це при тому, що більшість українських пенсіонерів отримують до 5 тис. грн. Як ви вважаєте, чи це можна вважати справедливим розподілом і що можна зробити для того, щоб скоротити такий розрив між максимальною та середньою пенсіями?
– Судова влада є незалежною гілкою влади – і Кабмін, який належить до виконавчої гілки влади, не наділений повноваженнями впливати на неї.
У постанові Конституційний Суд України закріпив, що довічне грошове утримання суддів – це не просто пенсія, а особливий механізм забезпечення (здійснення) незалежного правосуддя.
Тобто визначено, що щомісячне довічне грошове утримання є гарантією від держави у забезпеченні вчинення суддями правосуддя в України, а не соціальною гарантією, і тому такі виплати не можуть бути обмеженими.
Водночас я розумію суспільний резонанс щодо такого розриву в пенсійному забезпеченні. Тому, очевидно, до вирішення цього питання треба підходити комплексно і знайти баланс між соціальним захистом суддів і їхніми професійними гарантіями.
– В Україні найбільша категорія «спеціальних» пенсіонерів – кадрові військові. Абсолютна більшість із них не брала участь у воєнних діях. При тому мобілізовані військові, які вже три роки захищають країну на фронті, будуть отримувати фактично такі ж пенсії, як і звичайні українці. Чи це справедлива ситуація? Що можна змінити?
– Справді, кадрові військові – це найбільша категорія серед отримувачів спеціальних пенсій. Із 810 тисяч людей, які отримують пенсії за спеціальними законами, близько 396 тисяч – це військові, з яких лише 94 тис. брали участь у захисті Батьківщини з 2014 року та мають статус ветерана війни (УБД/особа з інвалідністю внаслідок війни). Говорячи про військових, ми мамо на увазі не лише Збройні сили, це й Нацгвардія, СБУ, прикордонники, розвідка та члени родин загиблих.
Усі, хто нині служить і отримує бойові надбавки, сплачують з них внески, і це вплине на їхню майбутню пенсію. У 2025 році держава навіть розширила максимальну базу для нарахування внеску – щоб люди могли «накопичити» більшу пенсію зі своєї зарплати.
Щоб посилити справедливість у пенсійному забезпеченні, ми також працюємо над кількома важливими речами. По-перше, це законопроєкти про накопичувальну систему та нову формулу розрахунку пенсії – вони дозволять прив’язати розмір пенсії до реального стажу та зарплати. По-друге, ми готуємо певні законодавчі рішення про вдосконалення пенсійного забезпечення для тих військовослужбовців (зокрема чинних), які стали на захист Батьківщини, водночас не є кадровими військовими. У такий спосіб держава може подякувати їм після демобілізації не лише словами, а й через окрему, більш гідну підтримку в старості.
Результати індексації та заморожування соціальних стандартів
– У бюджеті 2025-го не передбачена ані індексація мінімальної пенсії, ані підвищення мінімальної зарплати. У вас є розрахунки, як це вплине на рівень бідності серед українців? Наскільки я розумію, зараз близько 1,9 млн осіб отримують мінімальну зарплату і всі вони опиняться за межею бідності (бо фактичний прожитковий мінімум буде вищим мінімальної зарплати)?
– Дійсно у 2025 році прожитковий мінімум, до якого прив’язані найменші пенсії й мінімальна зарплата, не змінюється. Це пов’язано з тим, що основний пріоритет бюджету зараз – оборона. Але ми розуміємо, що це створює додаткові ризики для зростання бідності.
Оцінити масштаб впливу поки складно, бо офіційні обстеження умов життя домогосподарств, які є основною інформаційною базою для визначення показників бідності, не проводилися з 2021 року. Але за вибіркою Інституту демографії та ЮНІСЕФ, у 2023 році 35,5% людей жили з доходами нижче фактичного прожиткового мінімуму.
Разом із тим, ми намагаємося хоча б частково вирівнювати ситуацію, тож кожен рік, попри повномасштабне вторгнення, проводимо індексацію пенсій. Формуємо правила таким чином, щоб індексувати загалом найнижчі виплати (бо раніше надбавки поглинали розмір індексації). Також працюємо над удосконаленням розрахунку солідарних пенсій, щоб пенсійна виплата не зменшувала свою вартість з часом і була більш захищена. А сама система – більш прозора і зрозуміла.
Також у липні запрацює ще один експериментальний проєкт Мінсоцполітики – базова соціальна допомога. Це буде одна цифрова збільшена виплата замість декількох дрібних. Якщо експеримент матиме успіх, його буде масштабовано.
– У березні відбулась індексація. Ви і самі неодноразово публічно говорили, що цей механізм неефективний, бо фактично не вирішує проблему застарівання пенсій. Якщо у тих, хто працює, ще є шанси виправити ситуацію – добровільно збільшити внесок ЄСВ, брати участь у недержавному пенсійному накопиченні, підготуватись до старості, то що робити тим пенсіонерам, які вже давно на заслуженому відпочинку і через неефективну індексацію зараз отримують мізерні виплати?
– Ми чудово розуміємо цю проблему. Індексація, яку ми проводимо щороку, навіть під час війни – це спосіб підтримати купівельну спроможність пенсій. У 2025 році ми втретє провели індексацію для 10 мільйонів українців. Але вона справді не вирішує головного – розриву між тими, хто вийшов на пенсію 10, 20 чи 30 років тому, і тими, хто зробив це нещодавно.
Саме тому ми запускаємо пенсійну реформу. Планується перерахунок для людей, які вийшли на пенсію у 1990-х і 2000-х роках, щоб наблизити їхній рівень до сучасних стандартів.
Нова система буде прозорою і справедливою: одна формула для всіх, а не десятки привілеїв. Розмір пенсії залежатиме лише від двох речей – стажу і внесків. Це дозволить уникнути ситуацій, коли дві людини з однаковим трудовим шляхом мають пенсії, що відрізняються в рази лише через дату виходу на пенсію.
Наразі ми завершуємо роботу над законопроєктом, і незабаром він буде поданий на розгляд уряду та народним депутатам.
– Ви задоволені результатами індексації в березні?
– Ми робимо все, що в наших силах на цей момент. Навіть тим людям, яким раніше не індексували пенсію, зараз знайшли можливість це зробити.
Однак сьогодні ми працюємо в межах уже існуючого законодавства, де сформовані різні підходи до обрахунку пенсій. Зокрема, передбачено численні складові пенсійної виплати, що своєю чергою призводить до різних підходів в індексації. І це посилює відчуття нерозуміння та несправедливості.
Ми хочемо змінити цю ситуацію завдяки пенсійній реформі, щоб система стала більш зрозумілою і справедливою для всіх пенсіонерів.
– Після закінчення війни і демобілізації значно знизиться надходження в ПФУ (бо зараз левова частка – ЄСВ з відносно високих зарплат військових). Є вже розуміння, що робити, щоб не допустити зростання дефіциту?
– Так, ми вже маємо розуміння, як діяти. Зараз справді частина пенсійного забезпечення тримається завдяки надходженням ЄСВ із високих зарплат військових, зокрема бойових виплат. Але в умовах припинення бойових дій зменшаться і витрати держави на оборону. Це відкриє можливість переорієнтувати частину ресурсу на соціальну сферу.
Крім того, планується активне розгортання програм зайнятості та створення нових робочих місць, що дозволить поступово компенсувати частку ЄСВ, яка нині надходить від військових. Це допоможе системно збалансувати ситуацію.
Про демографію та майбутнє України
– Хочеться в кінці трохи поговорити про демографію. Торік було ухвалено стратегію. У ній було два сценарії: якщо нічого не робити – населення до 2040-го скоротиться до 28,9 млн осіб. Якщо уряд запровадить ефективні зміни – збільшить на 2,8 млн і досягне позначки у 33,9 млн осіб у 2040-го. За яким зараз сценарієм ми рухаємось? Які зміни вже впроваджено?
– Ми розуміємо особливості сценаріїв, і тому вже робимо деякі зміни. Їхню ефективність і вплив треба вимірювати і коригувати за потреби, аби можна було досягти більш оптимістичного сценарію.
Одним із кроків є розроблення великої реформи підтримки сімей з дітьми та підвищення рівня народжуваності. Це одна зі стратегічних цілей Демографічної стратегії. Ми разом із колегами з дотичних міністерств сформували шлях родини від зачаття дитини (використання репродуктивних технологій) до повноцінного завершення навчання, передбачивши державну підтримку на кожному з цих рівнів. Важливо створити умови для того, щоб матір могла повернутись до роботи, отримати необхідний догляд за дитиною дошкільного віку і підтримку у влаштуванні дитини до школи.
– Розкажіть про наступні кроки в межах реалізації демографічної стратегії.
– Також надзвичайно важливим є включення усіх громадян у суспільне життя. Тож тут важливими елементами підтримки буде реалізація закону про розширення працевлаштування людей з інвалідністю, масштабування нових соціальних послуг, зокрема послуги підтриманого проживання і геріатричного догляду в маленьких будинках у громадах. Працюємо також над заходами, які сприятимуть активному довголіттю.
– Деякі поважні демографи кажуть, що нам не подолати дефіцит на ринку праці без залучення іноземців з більш бідних країн. Ви згодні з таким твердженням?
– Що стосується дефіциту на ринку праці, передусім ми маємо думати про повернення українців з-за кордону, перекваліфікацію наявних працівників на професії, яких бракує.
Стосовно іноземних мігрантів треба розуміти, що імміграційна політика потребує часу, знань і фінансів. Не вийде побудувати успішний імміграційний кейс без цього.
Адже іммігранти, які приїхали в країну, не знають її мови, законів, не мають роботи та житла, – це суттєве додаткове навантаження на бюджет і ресурси країни. Тож ефективніше залучати на ринок праці тих українців, які сьогодні до нього ще не залучені.
Так, в Україні працює лише 16% людей з інвалідністю, в той час як у Європі такий показник досягає 50%. Також варто додати, що жінок працює лише 47% порівняно з чоловіками, які залучені до роботи на рівні 67%. Таким чином, ми ще маємо внутрішній простір для залучення людей до ринку праці. Тому, на мій погляд, необхідність залучення великої кількості іноземців для роботи в Україні дещо перебільшена.
– Опитування біженців показують, що дедалі менше українців збираються повертатись додому після війни. Зараз їх вже більше половини. Чи ведуться перемовини з іноземними урядами щодо статусу українців за кордоном після війни? На повернення якої кількості біженців ви розраховуєте?
– Станом на кінець 2024 року за кордоном залишається 5,2 млн українських вимушених переселенців. За розрахунками Центру економічних стратегій, після закінчення війни за кордоном залишиться 1,7 млн українців за оптимістичного сценарію, 2,3 млн – за середнього та 2,7 млн – за песимістичного.
Ми постійно перебуваємо в діалозі з представниками тих країн, які надали прихисток нашим громадянам, щодо повернення українців додому і можливих реінтеграційних виплат, які допоможуть налагодити життя в Україні після повернення. Проте зараз неможливо наголошувати на масовому поверненні українців додому, адже активна фаза війни триває, обстрілів мирних міст стає більше.
Водночас уряд працює над тим, щоб Україна стала країною, у якій хочеться жити, працювати, народжуватися і виховувати дітей, і сподіваємося, що завдяки цьому не менше 3,5 млн українців бажатимуть повернутися додому.
