За інформацією: Суспільне Вінниця.
53-річний Олександр Янушевич понад 30 років працює екстреним медичним техніком в Житомирській підстанції екстреної медичної допомоги. Олександр допомагає парамедикам реанімувати хворих, заповнювати розчином крапельниці, накладати шини та робити штучне дихання. Кореспонденти Суспільного поїхали з Олександром на виклик, поспілкувавшись по дорозі про його роботу.
Олександр говорить, що чи не найголовніше в його роботі — вміти швидко реагувати на дорогах. Під час виїзду на виклик чоловік акцентує увагу знімальної групи на тому, що інші водії не поспішають дати дорогу автівці швидкої.
"Ось, будь ласка — погляньте, як "пропускають" швидку. Є правий ряд, але жодна машина не перейшла праворуч. Тоді як в нашій роботі буває, що відлік йде не на хвилини, а на секунди. Людських життів врятували дуже багато, і дуже важливо доїхати швидко. А це вже залежить від того, як пропускають на дорозі швидку допомогу", — говорить чоловік.
Медичний технік Олександр Янушевич, який понад 30 років працює на швидкій. Житомир, 6 березня 2026 року. Суспільне Житомир/Анжеліка Нестерчук
На швидку Олександр влаштувався у січні 1993 року, повернувшись зі строкової служби в армії. Працювати там, з його слів, мріяв з дитинства, бо мав перед очима приклад батька, який теж був водієм швидкої.
Зараз водії швидких є не просто водіями, а медичними техніками. В екстрених ситуаціях вони допомагають парамедикам реанімувати хворого, заповнювати розчином крапельниці, накладати шини, робити штучне дихання.
"Щоб стати екстреним медичним техніком потрібно обов'язково пройти 3 місяці курсів у Житомирському інституті медсестринства. Медичний технік максимально допомагає бригаді, якщо бригада не справляється, а руки потрібні. Буває й таке. Особливо на ДТП. Доводиться робити все. І це не тільки швидкість на колесах, а й швидкість надання медичної допомоги — треба людям допомогти", — розповідає Олександр.
Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну бригада швидкої допомоги, в якій працює Олександр, виїжджає на допомогу цілодобово. За добу може бути до 15 викликів.
"Людям важко було добиратися на роботу через ранню комендантську годину, а ввечері важко було добиратися з роботи додому. Тому керівництво прийняло рішення перевести нас на 24-годинну зміну", — говорить чоловік.
Парамедикиня Світлана Лавнік з Олександром Янушевичем працює 6 років.
"Це дорога. Перш за все, ми працюємо в машині. Це безпека. Я скажу чесно, що я спокійно їжджу з цим водієм. Я йому довіряю повністю. Знаю його і те, як він їде на екстрений виклик. З ним я спокійна на 100 відсотків", — відповіла журналістам парамедикиня.
Парамедикиня Світлана Лавнік. Житомир, 6 березня 2026 року. Суспільне Житомир/Анжеліка Нестерчук
Олександр каже, що робота і є його життя.
"Я люблю свою роботу. Був 2 тижні у відпустці, то дружині постійно казав: "Я вже хочу на роботу, не можу вдома сидіти". Бо робота — це спілкування, це колеги, це друзі. Моя робота це і є моє життя", — говорить чоловік.
