За інформацією: Суспільне Рівне.
Галина Дищук, Олександр Германюк, Тетяна Шикало. Колаж: Суспільне Рівне
Загиблий військовий Олександр Германюк з Рівненщини з перших днів повномасштабного вторгнення намагався долучитися до війська, до мобілізації займався волонтерством і допомагав розвивати рідне село. Разом із сестрою та її чоловіком він створив у Львові волонтерську організацію "Алярм", а також долучався до допомоги через "Пласт". Після отримання повістки служив у складі 58 окремої мотопіхотної бригади та загинув 10 жовтня 2025 року поблизу Лимана на Харківщині.
Спогадами про Олександра Германюка із Суспільним поділилися його сестра Тетяна Шикало та мати Галина Дищук.
Олександр Германюк народився у 1984 році, виріс у Радивилові, навчався у місцевому ліцеї № 2. Згодом проживав із сім’єю у Львові.
Олександр Германюк. Facebook Крупецька ТГ
Сестра військового Тетяна Шикало розповіла, що брат багато зробив для розвитку села Полуничне, де нині живуть його рідні.
"Він дуже багато вклав своєї праці і допомоги для розвитку інфраструктури і саме побудови церкви нашого села Полуничне. Він кував сам браму, він робив огорожу. Дуже багато його роботи було тут вкладено в це село", — пригадала вона.
Тетяна Шикало, сестра Олександра Германюка. Суспільне Рівне
Після початку повномасштабного вторгнення Олександр насамперед подбав про безпеку рідних.
"Брат сказав, що я маю зберегти дітей. Він хоче мене зберегти і огородити від всього. Він відправив нас за кордон. Сам пішов, хотів воювати", — зазначила Тетяна Шикало.
Михайло та Євгенія Германюки, дідусь і бабуся Олександра. Суспільне Рівне
Спочатку чоловіка не взяли до війська, оскільки він не мав строкової служби. Тож він долучився до волонтерської роботи. Співпрацював із львівським осередком організації "Пласт", а згодом разом із сестрою та її чоловіком створив у Львові волонтерську організацію "Алярм".
За словами Тетяни Шикало, за свою волонтерську діяльність Олександр отримав подяку від міського голови Львова.
У квітні 2023 року його мобілізували до лав Збройних сил України. Він служив у складі 58 окремої мотопіхотної бригади. Навіть під час служби продовжував підтримувати зв’язок із волонтерами та співпрацювати з громадськими ініціативами.
10 жовтня 2025 року Олександр Германюк загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Лиман на Харківщині.
"Довгий час він був як безвісти зниклий, тому що там була важка ситуація", — розповіла сестра.
Мати військового Галина Дищук згадує сина як добру та чуйну людину ще з дитинства.
"В Радивилові змалку він не пройшов мимо когось знайомого, щоб не спитав: як ви? Він привітався. І мені потім батьки казали: що це в тебе за дитина така, що вона не пройде мимо жодної знайомої людини", — поділилася жінка.
Галина Дищук, матір Олександра Германюка. Суспільне Рівне
За її словами, після розлучення вона самостійно виховувала двох дітей, багато працювала, а Олександр із дитинства був її помічником.
"Я завжди говорила йому: ти старший, ти в сім’ї мій помічник. Так і було. Він допомагав і мені, і батькам", — зазначила Галина Дищук.
Навіть у дорослому віці син підтримував матір. Зокрема, допоміг оплатити операцію із заміни суглоба.
Нині Галина Дищук продовжує справу, якій присвятила майже 30 років — займається бджільництвом. Колись господарство жінки налічувало до 35 бджолиних сімей.
"Пасіка в мене була немаленька, я навчалася, їздила на навчання, працювала багато років із бджолами. Зараз у мене залишилося дуже мало вуликів, але я все одно не можу без цього жити, — розповіла мати загиблого військового.
Галина Дищук біля вуликів. Суспільне Рівне
Вона додала, що з часом планує відновити пасіку.
