За інформацією: Суспільне Вінниця.
Ірина Остапчук — журналістка Суспільного Житомир. Два останні роки працює у редакції діджитал. На Суспільному вона 10 років, а загалом у журналістиці — понад 30. Напередодні Дня журналіста Ірина розповіла колегам, як і чому обрала цю професію, як пройшла шлях від підпільної газети до Суспільного та що для неї означає бути журналістом сьогодні.
"Кожний мій ранок розпочинається з того, що я приходжу на своє робоче місце, вмикаю комп'ютер і починаю моніторити інформаційний простір: дивлюся, що і де сталося за ніч та зранку. Вмикаю соцмережі, місцеві телеграм-канали, переглядаю, що пишуть жителі області, яку інформацію опублікували ті чи інші служби: поліція, СБУ, прокуратура, міська рада, військова адміністрація. І починаю писати новину на сайт Суспільного та на всі наші інформаційні мережі", — розповіла про свої журналістські будні сьогодні Ірина.
Ірина Остапчук, журналістка Суспільного Житомир, за робочим комп’ютером, Житомир, 6 червня 2025 року. Суспільне Житомир/Анжеліка Нестерчук
Каже, зважаючи на сучасні виклики, журналістам цифрового контенту, як вона, не можна довго розкачуватися, адже важливо донести новину першими. Та ще бути при цьому точними, правдивими та неупередженими. А відтак робочий день вона, як і її колеги, нерідко починає задовго до дев'ятої ранку.
"Ми не можемо зволікати із подачею новин. Бо якщо з'являється певна інформація, нам потрібно її перевірити. Редакційна політика нашого медіа — це оперативність, а також достовірність фактів і думок, точність та об'єктивність. Адже наші читачі та глядачі мають нам довіряти", — сказала Ірина Остапчук.
Ірина розповіла, що для неї журналістика сьогодні у порівнянні із тією, коли вона прийшла на телебачення, дуже змінилася.
"Коли я прийшла сюди працювати, то воно було обласним. Не було такого розмаїття сайтів, інших місцевих комунікаційних каналів. Якщо траплялася якась подія, то можна було собі дозволити трохи попрацювати над її подачею. Сьогодні це так не працює. Потрібно видавати інформацію відразу, бо через годину вона вже може бути не актуальною. Ми і тоді, чесно кажучи, поспішали. Сюжет про подію намагалися видавати в той же день", — пригадала журналістка.
З її слів, у професії їй завжди подобалося працювати з новинами, висвітлювати події, які трапляються, розповідати історії про людей.
"Я люблю працювати з новинами. Мені подобається спілкуватися з людьми: із незнайомими, із знайомими, слухати їхні історії. Мені дуже подобається приходити на подію, коли щось відбувається і потім в ефірі про це розповідати. Це неймовірний для мене кайф, — розповіла Ірина Остапчук.
У редакції команди діджитал Суспільного Житомир Ірина працює два роки. До цього була кореспондентом у редакції ньюзруму.
"Діджитал — це не менш відповідальна журналістика, ніж теле. Потрібно вдумливо обирати кожне слово. Бо воно, якщо неправдиве або неточне чи упереджене, може поранити і навіть нашкодити. Щоправда, журналіст у Діджиталі — це робота більш у комп'ютері, а також у телефоні. Бо без спілкування у журналістиці ніяк. Хоча нерідко я та мої колеги також буваємо на подіях. Для мене особисто це як ковток свіжого повітря. Але головне в наших новинах те, що не можна поставити крапку. Не можна розслабитися і сказати, що ти зробив сьогодні все", — сказала Ірина.
Ірина Остапчук та Таміла Бутко у редакції діджитал, Житомир, 6 червня 2025 року. Суспільне Житомир/Анжеліка Нестерчук
Ірина Остапчук родом із Івано-Франківська. Каже, з дитинства мріяла стати лікаркою, як її мама, але згодом за порадою тата, вступила у Львівський Національний університет імені Івана Франка.
"Подумала, що журналіст це набагато цікавіше. Тим більше мала досвід редагування стінних шкільних газет, дописувала у місцеву районку. На факультет журналістики вступила відразу. І була від цього на сьомому небі від щастя. Бо, як з'ясувалося згодом, моєю мрією насправді було стати не лікаркою, а журналісткою", — розповіла журналістка Суспільного.
За словами Ірини, першою її редакцією була газета "Голос громадянина", яку редагував журналіст Яків Зайко. Згодом у 2014 році він загинув під час подій Революції Гідності на майдані Незалежності у Києві і став одним із героїв Небесної Сотні.
"На той час це була підпільна газета. Вона почала виходити за декілька років до розпаду Радянського Союзу. А її політика була спрямована на повалення тоталітарної системи та комуністичного режиму. Тут я і редагувала тексти, і писала, і була кур'єром. І навіть вирушала з командою для друкування газети у Львівську область. На той час у Житомирській друкарні друкувати цю газету забороняли. на сторінках цієї газети ми видавали перші повідомлення про так зване ГКЧП у 1991 році", — пригадала перші роки своєї роботи у медіа Ірина.
Газети та фото із архіву Ірини Остапчук, Житомир, 6 червня 2025 року. Суспільне Житомир/Анжеліка Нестерчук
Газети та фото із архіву Ірини Остапчук, Житомир, 6 червня 2025 року. Суспільне Житомир/Анжеліка Нестерчук
Ірина Остапчук розповіла, що також працювала в інших газетах міста — "Віче", "Вільне слово"/"Місто", "Житомирщина", а також на міському радіо, пройшла всі щаблі журналістської роботи на різних редакційних посадах — від кореспондента до редактора. 4 роки редагувала обласну газету "Орієнтир 6+1".
"Якось, пригадую, коли я редагувала цю газету, був День журналіста 6 червня. І ось на тому святі чомусь раптом вирішили організувати професійний конкурс, а серед жінок-журналісток обрати одну із найпривабливіших. І більшість проголосували за мене", — розповіла Ірина один із фактів її роботи в журналістиці.
Також Ірина Остапчук працювала у пресслужбах обласної адміністрації та обласної ради, була заступницею керівника управління у справах преси та інформації в обласній адміністрації.
"У кожній редакції, у кожній установі, в якій працювала, я набувала нового професійного досвіду, вчилася, відточувала перо. Багато спілкувалася із людьми різних професій. Я побувала практично у всіх громадах області. Кожний творчий редакційний колектив був для мене як новий рівень журналістської практики, освоєння нових горизонтів професії. Зараз я щаслива, що обрала саме професію журналіста. І щаслива, що пишу історію сьогодення. І мені дуже цікаво займатися тим, чим я займаюся", — розповіла Ірина Остапчук.
Ірина Остапчук, журналістка Суспільного Житомир. Суспільне Житомир/Анжеліка Нестерчук
Журналістка Суспільного редакції діджитал Таміла Бутко сказала, що з Іриною комфортно працювати в одній редакції.
"Я ні на хвилину не пожалкувала, що працюю з такою людиною як Іра. Вона відповідальна людина та людина команди. Ми працюємо разом, не важливо коли — зранку чи ввечері. Ми відчуваємо, що ми команда. Тим більше ми знаємо специфіку нашої журналістської роботи. Події ніколи не зупиняються. І ми маємо про це розповідати: швидко, оперативно і достовірно. І Іра саме та людина, яка може і підставляє своє плече", — сказала Таміла Бутко.
Таміла Бутко, журналістка Суспільного Житомир. Суспільне Житомир/Анжеліка Нестерчук
Випусковий редактор Суспільного Житомир Леонід Харшан пригадав, що коли Ірина Остапчук була лінійною продюсеркою, вона оперативно організовувала зйомки для журналістів та операторів та знаходила спікерів.
"Вона дуже відповідальна. Коли вона працювала лінійною продюсеркою, то вносила телефони наших спікерів не тільки у свій особистий телефон. У неї є така "жовта книга", в якій є всі потрібні номери телефонів. Мабуть, вона почала створювати ці записи дуже давно. І коли раптом потрібно терміново щось знайти, вона миттєво у цій телефонній книзі знаходить і номери телефонів, і як кого знавати, і де хто працює та яку посаду обіймає", — розповів Леонід Харшан.
Леонід Харшан, випусковий редактор Суспільного Житомир. Суспільне Житомир/Анжеліка Нестерчук
