Фото: ФБ Генеральний штаб ЗСУ
Українська армія зіштовхнулася із серйозною проблемою – дефіцитом мотивованих солдатів на фронті. Кількість тих, хто добровільно пішов на війну у 2022-23 роках, значно зменшилась. А мобілізація не дає їм повноцінної заміни. «У новобранців, яких відправляють на підкріплення, часто немає необхідної мотивації», — звертає увагу на це Deutsche Welle.
«Основним проблемним питанням для командирів будь-якого рівня є комплектування частин та підрозділів мотивованими, якісно підготовленими військовослужбовцями», — повідомив у фейсбуці головнокомандувач Олександр Сирський. За даними Bloomberg, стає очевидним, що на тлі ослаблення військової допомоги союзників та втрат людей, яким у нас зараз немає повноцінної заміни, Україна не може змагатися з ворогом. Що потрібно зробити для того, щоб вирішити цю проблему, – Коротко про розповіли українські військові експерти.
Олександр Коваленко, військовий експерт Українського центру дослідження проблем безпеки імені Дмитра Тимчука:
— Перший інструмент – грошові виплати, разові платежі. Росіяни платять своїм солдатам по три мільйони рублів і цим можуть зберегти мобілізацію на рівні 35-40 тисяч чоловік щомісяця. Тобто вони мобілізацію проводять через грошове забезпечення. Ми так не робимо – у наших солдатів є лише зарплата. А на одній ідеології війну не виграєш і солдатів не набереш. Коли в тебе населення мало, а у ворога – багато, то мотивація має бути не лише ідеологічною, а й грошовою.
Крім цього, проблема у питаннях менеджменту, маркетингу призова. Рекрутингові компанії повноцінно запрацювали зараз, а мали — ще 2022 року. Зменшення призового віку навряд чи вирішить проблему. Бо якщо ми зменшимо призовний вік до 20 років, тоді це буде більша кількість солдатів. Але це означатиме, що ми теж хочемо воювати кількістю, як росіяни, а не якістю. Тобто мають бути досвідчені командири, які бережуть життя солдатів, а не використовують їх як витратний матеріал. Має бути сучасна філософія та тактика ведення бою.
Ігор Романенко, ексзаступник начальника Генштабу України, військовий експерт:
— Потрібно вести роз’яснювальну та пропагандистську роботу серед людей у суспільстві, чого зараз не робиться. Одного патріотизму тут мало. А у нас зараз у всіх ЗМІ навпаки – постійна критика ТЦК та мобілізації, тому й не можемо набрати 30-40 тисяч людей щомісяця на фронт.
З іншого боку, цьому може допомогти рекрутинг. Але тут слід пам’ятати головне, що держава – інструмент примусу більшості. Або ми самі набираємо, навчаємо та зупиняємо ворога, або програємо. Ми не набираємо людей із 18 до 25 років, а росіяни набирають.
Ну і, звісно, фінансова сторона може підвищити мотивацію. Уряд підвищує податки, є ресурси на митниці, у податковій. Тобто, за оцінками експертів, є десятки мільярдів, які можна направити на це.
Іван Ступак, військово-політичний експерт Українського інституту майбутнього:
— Першим способом підвищення мотивації солдата є фінансові інструменти. Підвищення зарплат військовослужбовців та запровадження разових виплат. Крім того, проблему частково може вирішити рекрутинг. Але тут проблема в тому, що якщо людина і прийшла в армію з рекрутингу, то її все одно відправляли на передову. Він, наприклад, класний айтішник і може працювати з точною технікою – дронами, а його використовують як піхоту. І це частково підірвало довіру до рекрутингу.
А взагалі, проблему низької мотивації має вирішувати цілий комплекс питань. Це зміна мислення як у солдатів, так і у командирів з «радянського» на сучасне, фінансові питання, зміна тактики на фронті. Інакше це й надалі залишатиметься для нас великою проблемою.
Роман Костенко, секретар Комітету ВР з питань національної безпеки, оборони та розвідки:
– У нас не вистачає саме таких молодих. Мені різне кажуть, що ми отримаємо втрачене покоління, бо вони підуть на війну. Якщо вони не хочуть йти на війну, то вони вже втрачене покоління. Ми виховали тих, хто не хоче захищати свою Батьківщину.
Американських депутатів Конгресу дивує, що в Україні чоловіки віком до 25 років не підлягають призову. У світі це звична практика – мобілізація з 18 чи 20 років. У нас можна депутатам балотуватися та ухвалювати складні управлінські рішення і закони з 21 року, а воювати – з 25. Я не знаю, хто це вигадав.
