За інформацією: Суспільне Чернівці.
Христина збирає гроші на авто для бригади батька. Фото з архіву Христини.
Христина Ковальська з Вижниці Чернівецької області збирає гроші на евакуаційний позашляховик для медичної бригади, в якій служить її тато. Він з колегами евакуює поранених та загиблих бійців на Донеччині. У медбригаді є одне евакуаційне авто, яке не може подолати бездоріжжя, тому іноді медики пішки несуть поранених кілька кілометрів. Дівчина планує купити машину закордоном й передати її на передову.
"Могли не вивезти побратима з нуля"
Батько Христини служить у батальйоні "Червона рута". Останній місяць він займається евакуацією бійців на "нулі". Христина каже, на 600 військових працюють п'ять медиків.
"Вони виїжджають на виклики, щоб забрати поранених та загиблих. Медики мають реанімувати їх на місці й вивезти з позицій усіма силами: хоч пішки, хоч машиною, але забрати до пункту перебування. Далі відправляють бійців у лікарню чи морг. Важко, бо хтось боїться йти туди", – розповідає Христина.
Дівчина розповідає, що у перший день повномасштабного вторгнення батько відправив усю сім'ю до рідні на Закарпаття, а сам пішов у військомат. Спочатку його взяли на посаду у терцентр комплектування у Вижниці. Там чоловік пропрацював рік, а коли формували новий батальйон, долучився до нього та наразі обороняє Донецьку область.
"Він щодня мені розповідає, скільки міг евакуювати людей. Чи взагалі когось дозволили забрати, бо їм не завжди дозволяють вийти на нульові позиції, адже там дуже небезпечно. Але він віддасть своє життя за інших, бо хотів і знає, чому пішов на фронт".
Христина пригадує, що востаннє, коли батько виїздив на "нуль", то міг не встигнути врятувати побратима.
"Дороги там найгірші. Я просила, щоб він зробив фото чи зняв відео, аби я могла додати до збору, аби люди на власні очі бачили, але він не погоджується. Це заборонено", – каже дівчина.
"Евакуюють на носилках по пару кілометрів"
Раніше медбригада батька мала два авто для евакуації, але одна швидка тепер на ремонті. Медики виносять поранених бійців на носилках, бо іноді не вдається доїхати до позицій по бездоріжжю на "нулі".
"Він сказав, що йому потрібна машина. Якщо на початку вторгнення люди жертвували своїми машинами, то тепер авто ніхто просто так не дає", — каже дівчина.
Дядько Христини – волонтер й фарбує машини. Він знайшов хлопців із Закарпаття, які перевозять автівки з-за кордону, ремонтують їх, а потім передають на передову. Автівку дівчина обирала разом з батьком – орієнтувалися на те, щоб транспорт був всюдихідним.
"Я знаю, що вона сильно допоможе на фронті, навіть, якщо вона буде одна. Головне, щоб це була хороша, справна машина. Не ламалася. Аби ми були впевнені в ній на всі 100%", – каже дівчина.
Христина разом з батьком. Фото з архіву.
Авто для тата Христини вже забронювали. За два тижні Христині вдалося зібрати 85 тисяч гривень з 260 необхідних. Збирає гроші через соцмережі, також допомагають родичі та знайомі, долучилися й дружини побратимів батька.
Водночас дівчина розповідає, бувають дні, коли ніхто не надсилає грошей на авто, тоді почувається пригніченою.
"Деколи сиджу і думаю, що, можливо, в нас й не вийде. Часто думки, що може вже й не треба буде тієї машини. Треба бути готовою до всього. Коли була сильна потреба в машині, ми аж сварилися з батьком телефоном. Він казав, що треба, а я відповідала, що не можу знайти машину у когось на подвір'ї й пригнати її ", – розповідає Христина.
Раніше дівчина вже допомагала татові – зібрала гроші на Starlink, який вартував 25 тисяч гривень. Тоді необхідну суму вдалося зібрати за чотири дні.
"Ніколи навіть не думала, що я буду таким займатися, бо це велика відповідальність. Але не треба опускати руки чи забувати, що війна триває. Якщо буде необхідність, то будемо збирати на потреби воїнів й надалі".
