За інформацією: Суспільне Чернівці.
Підприємець Петро Сливка. Фото: Суспільне Чернівці
У Топорівцях Чернівецької області місцеві жителі щонайменше 50 років займаються вирощуванням яблук. На території села є 20 яблучних господарств, одним з найбільших – керують брати Гливки. Кажуть, для них це сімейний бізнес. За сезон можуть зібрати тисячу тонн яблук.
Через повномасштабне вторгнення вони втратили частину українського ринку, куди постачали яблука. Це вплинуло на прибуток, відтак довелося шукати підприємців з інших країн. Зокрема, планують продавати товар до Європи, щоб не втрачати прибуток.
"Майже 30 років вирощують яблука"
Петро та Іван Гливка працюють у сфері збиральництва майже 30 років. Розповідають, на цьому побудований бізнес усього села – жителі вирощували яблука та груші у колгоспах, а також на території своїх домогосподарств. Це робила й мати братів.
"Все село наше займається яблуками вже дуже довго. Це вже спадкова діяльність – мати й тато займалися цим біля хати й вирощували тонну яблук, а далі ми, діти, пішли цим шляхом. Раніше урожаю було не так багато, а зараз треба якісний товар, щоб щось заробити", – розповідає Петро.
Фото: Суспільне Чернівці
Згодом брати самостійно почали вирощувати яблука. Кажуть, спочатку для обробки садів мали один трактор, тому працювали багато.
"Як і в будь-якій роботі, спочатку було важко починати. Не було техніки, тому ми обробляли купу садів і вдень, і вночі. Коли у нас вже було до десяти людей, то ми докупили трактор та оприскувач", – каже Іван Гливка.
Зараз брати мають сад, площею 25 гектарів, й за сезон можуть зібрати тисячу тонн урожаю. Для цього на підприємстві постійно працюють десять місцевих жителів, а до збору яблук залучають тридцять працівників. Так за день можуть зібрати та запакувати до 20 тонн яблук.
Петро Гливка вирощує яблука. Фото: Суспільне Чернівці
"Після війни прибуток зменшився"
За словами підприємця, до повномасштабної війни прибутки від вирощування яблук були більшими. Також товар було легше збувати, бо 80% урожаю брати продавали підприємцю зі Слов'янська. Наразі чоловік призупинив свій бізнес, а братам довелося шукати нові ринки збуту.
"До війни краща була ціна, долар був по 28 гривень. А коли почалася війна, то ми продавали яблука по 5 гривень, у той час, як собівартість гарного яблука була 6-7 гривень. Ми практично виходили в нуль. Під час війни не знаєш, чекати весни чи поступово продавати яблука", – розповідає Петро.
Холодильник, де зберігають яблука. Фото: Суспільне Чернівці
Зібрані яблука зберігають на великому морозильному складі – у них вміщується тисяча тонн товару. Петро каже, там яблука можуть залишатися свіжими до літа. Холодильники потрібні, бо не всі яблука вдається продати відразу, а конкуренція у цьому бізнесі велика.
"Реалізація яблук розпочинається з жовтня, тому ми їх зберігаємо у холодильнику. Якщо яблука не розкуповують, то здаємо їх на соки", – розповідає підприємець.
Петро каже, наразі яблука продають підприємцям з України, а також експортують до Іраку, Туреччини, Румунії та Узбекистану. Петро каже, це країни, в яких через погодні умови не ростуть певні сорти яблук, тому на них є попит в українських виробників.
Наступного року планують посадити яблука на раніше незасіяних площах саду. Також планують обирати сорти яблук, на які є найбільший попит й вийти на європейський ринок.
"Хочеться працювати і бути впевненим, що ти маєш, куди реалізовувати свої яблука. Щоб продавати яблука на європейському ринку, треба, щоб товар був щоразу якісніший. Коли матимеш гарний товар, хоча б вийдеш на свої гроші".
Фото: Суспільне Чернівці
