За інформацією: Суспільне Кропивницький.
Ліворуч — військовий з сіткою, яку сплели в Олександрівці. Праворуч — сітка волонтерів з Малої Виски. Фото: Суспільне Кропивницький
Військовим постійно потрібні маскувальні засоби. Про це Суспільному розповіли й самі бійці, і волонтери, які плетуть сітки в тилу, на Кіровоградщині. За їхніми словами, за два роки повномасштабної війни необхідність в сітках не зменшилася, тому їхнє виготовлення не можна зупиняти.
Бійці, з якими спілкувалися журналісти, нині перебувають на фронті, на Донецькому напрямку. Один з військових сказав, що держава дає сітки, але на практиці легше взяти їх у волонтерів.
"Якщо ми беремо сітку у тилових служб, її треба оформити документально на конкретного військового. Це акти прийняття-передання і так далі. Також потрібне підтвердження того, що сітка, наприклад, згоріла, загубилась чи порвалась. Це багато паперів. Особливо це зробити важко, коли часу на паперову роботу просто немає у зв’язку з переміщеннями. Тому простіше попросити у волонтерів, які, на щастя, відгукуються завжди. У Збройних силах досі багато бюрократичних процесів, і, сподіваємось, це колись зміниться".
Також Суспільне списалося з бійцем, який перебуває неподалік Бахмуту. Він служить у силах протиповітряної оборони. Їхній загін живе в місцевій будівлі й періодично виїжджає на завдання.
"Сітки нам потрібні постійно. Але колір залежно від сезону. Під час снігу треба білі, сірі й чорні. В інший час під тон природи навколо — зелені, оливкові, пісочні, коричневі. Біля нашого будинку є навіс з виноградом. І коли буде зелень, то ми також розраховуємо на те, що вона прикриватиме машину. Також ми намагаємося її ставити по можливості під деревом, коли знаходимося на виїзді. Це робимо навіть тоді, коли там немає листя. Тобто маскуємося в будь-якому разі. Сітки нам привозить волонтер".
Маскувальні сітки, які сплели волонтери селища Олександрівка для фронту. Фото: Facebook/Спілка учасників АТО та волонтерів Олександрівського району «Нескорені»
За спостереженнями журналістів Суспільного Кропивницького, у кожній громаді Кіровоградщини є щонайменше одна волонтерська група, яка плете сітки. До прикладу, у селищі Олександрівка це роблять учасники організації "Нескорені". Волонтерка Олена Чипіга розповіла, що не встигають виконувати всі замовлення військових. Насамперед роблять сітки на "нуль".
"На "нулі" вони завжди потрібні. Там це розхідний матеріал, як патрони. Вони просто горять. Хлопці їх залишають на місці, коли покидають позицію. Тому що їм не з руки щось демаскувати й забирати з собою сітки. У нас є замовлення і з Черкаської області, і з Олександрії. Нещодавно потрібні були 10 сіток, і ми не змогли їм дати, бо мали замовлення "на нуль". Наші сітки їздять і під Бахмут, під Авдіївку, під Часів Яр. І коли військові просять, то дівчата стають і понад норму плетуть".
Літня маскувальна сітка, яку сплели в Олександрівці. Фото: Facebook/Спілка учасників АТО та волонтерів Олександрівського району «Нескорені»
Приклад того, як можна замаскувати предмет чи людину. Фото: Facebook/Спілка учасників АТО та волонтерів Олександрівського району «Нескорені»
В Олександрівці плетуть сітки щодня, крім суботи й неділі. Виходить одна сітка в день. Зараз їх роблять уже не зі старих шматочків одягу чи простирадла, який зносять люди, а зі спанбонду. Його спеціально купують. Ця тканина легка й витривала.
"Військові дуже задоволені такими сітками, — каже Олена Чипіга. — Але рук, які плетуть, не вистачає. Наша Валентина Гирич зібрала зараз дівчат-переселенок, і зараз ходять переважно вони. І ще жінки й батьки військових. Деякі ходять уже майже по два роки. Таких у нас шестеро. А якщо збирають шість-десять людей, це одна сітка в день. Це якщо вони починають з дев’яти й десь до двох. І готова десятиметрова сітка".
Волонтери з організації «Нескорені» плетуть сітки і літом, і зимою. Фото: Facebook/Спілка учасників АТО та волонтерів Олександрівського району «Нескорені»
Волонтери з організації «Нескорені». Фото: Facebook/Спілка учасників АТО та волонтерів Олександрівського району «Нескорені»
Військові з олександрівськими сітками. Фото: Facebook/Спілка учасників АТО та волонтерів Олександрівського району «Нескорені»
У місті Мала Виска плетуть сітки декілька волонтерських груп. Найактивнішу очолює Євдокія Мамедова. Ця група працює при громадській організації "Ветерани Маловисківщини". Є також Сергій Мотурнак і його команда однодумців і колективи третьої й четвертої гімназій. Про це розповіла координаторка волонтерської організації "Волонтери Маловисківщини" Ірина Кудря. За її словами, попит на маскувальні сітки є постійно. Як і в Олександрівці, тут виконують конкретні замовлення військових.
"Наша волонтерська організація має тісний звʼязок із фронтом на різних напрямках: Херсонському, Запорізькому, Донецькому, Лиманському, Куп’янському. Ми подаємо заявку до волонтерських груп і там вказуємо кількість, кольори й розміри сітки. Якщо сніжна зима, то багато запитів на біло-сіро-чорні сітки, літом — на зелено-чорно-коричневі кольори, ранньої весни й пізньої осені — приглушені зелено-бежеві відтінки. Тобто все це індивідуально".
Волонтерська група Євдокії Мамедової. Фото: надане Іриною Кудрею
За словами Ірини Кудрі, якщо раніше плели з того, що було, то зараз використовують лише спанбонд. Змінилися і способи плетіння. Замість вʼязання вузликами стрічку вплітають в кожне вічко.
"Сергій Мотурнак зробив спеціальний пристрій — стіл, за допомогою якого можна швидко порізати на стрічки цілий рулон спанбонду. Він на замовлення різних волонтерських груп розрізає тканину. А це полегшує роботу волонтерів, які плетуть сітки".
Пристрій для розрізання спанбонду. Фото: надане Іриною Кудрею
Волонтери з міста Мала Виска. Фото: надане Іриною Кудрею
Група Євдокії Мамедової з початку повномасштабного вторгнення сплели майже три сотні сіток. Переважає розмір 7х3 метри або трохи більший. Це для бліндажів та окопів. Також бувають замовлення на сітки 10х10 та 10х12. Ними маскують техніку.
"Ми їх відправляємо на передову через волонтерів або й самі через пошту, — розповіла Євдокія Мамедова. — У нашій волонтерській групі 10-16 людей. Але може бути й шість, і вісім. Тобто по можливості люди приходять. Троє ріжуть тканину на сітки. Узагалі ми працюємо з перервами з 2014 року. Скільки від початку зробили сіток, неможливо порахувати. А щоденно у нас збираються від лютого 2022 року. У нашої групи є і прапори хлопців з передової. Ми віримо в перемогу й допомагаємо її наблизити".
